«Водії автомобілів «Запорожець» мають право не дотримуватися правил дорожнього руху, не зупинятися на вимогу інспекторів ДАІ, керувати автомобілем у нетверезому стані, не платити за паркову», — такі жартівливі «права» можна прочитати у водійських посвідченнях членів столичного клубу власників «Запорожців». Адже своїх «залізних коней» вони вважають особливими. І небезпідставно. Перша партія цих малолітражок зійшла з конвеєра 22 листопада 1960 року. Відтак деяким «горбатим» уже «стукнуло» по півстоліття. А вони й досі бігають нашими дорогами!
Перше авто моделі ЗАЗ–965 вийшло з експериментального цеху 18 червня 1959–го, і до кінця року було виготовлено 30 машин. А 18 липня 1960 року два автомобілі було презентовано кремлівським вождям Микиті Хрущову і Леоніду Брежнєву. У серпні п’ять машин ЗАЗ–965 пригнали до Москви для лабораторних випробувань. А вже у жовтні завод «Комунар» розпочав серійний випуск «малюків».
Цех для «горбатого»
ЗАЗ–965 був, власне кажучи, дитям загальноєвропейської тенденції. У 50–х роках розвинені країни здолали повоєнну кризу, однак не настільки, аби люд купував розкішні авто. Тож капіталісти почали налагоджували випуск легковиків економ–класу, двомісні, подекуди навіть триколісні, з мотоциклетними моторами, літраж яких не перевищував 600 сантиметрів кубічних. У ФРН 1958 року випустили з конвеєрів 600 тисяч мікролітражок, у Франції та Англії — по 290 тисяч; Італія ж випередила всіх, складаючи мікролітражними 58 відсотків своїх авто.
У тодішньому СРСР створення мікролітражки гальмували дискусії з політичних міркувань: чи ж потрібен радянському народу мікролітражний, непрестижний автомобіль, нагадує журнал «Сигнал». У 50–х роках було створено низку експериментальних зразків, і партбоси таки зважили на реалії: мікролітражка потрібна, але... наш «малюк» повинен бути більшим і надійнішим від західних аналогів.
Випуск автівок ухваленою 28 листопада 1958 року Постановою «Про організацію виробництва мікролітражних автомобілів» Рада Міністрів СРСР поклала на Запорізький завод «Комунар». За неповний рік тут звели новий інструментальний цех площею шість тисяч квадратних метрів і кузовний корпус, облаштували конструкторсько–експериментальний відділ, реконструювали і розширили головний корпус...
У другій декаді червня 1959 року з експериментального цеху вийшов перший «Запорожець», до серійного ж випуску було ще далеко. Автомобіль доробляли у Запоріжжі, а двигуни до нього — на реконструйованому Мелітопольському моторному заводі (МеМЗ). У січні 1960 року виготовили три дослідних «Запорожці» з двигунами МеМЗ–965В. До березня дві машини накатали по п’ять тисяч драйв–кілометрів, третя — чотирнадцять тисяч. Міжвідомча комісія випробовувала ці три автівки від 7 березня до 25 червня. Вердикт? Позитивний, з доважком кількох зауважень: до проектної ваги «малюку» треба схуднути на 53,7 кілограма, а висота салона, навпаки, занижена на три сантиметри; заактували й недостатню надійність клапанів. Після усунення цих недоліків — у серійне виробництво!
Хрущов за кермо помiстився, а Брежнєв ґулю набив
З–поміж численних казусів, до яких причетний Микита Хрущов, «до двору» згадати його візит до Франції. На заводі «Рено» знаменитому «кукурудзівнику» подарували маленьке авто «Флорида». Сконфузився голова Ради Міністрів: невеличкого зросту, однак черевце підвело, і Хрущов ніяк не міг усістися за кермо! Коли ж сідав у привезені з Запоріжжя автівки — проблем не виникло (конструктори, вірогідно, врахували, кому закортить проїхатися першим). Через широкі двері «Запорожця» тест–драйвер Микита Хрущов без проблем потрапив до салона, і водій–випробувач ЗАЗу Скиданенко влаштував йому «автопробіг» територією Кремля. По цьому головний міністр СРСР розпорядився, аби вартість новинки «не зашкалювала», а була доступною трудящим масам. Так і сталося: 18 тисяч рублів інженер чи робітник високого фаху могли заробити за один рік. А от iз високим на зрiст Брежнєвим трапилася iнша пригода. Сiдаючи до салону, вiн ударився головою. І, кажуть, затаїв зло: саме Брежнєв у 1967 роцi призупинив випуск «горбатого».
