Свято як матриця

У п’ятницю о сьомiй ранку в терміналі А Бориспільського аеропорту зібралися кілька десятків українських журналістів — головні редактори, оглядачі ділових тижневиків, журналісти, що пишуть про культуру, представники онлайн–видань. О восьмiй чартер на Донецьк — київські медійники їдуть на святкування 10–річчя компанії Рiната Ахметова System Capital Management, у кожного — своя програма: для ділової преси — прес–конференція «топів» SCM, для «культурних» — відкриття виставки сучасного мистецтва Art Point, куратором якої виступила знана київська галеристка Людмила Березницька, потім для головних редакторів — гулянка з VIPами в «Донбас–Арені», для журналістів — вечірка з гуртом ВВ у «Юзовській пивоварні». Усе розписано і стратифіковано: вхід на святкування за електронними запрошеннями, дрес–код — Cocktail Attire, організація чітка, як у закордонній поїздці. У журналістському літаку вже зайняли передні місця Потап і Настя Каменських, Олег Скрипка, Гайтана — 19 листопада головний корпоратив країни у Донецьку, значить, треба летіти туди.

Реалізм і сюрреалізм

Півтори години льоту, і Донецький аеропорт зустрічає написом по–українськи: «Донецьк вітає вас», а далі три автобуси мчать журналістів по ранковому місту. Чистому, порожньому, з україномовними вивісками і рекламами. Для звичайних мешканці міста десятиріччя SСM — не є чимось видатним, «у нас вважають, що це просте відмивання бабла», каже знайома донецька журналістка. Навіть на відкриття скульптури біля драмтеатру і виступ французького вуличного театру Quidams збирається чоловік 150, їх тримають за спеціальними загороджувальними щитками. Французькі артисти, геніальні майстри вуличних вистав, на ходулях, в тілах гігантських сніговиків кружляють перед театром, танцюють попарно під чудову нетутешню музику, обнімаються круглими тілами, підсвіченими зсередини, потім стають у коло, знімають напинало...і творінням знаменитого італійського скульптора Лоренцо Квіна виявляється реалістична така, робоча така рука на постаменті, яка тримає незрозумілу кульку. Мер Донецька Олександр Лук’янченко явно не належить до тлумачів сучасного мистецтва, він дякує SСM за подарунок місту переможців і каже щось про те, що все в наших руках. Ми розмірковуємо про традиційну донецьку парадигму — «совкову» естетику на тлі дорогих, обов’язково іноземних, або принаймні київських кураторів, дизайнерів чи модераторів. «Перед французами соромно», — каже моя донецька подруга.

Нова скульптура «Перспектива», яку місцеві вже встигли назвати «По чуть–чуть» або «Рука загребщая», поповнила вуличну галерею Донецька, до якої належить золотий Анатолій Солов’яненко у ботфортах і з непропорційно великою кистю правої руки, Сергій Бубка з жердиною і ластівкою біля ноги, Йосип Кобзон, авангардний Артем. Ще одна окраса Донецька — парк кованих скульптур. Колись місцеві аксакали вирішили, що у Донецька є свої традиції, і якщо вже юзовський коваль Олексій Мерцалов зміг колись викувати екзотичну пальму, яка прославила його далеко за межами рідної Юзовки, значить, нехай і сучасні кують. У парку, де тепер фотографуються молодята, багато різних фігур — від знаменитих донецьких троянд до Ейфелевої вежі, лавки, які обіймають, і бутси на м’ячі, містки і арки, прикрашені замками вірності. На концептуальний кітч це не тягне, а окремі шедеври губляться в еклектичних джунглях кованого металу.

Contemporary art = успішний бізнесмен?

Рiнат Ахметов, власник 100% акцій компанії SСM, яка володіє й керує активами в гірничо–металургійній, енергетичній, телекомунікаційній, банківській, страховій, медійній галузях, а також у сфері ритейлу та нерухомості, пообіцяв зробити в день народження своєї компанії Донецьк культурною столицею України. По–перше, замовив міську скульптуру відомому іноземцю, по–друге, профінансував у рідному місті виставку сучасного мистецтва Art point. На недобудованому поверсі сучасного європейського шопінг–молу «Донецьк–сіті» розмістили 13 робіт художників із 10 країн світу, які два тижні прожили в місті і мали явити донеччанам художні образи їхньої «столиці». «Ми спеціально запрошували молодих художників з Європи, щоб вони не мали жодних стереотипів, не були переобтяжені бекграундом чи будь–якою інформацією, і змогли представити чистий, незашорений погляд на місто». На всяк випадок концепцію проекту зробили безпечною — «футуристичний Донецьк», відтак і роботи, які представили Франсуа Дірідолу (Франція), Мітя Чуріков (Німеччина, Україна), Леонель Фавре (Австрія), Марія Мун (Вірменія), Андреас Грайнер (Німеччина), Іман Рецай (Іран), Канта Кімура (Японія), Максим Ткаченко (Україна), Сильва Бауман (Швейцарія), Наталя Коротяєва (Росія), Алессандро Раушман (Італія), Фабіан Кнехт (Німеччина), Флоріан Леоні (Швейцарія), це абстрактні рефлексії на якісь знакові точки Донецька. Ось на балці другого поверху сидить перформер N і фарбує пензликом троянди, які стали символом Донецька, п’є з горла шампанське і скидає квіти вниз, в іншій частині зали скручені рулони лінолеуму, очевидно, символізують труби, в торці — робоча спецівка, з кишені якої стирчать рожеві гумові рукавиці, поруч шахтарська каска. Одну з найцікавіших робіт зробив швейцарець Флоріан Леоні: він знайшов реальні креслення якогось торгового чи офісного центру і «на полях» домалював у такій же сухій, діловій, документальній графічній манері видатні об’єкти Донецька. Японець Канта Кімура намалював абстрактні картини, виражаючи почуття кольорами, і по одному чорному полотну потекли дві сльози — блакитна і жовта.

