Європейський парламент знову вирішив відкласти розгляд резолюції щодо ситуації в Україні. Відповідне рішення ухвалили позавчора ввечері на засіданні ЄП. Резолюцію, в якій, зокрема, ітиметься про українські місцеві вибори, тепер розглянуть на сесії 22—25 листопада.
Ухвалення висновків щодо України переносили вже кілька разів. Резолюцію мали ухвалити ще наприкінці жовтня, проте потім вирішили дочекатися проведення виборів, щоб дати українській владі «свіжішу» оцінку. Тепер резолюцію вирішили розглянути вже після того, як 22 листопада у Брюсселі відбудеться саміт Україна—ЄС. Очевидно, Януковичу і Ко не хотілося б, щоб українська делегація їхала в столицю Європи із тавром фальсифікаторів. На відтермінування «вироку» вплинули лобісти.
«Українська сторона приблизно знає текст резолюції, яку готує Європарламент, і знає, що зміст буде достатньо критичним, — зазначив у коментарі «УМ» науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко. — З точки зору психологічного комфорту офіційному Києву вигідніше, щоб критика не прозвучала напередодні саміту». За словами політолога, українська влада залучила всі дипломатичні можливості, «щоб вплинути на тих, на кого тільки можна вплинути», і перенести питання на півтора–два тижні. «Цю задачу поставили і дипломатам, і особам, які від імені влади контактують з іноземними інституціями, в тому числі з депутатами Європарламенту», — каже Сушко.
Політолог Олександро Палій вважає, що, не поспішаючи з резолюцією, Європа ризикує пошитися в дурні. «Звичайно, європейці мають що сказати про ці вибори, адже вони не відповідали європейським стандартам і супроводжувалися фальсифікаціями, — зазначив Палій у коментарі «УМ». — Але, якщо казати відверто, Європа вкотре хоче обманутися. В ЄС чекають, щоб українська влада знову надала велетенську кількість запевнень, пролунає багато красивих слів… Це вже проходили і перед місцевими виборами, і перед виборами–2004: вони не були чесними».
На думку Палія, лояльність євродепутатів пояснюється тим, що Європа не хоче псувати взаємини із Україною. «У Євросоюзі усвідомлюють, що Україна — велика держава, і бити горщики з керівництвом цієї держави — не в інтересах ЄС і не зовсім в інтересах української демократії. Якщо українська влада братиме зобов’язання, то до цих слів можна принаймні апелювати. А якщо відбудеться публічний розрив відносин між Україною та ЄС — це може почати зворотні процеси», — відзначив політолог.
«У Європейському парламенті об’єдналися ті, хто більш–менш симпатизує українській владі (йдеться про соціалістів і соціал–демократів), і тих депутатів, які, можливо, не симпатизують владі, але позиціонують себе як активні друзі України (переважно з фракції Європейської народної партії). Вони бояться нашкодити Україні зайвою критикою, — вважає Олександр Сушко. — До речі, зараз у середовищі «друзів України» точаться великі дискусії щодо того, як працювати із Україною. З одного боку, так, щоб висловити занепокоєння процесами, які відбуваються у нашій державі, а з іншого, не відштовхнути Україну. Бо відштовхнути її можна лише в бік Москви».
Депутат Європейського парламенту від Великої Британії Чарльз Теннок каже, що резолюцію доведеться писати чи не з чистого аркуша, внісши до неї висновки щодо місцевих виборів. «Подивимося, якою вона вийде, — зазначив Теннок у інтерв’ю «Главкому». — Сподіваюсь, ця резолюція буде більш збалансованою, ніж попередня. Але в ній обов’язково буде відображено існуючі проблеми із проведенням виборів».