Тарас АНТИПОВИЧ
Цьогоріч подій у вітчизняному книжковому мікрокосмі небагато. Виокремлю лише дві — це «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко (К.: Факт) і «Ворошиловград» Сергія Жадана (Х.: Фоліо). Втім, як на країну всепереможного Хама — і цих двох достатньо.
Новий роман Забужко варто прочитати всім, і особливо тим, хто досі недолюблював твори авторки. Я й сам ніколи не був її шанувальником і не поділяю культу «Польових досліджень...». Але «Музей покинутих секретів» — це справді найкраще в дотеперішньому доробку письменниці. Та й загалом, після Прохаськових «НепрОстих» жоден український роман не залишав такого тривкого післясмаку. Цей майстер–клас від Забужко виконаний масштабно, енергетично, проникливо і прискіпливо. Роман багаторівневий — історичний, містичний, психологічний, любовний, публіцистичний та інші пласти нанизані на спіраль журналістського розслідування, тобто в романі присутній і детективний елемент.
Тут наша історія, яка все ще кривавить. Тут проявлена вся гнилизна данського королівства під назвою «сучасна Україна». Тут почуття кожного героя простежені в розрізі й під мікроскопом. Тут мертві вказують шлях живим, бо Україна всуціль зав’язана на мерцях, як Росія — на гівні (за висловом Віктора Єрофєєва).
Звісно, в дечому Забужко не може не дратувати: і фірмова істерична інтонація, і місцями нестерпне багатослів’я нікуди не ділися. Однак вади роману багатократно компенсовані його чеснотами. І ще одне: за ретельністю збору матеріалу для книги Оксані Забужко немає рівних.
«Ворошиловград» Жадана хоч і виконаний у руслі його попередніх прозових книжок, проте означує певний світоглядний поворот. Здається, автор дозрів до того, щоб говорити серйозні речі, хоча він усе ще соромиться серйозності на рівні інтонації і стилістики. Головний герой — усе такий же безвідповідальний носій всесвітньої любові, але в фіналі він стає до борні, як би смішно це не звучало.
Розвиток сюжету в Сергія досі має дещо глючну природу. Герой ковтає наркотичні речовини з елементарної допитливості і грає в футбол у складі команди покійників (знову ці наші мерці!). Він, як і раніше, сідає у випадковий транспорт і їде у випадковому напрямку. Але! Потім він повертається на круги своя і береться за арматуру.
Палкі фани Жадана, безперечно, зарахують «Ворошиловград» до найбільш вдалих «голів» автора. Однак шкода, якщо вони за інерцією пропустять доволі просте, але актуальне послання авторського «удару». Йдеться про те, що в нашій ковбойській країні треба захищати себе і свою територію. А щоб себе захищати, треба гуртуватися. А щоб згуртуватися, достатньо елементарної любові до ближнього. Тобто Жадан вклав у нову книгу «громадянське звучання», чого від нього годі було чекати після інфантильного жонглювання уламками радянських міфів. Можливо, «переваги окупаційного режиму» видаються йому тепер не такими вже й безпечними. Та і взагалі — пішов він, цей окупаційний режим...
Дмитро СТУС
Звертаєш увагу передусім на книжки, які викликають певне збурення. У прозі це — хоч як би до неї ставитись — нова книжка Оксани Забужко «Музей покинутих секретів» (К.: Факт). На мій погляд, там багато недоліків, але це перша спроба в нашій літературі наблизити історію до сучасності, побачити, як минувшина відгукується сьогодні. Щось вдалося, щось — ні; але цей текст важливий. Першість серед перекладів однозначно, як на мене, належить книжці Маріуша Щиґела «Ґоттленд» (К.: Темпора). Це дуже якісна есеїстика в дуже доброму перекладі (до багатьох інших перекладів виникають серйозні запитання). Довго вагався, але другою назвав «Енциклопедію російської душі» Віктора Єрофєєва (К.: Ярославів вал), хоча й вважаю, що такий текст не потребує перекладу українською. Що стосується поезії, то мій вибір теж був однозначний — це «Берестечко» Ліни Костенко (К.: Либідь). Хоча це не зовсім моя поезія, але об’єктивно — дуже вартісна. Так само високо я поставив збірку Павла Гірника — мабуть, це його найкраща книжка — «Посвітається» (К.: Пульсари).
Іван АНДРУСЯК
Мій вибір завжди дуже суб’єктивний і практично ніколи він не збігається з підсумком усіх експертних оцінок. Не знаю, може, цього разу трапиться виняток... Відтак мій вибір — це Анатолій Дністровий з романом «Дрозофіла над томом Канта» (Л.: Піраміда). Попри те що в цій підномінації фігурують бомбові тексти Оксани Забужко та Володимира Лиса, але погляд Дністрового на сучасного інтелігента, людину, яка живе в цьому світі й абсолютно адекватно мисливо його переживає, — цей латентний, некрикливий погляд переважив для мене чесноти романів–фаворитів. У жанровій літературі нарешті почали з’являтися романи, які прописують сучасність, живих людей, а не ляльок, манекенів чи якісь віртуальні конструкції. Що ж до поезії, то цього року дуже мало вартісних збірок, і найцікавіші з них, як на мене, — «Тінь Риби» Мар’яни Савки (Л.: Видавництво Старого Лева) та «Вірші на розі» Павла Вольвача (К.: Ярославів Вал).
Під час книжкового ярмарку «Медвін» відбулася чотириденна експертна сесія Всеукраїнського рейтингу «Книжка року». Визначено Короткі списки найрезонансніших видань нинішнього літературного сезону. Лавреатів буде названо наприкінці грудня. Починаємо публікувати шорт–листи кожної номінації. Короткі списки номінантів укладено за абеткою.