«В Донецьку сучасне мистецтво з’явилося вперше, — сказала «УМ» Людмила Березницька. — Я вважаю, що ми застосували нову технологію, коли в одному й тому ж місці, в один і той самий час 13 людей виробляють кожен свій твір, який поєднується з іншим, тобто є спільна концептуальна платформа. Кожен хоче мати своє бачення, завдання куратора — об’єднати, створити групу, атмосферу і чітко сформулювати завдання. Наше завдання було — створити образ міста через почуття». — «Ви настроювали художників на позитив?» — «Ні, єдине, що я сказала, що ми говоримо про майбутнє і ми говоримо про хороше. Я настроювала на позитив, бо я взагалі не працюю з тими художниками, які роблять ім’я на чужому горі. Я працюю з художниками, які вміють думати про майбутнє, в яких є інтерес до майбутнього, а тут доволі критики, — це не критика в прямому сенсі, але це фіксування певних проблем. Один мислить фактурою, другий мислить почуттями, третій — містикою, четвертий — кольором. Ще на етапі відбору я звертала увагу, щоб було багато технологій, різні позиції, різні країни і різні культури. Наприклад, у японця таке бачення культури, або мультяшні анімаційні герої, які асоціюються зі східною культурою, Іраном, нам було цікаво, щоб вони всі подивилися на одну тему. Але кожен із них говорить мовою своєї культури, свого досвіду, своїх уявлень».

«Ця виставка — експериментальна, мені вона подобається як ідея, бо коли розглядати кожен твір, то це дуже індивідуально. Є оперне мистецтво, є реп, то ці твори для мене більше схожі на графіті, які роблять на парканах, — ділиться з «УМ» заступник голови Донецької Спілки художників Григорій Тишкевич. — Мені більше подобається дивитися, як у цьому недобудованому череві торгового центру організована така виставка, і подобається, що звук є — ота дівчина на арфі дуже гарно грає». За словами пана Григорія, компанія SСM не допомагає донецьким художникам, а з другого боку — вони ніяких ідей фонду й не пропонували.

Натомість Людмила Березницька каже, що Art point — це довготривалий міжнародний проект компанії SСM. Очевидно, приклад Віктора Пінчука, який ввійшов у десятку найвпливовіших людей світового арт–чарту, надихнув і мільярдера Ахметова. Мода — заразна штука. «Я не люблю сучасне мистецтво, — каже модний донецький фотограф Геннадій Черномашенцев, — у мистецтві має бути душа. Після виставки Гельмута Ньютона, наприклад, якого я дуже люблю, довго залишається післясмак, ти надихаєшся його роботами і теж хочеш зробити щось геніальне. Тут і я пройшовся й нічого не відчув. Але водночас такий напрям має бути в Донецьку, тільки я надавав би підтримку своїм, донецьким, художникам. Мені цікаво подивитися, як вони бачать місто». Виставка Art point експонуватиметься в «Донецьк–сіті» до 3 грудня, а потім деякі об’єкти в іншому контексті будуть представлені на інших виставках, у тому числі й за кордоном.

Сара для гурманів

Ще одна амбіційна, ефектна культурна подія — приїзд на святкування десятирічки SСM янгольської діви Сари Брайтман, колишньої дружини Ендрю Ллойда Вебера, власниці кількох Греммі, співачки, яка видала 8 альбомів і кожен визнаний явищем світової культури. Яскрава Сара тричі міняла свої шикарні концертні наряди, і почесні гості в перших рядах — у тому числі й Іван Плющ, Раїса Богатирьова, Андрій Клюєв, Віктор Пінчук із дружиною, Юхим Звягільський та інші, умлівали від британського сопрано, а народ iз задніх рядiв позадкував до виходу. І тут люди Ахметова поєднали просте й зрозуміле мистецтво — повітряних гімнастів, акробатів, танці на виробничу тематику із мистецьким гурманством найвищої проби. Після урочистої частини, на якій зачитали привітання від трьох перших осіб держави і короткого виступу господаря вечора і Донецька Рiната Ахметова, після багатого пригощання у фойє, на вечірці в «Донбас–Арені» гостей розважали Крістіна Орбакайте, Лайма Вайкуле, Валерія, Олександр Сєров, Потап і Настя — нічого складного, і можна підспівувати.

...Як Хельмут Ньютон надихає колег–фотографів, так і донецькі амбіції, втілені в конкретні результати, мали б надихати інших бізнесменів. А умови однакові для всіх?