Під прикриттям Богородиці

У Тернополі групі релігійно екзальтованих жіночок літнього віку вдалося в обхід будь–яких законів і правил «окупувати» кілька соток землі в самому центрі парку Національного відродження. І справитися з їхнім самоуправством ніхто чомусь не може.

А почалася ця історія ще кiлька років тому. Містом раптом поповзли чутки, що біля джерела у згаданому парку людям нібито явилася Матір Божа, а потім дивним чином закровоточив встановлений на місці її появи хрест. Відтак там почали постійно збиратися, молитися і співати релігійні пісні жінки переважно літнього віку. Встановили статую Діви Марії, а незабаром і своєрідну альтанку з легких конструкцій навколо неї. Нічого поганого в цьому наче не було. І з боку гарно виглядало. Але група набожних жіночок чомусь почала поводитися в громадському місці так, наче це була їхня приватна територія. Зокрема, з неприязню ставилися до відвідувачів парку, особливо до дітей і молоді, якщо ті бігали, бешкетували чи голосно розмовляли поряд. Часом конфлікти виникали навіть з учасниками масових заходів, які постійно проводять теплої пори року на Співочому полі поряд із «святим місцем». Про це, а також про обмеження вільного доступу до джерела, з якого полюбляють брати воду жителі ближніх мікрорайонів, почали надходити скарги до Тернопільської міськради.

Коли представники місцевої влади почали цікавитися, що то за одні займаються в парку самоуправством, то виявилося, що група людей, які називають себе «праведними католиками», не належить до жодної з зареєстрованих в обласному центрі релігійних конфесій. Пізніше це питання виносили і на засідання обласної Ради Церков, але і там не знайшли підстав для визнання та реєстрації незрозумілого об’єднання, а тим паче для виділення йому земельної ділянки. Але у жіночок–«фанаток» своя правда. Вони ствер­джують, що в наш аморальний час «Бог пішов iз церкви», тому вони ходять молитися на місце з’яви Богородиці в парку, докладаючи всіх зусиль для його облагородження. Що каплиця на честь Богоматері була там ще понад півстоліття тому, однак була знищена радянською владою, тож зараз справедливість повинна взяти гору, а скромна споруда — перетворитися згодом у грандіозну святиню на честь Покрови Матері Божої Тернопільської.

Тим часом і в міськраді, і в управлінні архітектури та містобудування, і в об’єднанні парків таку релігійну ініціативу інакше ніж самовільним захопленням землі не називають і стверджують, що по жоднi дозволи до них ніхто навіть не звертався. У такому випадку, здавалося б, нема нічого простішого, ніж ліквідувати «самобуд», а його організаторам переконливо нагадати, що, окрім віри, існує ще й законодавство. Але iз законодавством не все так просто. Як виявилося, міське управління містобудування та архітектури в такій ситуації не має можливості впливу. Це — в компетенції інспекції Держбудконтролю. Проте накласти на порушників штраф і задіяти правоохоронців остання також може лише в тому випадку, якщо вони проводитимуть капітальні будівельні роботи iз закладанням фундаменту тощо. Тоді порушникам закону і кримінал може світити. Наразі ж такої забудови не ведуть, а легкі переносні конструкції для символічної каплиці зацікавлені особи приносили сюди мало не на власних плечах під покровом ночі.

Звертаючи увагу на недосконалість законодавства, працівники Держбудконтролю також звинувачують і керівництво тернопільського об’єднання парків — усе відбувається на підпорядкованій йому території, тож якби втрутилися відразу, то проблема не виникла б. Утім треба знати ще й особливу релігійну ментальність місцевого населення, за якою, так би мовити, якось і рука ні в кого на Богородицю не піднімається. Тому, можливо, і екс–міська рада свого часу не прийняла однозначного рішення про повний демонтаж «святого місця». Правда, щоб припинити самоуправство під благородним покровом, вона, врешті–решт, звернулася до прокуратури і суду. Однак через знову ж таки певні юридичні колізії віз — тобто каплиця — поки що й досі там. Більше того — навколо неї вже й мурований парканчик не так давно виріс...