Зважаючи на те, що позивач у своєму адміністративному позові на підтвердження свого права оскаржити Указ Президента України від 28 січня 2010 року № 75 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті» зазначив, що «Цей Указ паплюжить Позивача особисто. Тому що ніколи не бачила батька, який пройшов усю війну, тяжко хворів і помер у 1952 році, за два місяці до народження Позивача», і в Окружного адміністративного суду м. Києва не виникло жодних запитань до позивача з приводу цього пояснення, зокрема позивач не підтвердив документально ні факту смерті свого батька за два місяці до свого народження, ні факту проходження ним військової служби в період війни тощо, зважаючи на це, а також, зважаючи на ту обставину, що судом було залучено до справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача двох громадян Польщі, родини яких нібито «постраждали від рук членів ОУН», хоча ці громадяни Польщі не надали суду жодного доказу про те, що їхні родини «постраждали від рук членів ОУН» і що ці громадяни Польщі є нащадками цих родин тощо, зважаючи на це, а також, зважаючи на ту обставину, що якщо суд бере до уваги той аргумент позивача, що «Цей Указ паплюжить Позивача особисто», то я вважаю, що цей Указ, на який я чекав десятиліттями, не лише ґлорифікує моїх пращурів, які боролися за незалежність України, а й покладає на мене певні обов’язки щодо вшанування їхньої пам’яті, і у разі задоволення судом повністю або частково вимог цього адміністративного позову, рішення у цій адміністративній справі може вплинути на мої права, свободи, інтереси та обов’язки як громадянина України, який пишається тим, що є нащадком тих борців за волю України, які зазначені в п. 1 цього Указу, і тому, зважаючи на ці та інші обставини, керуючись частиною другою ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, —
ПРОШУ:
— залучити мене третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в адміністративній справі №2а–6732/10 щодо визнання незаконним Указу Президента України від 28 січня 2010 року № 75 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті», аби я міг захистити в судовому порядку цей Указ Президента України Віктора Ющенка.
З Олексієм Колісником, відомим на Волині дослідником проблем державотворення, кандидатом психологічних наук, професором Східноєвропейського університету імені Лесі Українки, розмовляли за кілька місяців до початку другого українського Майдану, в серпні 2014-го. >>
Після Революції гідності мовна ситуація в Україні погіршилася, і це відбувається тому, що уряд не представляє українську ідентичність, підтримка української мови сприймається як зазіхання на людські права російськомовних. >>
Щонайменше дивними виглядають заяви так званих «одноразових» політологів чи експертів про те, що невелика пауза пішла на користь Арсенію Яценюку, і що вже невдовзі він зможе запалати «новою зіркою» на політичному небосхилі… >>
У біографії заслуженого лікаря України Володимира Карпука є період, коли він, як кажуть, ходив у політику: був народним депутатом України від блоку «Наша Україна» у Верховній Раді 5-го і 6-го скликань, деякий час працював заступником голови Волинської облдержадміністрації з гуманітарних питань. Тобто спробував владу на смак у різних її іпостасях. >>
Цьогорічне вшанування Героїв Крут чи не вперше винесло на загальнодержавний рівень аналітичне, а не емоційне, як досі, бачення подій відомого бою. Упродовж майже 100 років українська поезія оспівує трагізм загибелі «300 студентів» і шпетить тодішнє керівництво УНР за «зраду» — мовляв, відмовилися від війська, самі сиділи в Києві, а хлопчики гинули. >>
До кінця тижня у виставкових залах Центрального будинку художника Національної спілки художників України (вулиця Січових стрільців, 1-5 у столиці) триватиме сьома Всеукраїнська бієнале історичного жанру «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». >>
