Росіяни по–американськи

Перший і єдиний недолік фільму американського німця Майкла Хоффмана полягає у не зовсім вдалому перекладі назви картини на російську і, відповідно, на українську. В основу сценарію ліг роман італійського американця Джея Паріні The Last Station, написаний за щоденниками Льва Толстого, спогадів членів його родини і близьких людей. У нас фільм вийшов у прокат під назвою «Остання неділя», через що може здатися, ніби це екранізація не щоденників, а роману Льва Толстого «Воскрєсєніє». Хоча, з іншого боку, «Останню станцію», чи то пак «Останню неділю» цілком можна вважати фінальним романом Толстого. Адже новий секретар Валентин Булгаков (Джеймс МакЕвой) приїжджає в Ясну Поляну, щоб допомагати Толтому в написанні великого роману про любов, робота над яким так і не почалася.

Деякі критики називають «Останню неділю» біографічним фільмом про великого російського письменника. Але у фільмі більше йдеться про взаємовідносини людей, які оточували Христа — так Толстого називали в Ясній Поляні, і про толстовців, які мешкали поруч із садибою письменника. Коли Валентин після першого дня служби секретарем повертається у табір толстовців, у нього цікавляться, про що той говорив із письменником. «Не повіриш, про мене». Лев Толстой у фільмі не розкривається як особистість, він більше ікона, навколо якої вирують події і розкриваються характери.

Накал пристастей, емоцій та інтриг у Ясній Поляні можна зрозуміти, коли ти любиш. Просто любов у кожного різна. Льовушка (Крістофер Пламмер), і Софія (Хелен Міррен) прожили разом піввіку і не загубили цього трепетного почуття. Сивочолі, вони і далі бавлять у вередливого півня і маленьку курочку. Чвари в оперному стилі розпалюються лише коли мова заходить про передачу авторських прав громаді, а не дружині і дітям. Тоді нерви здають у всіх, у дiло йде пістолет, графиня б’є посуд, непритомніє, кидається на журналістів, біжить топитися. Лев Толстой на світанку таємно тікає з дому. У цей час Валентин і толстовка Маша, яку зіграла Енн–Мері Дафф, тільки починають пити чашу любові — чесно і красиво. Вжитися у ролі допоміг той факт, що з 2006 року Енн–Мері Дафф і Джеймс МакЕвой є подружжям у реальному житті.

Ніякої симпатії і жалості не виникає до героїв, у яких немає любові. На тлі подружжя Толстих і щойно закоханих Маші з Валентином Володимир Чертков, строгий толстовець, який відстоює передачу авторських прав народу, показаний черствим, сухим і при цьому чоловіком із неприємним запахом (Софія Андріївна від нього аж носа хустинкою прикриває).

«Остання неділя» нічим не нагадує російські фільми з їхньою побутовою убогістю, царською величчю і широкою російською душею. Герої фільму теж грають не росіян. Крістофер Пламмер переконливо перевтілився у Льва Толстого: вдягнутий як письменник на архівних фотографіях, і бороду таку ж густу має, але грає він, швидше, англійського аристократа, ніж російського графа. Погляди і манери Хелен Міррен красиві і глибокі, але теж видають неросійську жінку, притому що актриса має російське коріння. Вона так і залишилася британською королевою, тільки в Ясній Поляні. Проте перед режисером і не стояло завдання показати реалії російського життя за часів Льва Толстого. Він зняв красивий фільм про любов зі всіма її перипетіями, взявши за основу реальну історію з життя відомого письменника. Адже хто краще за генія може показати це складне і досі загадкове почуття.

Данину останнім дням Толстого Хоффман віддав у заключному чорно–білому кадрі, коли похоронний потяг зі станції «Астапово», де письменник зупинився в гарячці, рушає в Ясну Поляну, на вічний спочинок. І вже журналісти ніколи більше не переслідуватимуть генія, не фіксуватимуть кожне його слово, а він більше ніколи не напише великий роман про любов.

НАГОРОДИ

«Королева» Хелен Міррен за роль Софії Андріївни взяла «Оскара» за найкращу жіночу роль. Крістофер Пламмер уперше за 60–річну кар’єру виборов «Оскара» за чоловічу роль другого плану.