Сучасна українська проза / есеїстика / драматургія
Юрій ВИННИЧУК. Груші в тісті. – Л.: Піраміда, 288 с.(п)
Анатолій ДІМАРОВ. Божа кара. Сер. «In corpore». – К.: Український письменник, 427 с.(п)
Сергій ЖАДАН. Ворошиловград. Сер. «Графіті». – Х.: Фоліо, 442 с.(п)
Оксана ЗАБУЖКО. Музей покинутих секретів. – К.: Факт, 832 с.(п)
Олег ЛИШЕГА. Друже Лі Бо, брате Ду Фу... Сер. «Приватна колекція». – Л.: Піраміда, 148 с.(п)
Галина ПАГУТЯК. Потонули в снігах. Сер. «Приватна колекція». – Л.: Піраміда, 184 с.(п)
Валерій ШЕВЧУК. Роман юрби. Хроніка «безперспективної» вулиці (1972–1991). – К.: Пульсари, 736 с.(п)
Жанрова література (детектив / пригоди / фантастика / любовний роман / історичний роман / молодіжна проза / автобіографії)
Леся ВОРОНИНА. У пошуках Оґопоґо. Сер. «Мандри». – К.: Нора-Друк, 176 с.(п)
Марина та Сергій ДЯЧЕНКИ. Ритуал. Сер. «Фентезі». – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 304 с.(п)
Юрій МАКАРОВ. Геній місця. – К.: Факт, 256 с.(п)
Марія МАТІОС. Вирвані сторінки з автобіографії. – Л.: Піраміда, 368 с.(о)
Лесь ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ. Герой нашого часу. – Х.: Фоліо, 384 с.(п)
Сновиди. Сни українських письменників. «Доросла серія». – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 416 с.(п)
Василь ШКЛЯР. Елементал. — Л.: Кальварія, 160 с.(о)
Сучасна зарубіжна проза / есеїстика / драматургія
Ден БРАУН. Втрачений символ; Точка обману. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 606+528 с.(п)
Віктор ЄРОФЄЄВ. Енциклопедія російської душі. – К.: Ярославів Вал, 224 с.(п)
Стівен КІНҐ. Вовки Кальї. Темна вежа V; Пісня Сюзанни. Темна вежа VІ. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 720+464 с.(п)
Жан Марі Ґюстав Ле КЛЕЗІО. Потоп. Сер. «Лавреати Нобелівської премії». – К.: Видавництво Жупанського, 252 с.(с)
Чеслав МІЛОШ. Абетка. – Х.: Треант, 354 с.(п)
Салман РУШДІ. Флорентійська чарівниця. – К.: Видавництво Жупанського, 288 с.(п)
Жозе САРАМАГО. Євангеліє від Ісуса Христа. – Х.: Фоліо, 539 с.(п)
Сучасна поезія / афористика
Аз, два, три… дванадцять – лист у пляшці. Антологія Авторського Зарубіжжя. Сер. «Приватна колекція». – Л.: Піраміда, 312 с.(п)
Хорхе Луїс БОРХЕС. Сергія Борщевського; Вибрані поезії у перекладах Григорія Латника. – Л.: Кальварія, 160+160 с.(п)
Павло ВОЛЬВАЧ. Вірші на розі. – К.: Ярославів Вал, 63 с.(п)
Ліна КОСТЕНКО. Берестечко. Історичний роман. – К.: Либідь, 232 с.(п)
Ліна КОСТЕНКО, Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, Іван МАРЧУК. Ґіацинтове сонце. – К.: Либідь, 168 с.(п)
Іван МАЛКОВИЧ. Все поруч. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 336 с.(п)
Мар’яна САВКА. Тінь Риби. – Л.: Видавництво Старого Лева, 64 с.(о)
1. Іван АНДРУСЯК Поет, літературний критик
2. Тарас АНТИПОВИЧ Письменник, книжковий оглядач
3. Наталка БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ Поет
4. Станіслав БОНДАРЕНКО Заступник головного редактора газети «Літературна Україна»
5. Михайло БРИНИХ Літературний критик, письменник
6. Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ Книжковий оглядач журналу «ШО»
7. Василь ГАБОР Письменник, літературознавець
8. Юка ГАВРИЛОВА Журналіст, літагент
9. Ніна ГЕРАСИМЕНКО Науковий співробітник Інституту літератури НАНУ
10. Володимир ДАНИЛЕНКО Письменник, літературний критик
11. Олесь ДОНІЙ Народний депутат України
12. Володимир ЄШКІЛЄВ Культуролог, письменник
13. Юрій ЗАВГОРОДНІЙ Літератор
14. Валентина КЛИМЕНКО Заступник головного редактора газети «Україна молода»
15. Юрій КОВАЛЬСЬКИЙ Головний редактор журналу «Радуга»
16. Андрій КОКОТЮХА Письменник, журналіст
17. Тетяна ЛОГУШ Президент міжнародного благодійного фонду
«Мистецька скарбниця»
18. Софія МАЙДАНСЬКА Письменник, музикант
19. Ігор ПАВЛЮК Письменник, науковий співробітник Інституту літератури НАНУ
20. Костянтин РОДИК Президент Всеукраїнського рейтингу «Книжка року»
21. Михайло СИДОРЖЕВСЬКИЙ Головний редактор «Української літературної газети»
22. Дмитро СТУС Головний редактор журналу «Київська Русь»
23. Людмила ТАРАН Письменник, журналіст
24. Тарас ФЕДЮК Поет, віце-президент Асоціації українських письменників
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
