НЬЮЗРУМ

20.11.2010

Дискотека в навушниках

Для любителів порозважатися по клубах звичним ділом стали дискотеки 80–х, 90–х, дискотеки електронної музики, навіть дискотеками у піжамах уже мало кого здивуєш, а от у навушниках ще не було. Команда Rock The Silence запозичила цю просту, але з захоплюючим ефектом ідею з клубного життя Німеччини, Великобританії, Австралії, Індії та країн Африки і цієї суботи проведе першу в Україні дискотеку в навушниках. В одному із залів столичного кінотеатру «Кінопанорама» одночасно гратимуть два дiджеї, кожен у своєму напрямi. Гості при вході отримуватимуть інноваційні бездротові навушники з двома музичними каналами. Вибір, під яку музику хочеться «зависати», матиме кожен. Можна також підспівувати, а то й горланити знайомих пісень. Сусід точно не надає по вухах, якщо фальшивитимеш. У залі буде чути тільки тупання–гупання і спів танцюючої юрби, адже весь звук подаватиметься винятково через навушники.

Гостей розважатимуть почергово три дiджеї: dj Yosh, dj Mod і dj Farsh. Кожен із них має свою улюблену музику. Dj Yosh (Андрій Єфіменко) грає Acid House, Disco House, Electro, French House, Italo Disco, Minimal Electronica, Nu Disco. Dj Mod (Кріс Пітнер) забавляється indie dance, brit–pop і electroclash. Dj Farsh (Даніель Штейн) привезе з Англії програму насичену diskopunk.

Повертаючись до історії, згадаймо, звідки ростуть ноги в дискотеки в навушниках. Уперше такий різновид розваг придумали фінські фантасти у 60–х роках. У 90–х креативні німецькі і британські клабери почали втілювати їхню концепцію. Ноу–хау швидко захопило всі континенти. Уже у 2005 році тихі дискотеки проводилися на найбільших європейських музичних фестивалях Glastonbury, Bonnaroo Festival в Манчестері, Reading, Leeds, Electric Picnic. Україна приєдналася до світової моди наприкінці 2010–го. Що ж, краще пізно, ніж ніколи.

Музика тиші через півстоліття виринула в різдвяних чартах

Інтернет–користувачі мають намір вивести чотирихвилинну тишу на вершину різдвяних чартів Великобританії. Відсутність музики записав американський композитор і теоретик музики Джон Кейдж. У 1930–х роках він створював композиції зі звуків, які видобував із різних предметів, що оточують людину в повсякденному житті. На піку його експериментального періоду, у 1952 році, народилася знаменита композиція «4’33’’» для фортепіано. Музикант нерухомо сидів упродовж чотирьох iз половиною хвилин перед роялем. Зміст композиції полягає у тому, що чути скрип стільців у залі, покашлювання глядачів — і ніякої музики.

Просуванням «композиції» у соціальній мережі Facebook займається група Cage Against the Machine, до якої входять спеціаліст із логістики Джон Мортер і його дружина Трейсі Мортер. Минулого року вони взялися за популяризацію пісні Killing In The Name американської альтернативної групи Rage Against The Machine, зробивши її лідером різдвяного хіт–параду завдяки користувачам Facebook, які дружньо підтримали металістів. До цього часу перемагали поп–виконавці, здебільшого вихідці з телешоу X–Factor.

На сьогодні композиція «4’33’’» має більше 50 тисяч фанів. Голосування у хіт–параді триватиме до 12 грудня. Минулого року пісні Killing In The Name надали перевагу 500 тисяч меломанів. Голоси набираються здебільшого в останній тиждень голосування. Тож ще є час повболівати за тишу. Композиція Джона Кейджа у різдвяних чартах конкурує з останнім альбомом американської поп–співачки Мерайї Кері, авторки хіта 1994–го «Все, що я хочу на Різдво, — це ти», піснею Surfin Bird, яку група The Trashmen написала у 1963 році, також хітом 1980–х Ріка Астлі Never gonna give you up і шлягером 1995 року Common people культового бріт–поп–гурту Pulp.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>