Розпочавши восени 1960–го серійне виробництво автівок, «Комунар» до нового року випустив за прохідну півтори тисячі нових мікролітражок. І за покупцем не стало — з огляду на ціну й економну витрату пального (7,3 літра на 100 км проти 10 літрів — у «Москвича–402» чи «407»). Повноцінна чотиримісна машина вражала компактністю і маневреністю: довжина — лише 3,33 метра, радіус повороту — п’ять метрів.
Конструктори ж працювали над усуненням вад, найдошкульніші з яких — недостатня потужність двигуна і надмірний шум у салоні, відкривання дверцят проти ходу і запахи від бензобака, вмонтованого спереду... Відтак у жовтні вже 1962 року було розпочато випуск модернізованого ЗАЗ–965А, об’єм двигуна якого було збільшено із 746 до 887 кубічних сантиметрів, а потужність — від 22 до 27 кінських сил (максимальна швидкість зросла з 80 до 90 кілометрів за годину). Ця модель була на конвеєрі до травня 1969 року.
У вересні 1993 року Запоріжжя відзначало 130–річчя автозаводу. Першим у святковій колоні їхав ЗАЗ–965, прикрашений квітами і щитом з числом 322106. Якраз стільки «горбатих» було випущено у 60–х роках (стотисячну автівку було складено 15 травня 1965 року, а серійний випуск «Таврії» розпочався лише у 1988 році).
Деякі з «малюків» донині прудко бігають вулицями міст і навіть автошляхами Європи. Живучість невибагливих легковиків–«українців» уможливила створення на теренах колишнього СРСР клубів власників антикварних «Запорожців». В Україні першими, ще у 1983 році, згуртувалися львів’яни, і їхній клуб є наразі наймасовішим. Від 31травня 2001 року аналогічна некомерційна організація існує і в Запоріжжі. 16 липня цього року парадом автівок–раритетів вони відзначили 50–річчя народження «Запорожця».
А тепер на вихід — «ЗАЗ Форца»
ЗАТ «ЗАЗ» лишається найбільшим в Україні автомобілебудівним підприємством. Уже в січні 2011 року тут буде дано старт виробництву нового легкового автомобіля «ЗАЗ Форца» (класу «С» на платформі китайської «Чері»). На відкритті столичного Автошоу–2010 голова правління ЗАТ «ЗАЗ» Микола Євдокименко уточнив, що спершу автомобіль складатимуть для українського ринку, а після досягнення 50–відсоткової локалізації буде налагоджено й експорт новинки. Як і у випадку з «горбатим» «Запорожцем», одним iз визначальних чинників є доступна вартість легковика — від 84 000 до 100 000 гривень. На часі — випуск пілотної партії «ЗАЗ Форца»; усього ж для реалізації цього проекту на підприємстві створені потужності з виробництва щороку 35 тисяч таких автомобілів. Експортувати їх запоріжці мають намір передовсім до Росії, продаючи тамтешнім дистриб’юторам «Чері» під цим же брендом.
У автолюбителів ювілей: у 600–й «Мерседес» врізався 600–й «Запорожець».
* * *
Петя і Вася купують машини. Петя купує крутий «Мерседес», а Вася — нову модель «Запорожця». Через місяць вони врізаються один в одного, машини відновленню не підлягають. Якщо нема різниці, то навіщо платити більше?
* * *
На світлофорі в «Запорожець», повний порожніх пляшок, врізається 600–й «Мерс». Із «Запора» вилазить п’яний у дим мужик з монтировкою і каже:
— Ну ти, братан, попав! Вся тара перебилася!
* * *
Паркує «крутелик» біля будинку свій «Мерседес», дивиться, поряд мужик вовтузиться — замикає «Запорожець». І так, і сяк, не закривається і все. Він йому:
— У нас район хороший, залишай відчиненим, я он навіть свого «Мерса» не зачиняю.
— Ну да! Я вчора не закрив, так уночі всередині купу наклали!
