Бандерівському роду нема переводу!
Майже рік тому 40–річний Степан Бандера–молодший зізнався в інтерв’ю «УМ», що нарешті вирішив «зав’язати» із парубкуванням і збирається одружитися. Свого часу пліткували, що Степан приїхав до України з Канади, де народився і виріс, ще й для того, аби на історичній батьківщині знайти наречену. «Я довго шукав, — відверто зізнався Степан Бандера. — І знайшов дівчину зі свого «села» — Вінніпега. Вона — канадська українка, ми минулого літа познайомилися. І вирішили решту свого життя провести разом». Степан тоді ще й жартома пообіцяв «УМ» «працювати» над нащадками. Багато хто зі свідомих українців уже почав перейматися: Степан по лінії діда — нині останній чоловік, що носить прізвище Бандера. Але дітей досі не мав. То, мовляв, слід рятувати ситуацію!
Бандеру чекають у Калуші
Уперше ідею перевезти прах Степана Бандери на Івано–Франківщину висловили ще напередодні проголошення незалежності України будівничі першого пам’ятника провідникові ОУН у селі Старий Угринів Калуського району, де Бандера народився 1 січня 1909 року. Проте ініціатива була не на часі. Спецслужби конаючого СРСР тоді встигли двічі — у 1990–му і 1991–му — підірвати монументи Степану Бандері на його малій батьківщині. Нову хвилю намірів повернути останки провідника українських націоналістів додому викликала інформація про те, що на мюнхенському цвинтарі «Вальдфрідгоф» закінчується термін оренди кількох квадратних метрів землі, де покоїться видатний борець за волю України. У зв’язку з цим його земляки — представники інтелігенції Прикарпаття — взялися за справу, створивши комісію з перепоховання праху Степана Бандери на Івано–Франківщині. Як зауважив її голова, професор історії Роман Петрів, «герої України повинні лежати у рідній землі». Ентузіазму прикарпатцям додала недавня акція львів’ян, котрі 30 жовтня цього року з Мюнхена перевезли на Личаківський цвинтар прах відомих діячів ОУН Лева і Дарії Ребетів.
Спочатку — Межигір’я, а перепоховання — згодом
Перепоховання обов’язково відбудеться. Але не в найближчому майбутньому.
Минулого року, коли до нас звернувся секретаріат Президента Віктора Ющенка із цього питання, більшість членів нашої родини вирішила, що поки що заскоро це робити. Тим більше що в жовтні 2009 року сплив термін оренди місця поховання на мюнхенському цвинтарі «Вальдфрідгоф». Тоді було вирішено продовжити договір ще на десять років. Сума не страшна — три тисячі євро за десять років, і при можливості можна раніше займатися перепохованням.