Війна музеям

«Уявіть собі блоки великих коробок і туристів, що приїхали в Україну на «Євро­2012», яким проводять екскурсію: «У цій коробці — Національний музей українського народного мистецтва, у цій — Музей книги, а там — Музей театрального мистецтва», — на розширеному засіданні Комітету ВР з питань культури й духовності, його голова, письменник Володимир Яворівський гіперболізує уявну ситуацію. На порядку денному — обговорення першого засіданні робочої групи, що займається виселенням із території Національного КиєвоПечерського заповідника об’єктів, не пов’язаних iз його діяльністю, куди потрапили й три комунальні музеї (попередні статті в «УМ» на цю тему — за 02.10.2010 й 13.10.2010).

Уряд і Президент виявилися глухими до звернень громадськості не чіпати музеї, й чиновницька машина й далi штампує документи, які наближають час «Ч». Так, згідно з протоколом засідання від 2 листопада 2010 року, Музей театрального, музичного й кіномистецтва України пропонують переселити в «Мистецький арсенал», на кіностудію Довженка чи в Будинок кіно. Музей декоративного мистецтва — в «Мистецький арсенал», а Музей книги — включити до складу заповідника. Потенційні приймаючі сторони стали в позу. «Я тільки зараз дізнався про такий стан справ. Але це ж дер­жавний музей», — голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач дивується недбальству чиновників. Генеральний директор «Мистецького арсеналу» Наталя Заболотна не хоче ділити розкішне приміщення з будьким іншим. А директор Музею книги Валентина Бочковська просить не зливати їх із заповідником. У переліку об’єктів до виселення є також і не музейні організації: Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, ВАТ «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт», Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, Державна агенція промоції культури України, Український центр культурних досліджень, Київська організація Національної спілки художників України. Робоча група також не може знайти, куди їх приткнути.

Тепер це завдання перекладають на Фонд держмайна та Головне управління комунальної власності в Києві (хоча раніше київська влада запевняла, що відповідних приміщень у міста немає), а самим переселенцям пропонують за два тижні підготувати кошторис і графік переселення. Усі пропозиції будуть розглядати на наступному засіданні, запланованому на період із 15 по 20 листопада.

Причетні до музейної справи стверджують, що виселити музеї за два тижні чи два місяці просто неможливо, така процедура займає щонайменше два роки. У прискоренні подій звинувачують намісника КиєвоПечерської лаври Павла (Лебедя), який хоче якнайшвидше отримати колишні монастирські приміщення від лояльного до УПЦ МП Президента України Віктора Януковича. «Я відстоюю те, щоб Музей книги і друкарства назавжди залишився в Лаврі. Якщо потрібно виселити такі, як театральне училище, інші установи, які не мають нічого спільного ні з церквою, ні з музейною діяльністю, то це інша справа... У храмах повинні бути богослужіння. Храми не створені для музеїв та інших установ», — заявив він у жовтні в ефірі Київської державної регіональної телерадіокомпанії. Пізніше представники церкви почали робити заяви, що в заповіднику мають лишитися музеї тільки релігійного спрямування.

В екс­гендиректора заповідника Сергія Кролевця інша версія. Він підозрює, що під цей шумок із музеями просто відбувається перерозподіл нерухомості, а це 15 тисяч метрів квадратних, збудованих монастирем за останні роки: «Ми знаємо, що Київрада прийняла рішення про передачу майнового комплексу — заповідника — у державну власність. Кабмін своїм рішенням прийняв комплекс. А що саме було передано? Чи були передані разом із тим відсутні фізично, але зафіксовані документально об’єкти: це знесені, а потім наново збудовані й перебудовані будівлі, яких близько 40?».

У результаті засідання парламентський Комітет постановив «оперативно провести проект постанови ВР про накладення мораторію на виселення музеїв». Хоча юридична норма, що забороняє такі дії, в українському законодавстві вже існує — це Закон «Про музеї та музейну справу», де йдеться, що «приміщення музеїв, які є у державній чи комунальній власності, ... може бути вилучено лише за умови надання іншого рівноцінного приміщення». Проблема в тому, що на кожен закон в Україні є ще кілька законів, і виплутатися з юридичних нетрів може тільки той, хто має реальну владу. На даний момент це уряд Азарова і КиєвоПечерський монастир. «Вирішили накласти мораторій. На що? На яке рішення? — запитує Сергій Кролевець. — Там є низка рішень органів виконавчої місцевої й загальнодержавної влади, є протоколи нарад, які діють, доручення, напрацьовані під час нарад, й роздані виконавцями на доопрацювання. Тому треба хоча б скласти реєстр, що саме підлягає зупиненню».