Нова голова — старі проблеми

Минулої п’ятниці, 5 листопада, Одеський оперний театр, який уже два роки є епіцентром одного з найгучніших скандалів у культурній сфері України, отримав нового гендиректора. Ним стала Надія Бабіч, яка перейшла в Оперу з посади начальника управління культури й туризму Одеської обласної державної адміністрації. Курируючи культуру області впродовж 18 років, пані Бабіч як ніхто інший знає, який проблемний об’єкт їй дістався. Уже два роки у країні мусолиться тема про фінансові злочини у театрі, зловживання службовими обов’язками й саботаж творчої діяльності опери. За словами багатьох учасників скандалу, всі ці жахи уособлює Світлана Холденко, нині заступник директора, яка понад 30 років працює в цьому театрі. І ні кримінальні справи, у яких вона фігурує, ні громадський поголос не здатні похитнути її позиції. Очевидно, що за всім цим стоїть значно сильніша й впливовіша особа, ніж заступник директора Оперного театру з незакінченою вищою освітою. Чи вдасться з цим усім розібратися Надії Бабіч — питання риторичне, адже, якщо навіть пустити повз вуха плітки про мало не дружбу між Бабіч та Холденко, існує неспростовний факт: усе, що впродовж останніх років відбувалося в Опері, не могли не знати в управлінні культури області, оскільки до 2008 року Одеський оперний знаходився у підпорядкуванні обладміністрації.

Історія скандалів

На жаль, поспілкуватися із самою Надією Бабіч нам не вдалося: учора вона підписувала контракт у Міністерстві культури й пообіцяла дати інтерв’ю найближчим часом. Тому наразі ми зупинимося на об’ємі проблем в Опері й спробуємо з’ясувати, чого очікувати від нового директора.

Основною проблемою Одеської опери Сергій Проскурня, директор у квітні–липні 2009 року, називає неефективне управління. «Маючи такий творчий потенціал і таке приміщення, театр офіційно подає звітність про 37 відсотків заповнення залу. Театр не працює з концертами, там немає бенефісів, спеціальних проектів, гастролей — експортних та імпортних», — розповідає він у розмові з «УМ». Прос­курня — один із багатьох постраждалих директорів Одеської опе­ри. Саме він розпалив скандал, звину­вативши пані Холденко в концентрації всієї адміністративної та фінансової діяльності, а відтак і зловживаннях у цій сфері. Проскурня намагався спробувати налагодити роботу театру: сприяв тому, щоб театр перевели у підпорядкування Мінкульту (оскільки через статус національного театр отримував фінансування з державного бюджету), хотів оновити репертуар, здійснити нові постановки, провести реформу адміністрування. Але оцінити управлінську діяльність Проскурні так і не вдалося. Після того як він спробував відвоювати керівництво театром у свого заступника — Світлани Холденко, — пішла потужна піар–кампанія проти «київського зайди». У липні 2009 року Проскурню «пішли».

На його місце прийшла начебто своя людина — Анатолій Дуда. В адміністративну діяльність театру він, очевидно, не втручався, принаймні ніяких гучних заяв не робив. Проте й він погорів — тепер через модерну постановку опери «Турандот» німецького режисера Крістіана фон Гетца, якого запросив у театр пасинок Дуди — відомий піаніст Олексій Ботвінов, що виконував функції художнього керівника. Світлана Холденко фактично змістила режисера, замінила солістку, збурила оркестр i не пустила його на прем’єру. Поголос про дива в Одеській опері пройшов і у західній пресі.

За словами Ботвінова, Анатолій Дуда не міг нічого змінити в адмініструванні театру, оскільки був в.о. директора: «Попередні директори розробили внутрішній штатний розклад розподілу повноважень таким чином, що вся фінансова діяльність підпорядковується пані Холденко, тобто заступнику директора, а не директору, навіть печатка зберiгалася у її кабінеті. Крім того, як Проскурню «пішли», було декілька перевірок щодо діяльності Холденко, які показали, що все чисто. Уже на прес–конференції щодо прем’єри «Турандот» я отримав від журналістів матеріали про те, що є кримінальні справи, які тягнуться років п’ять і у яких фігурує пані Холденко, про те, що в неї підробна довідка про освіту».

Мертві душі, «чорна» бухгалтерія, лівий продаж квитків — неповний список зловживань в Опері, пояснює Сергій Проскурня, який залишається послідовним антагоністом Холденко й продовжує судитися щодо поновлення його на посаді директора. Крім того, наші джерела кажуть, що Холденко протягом 2003—2005 років недоплачувала артистам частину коштів на гастролях — відповідні заяви від постраждалих надійшли у міліцію та прокуратуру. Припускається, що за цей період, коли за кордоном було зіграно понад 400 вистав, ця сума сягає колосальних розмірів.

У вересні в опері працювала комісія Мінкульту. Проте результати перевірки Міністерство відмовилося нам надавати, відповівши лише, що комісія передала зібрані матеріали в органи внутрішніх справ. Більшою інформацією володіє Сергій Проскурня: «На підставі фактів перевірки комісії тепер працює група Управління боротьби з організованою економічною злочинністю в Одеській області й велика група КРУ, яка опрацьовуватиме матеріали до 20 листопада. Перевіряють фінансово–адміністративну діяльність театру у 2008–09 роках, зокрема й ті 80 днів, коли я був директором».

Призначення з компромісом

Чи стане Одеська опера нормальним театром у цивілізованому розумінні — можливо, зараз найбільше залежить від Надії Бабіч, яка може, але чи схоче, вивести діяльність опери у прозоре русло. Сергій Проскурня оцінює Бабіч як людину компромісів, та й її призначення вважає також компромісом: «Київ намагається в такий спосіб знайти компроміс з Одесою. Притому на сьогодні пані Холденко залишається на посаді заступника директора». За його словами, будучи директором опери, він неодноразово звертався до Бабіч із питаннями, чому обласне управління культури не контролює діяльність опери належним чином: «Відповіді не було — все це зводилося на жарти».

Обережнішим у оцінці намагається бути Олексій Ботвінов: «Я знаю, що як начальник управління культури Бабіч була професійною людиною. А зараз виходить так, що вони починають працювати разом із пані Холденко, і поки вона в театрі, порядку там не буде. Тому якщо це компроміс — то це печально».

Те, що в Україні крадуть всюди — це вже звичаєве право. Те, що крадуть в Одеській опері — справа кримінальна, але недоведена. Зважаючи на те, як в’яло реагують на цю справу державні органи, у ній замішаний хтось всесильний. І яка би влада не була в Україні — на економічних злочинах ловлять або неугодних (як зараз Богдана Данилишина), або дрібноту (справа про 50 тисяч доларів хабара для глави Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України). Імідж країни й добробут творчої еліти для цих людей давно вже зник за міражем дорогих квартир, машин і круїзів.

ДОВІДКА «УМ»

Надія Матвіївна Бабіч закінчила Київський державний інститут культури ім. О. Є. Корнійчука за спеціальністю «бібліотекознавство та бібліографія». З 1980 року по 1988 рік працювала на посадах старшого бібліотекаря, завідувача відділу довідкової бібліографії, завідувача науково–методичного відділу Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В.І.Леніна. Далі була завідувачем бібліотеки Одеської вищої партійної школи. З 1992 року по 2006 рік працювала заступником начальника управління культури Одеської ОДА. З 2006 по листопад 2010 року займала посаду начальника управління культури і туризму Одеської ОДА.