Олена Дума: «Зараз створюються всі умови для повернення проросійських політиків»
Не встиг стартувати новий рік, як інформаційний простір вибухнув черговою новиною у стилі «міндічгейту». >>
Нитка до нитки
03.11.2010
Ганна Вершиніна на тлі однієї зі своїх робіт.
Створенням гобеленів — тканих килимів–картин — Ганна Вершиніна з Чернігова захопилася під час навчання в художній школі. Згодом вона закінчила Київський державний інститут декоративно–ужиткового мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука за спеціальністю «художній текстиль». Нині ця дівчина — відома майстриня, учасниця багатьох виставок, і вона не уявляє свого життя без улюбленого мистецтва, що має багатовікову історію та глибокі традиції.
«Ткацтво, зокрема створення гобеленів, — один із найдавніших елементів декоративно–ужиткового мистецтва, — розповідає молода майстриня. — Це ремесло було розповсюджене по всій території України ще за часів Київської Русі. У наш час гобелени все частіше зустрічаються в інтер’єрах офісів, готелів, житлових приміщень».
За словами Ганни Вершинiної, прикметною ознакою сучасного гобелена є застосування різноманітних технік та використання поряд із традиційною вовняною пряжею сучасних матеріалів (ниток з конопель, шовку, стебел трав, наприклад сизалю, тощо). Деякі майстри вплітають у свої вироби також папір, плівку, комп’ютерні диски, навіть насіння дерев. Усе це надає гобелену фактурності. В одному виробі можуть поєднуватися щільне та ажурне плетіння, тонкі нитки перемежовуються з товстими. Це створює різноманітну поверхню, гру світла й тіні, глибину простору.
Ткацтво — дуже трудомістка робота, яка вимагає часу, величезної внутрішньої організації, зосередженості і, звичайно, натхнення. Моя співрозмовниця зазначає, що в мистецтві гобелену величезне значення мають кольори. У своїх роботах вона використовує зазвичай стриману кольорову гаму. Особливо їй до душі поєднання холодних, сіро–синіх відтінків iз теплими кольорами.
Сьогодні своє мистецтво створення гобеленів Ганна передає дітям — веде студію в одній із громадських організацій Чернігова. Сама ж майстриня працює в різних техніках ткацтва (гладке, ворсове, фактурне), займається гобеленовою мініатюрою, печворком, пише олією. «Одна з моїх робіт брала участь у виставці, що проходила у США (штат Флорида), — каже Ганна. — Тема звучала так: «Всі різні, але всі єдині». Я намалювала роботу, стилізовану під ткацтво. На картині було зображене велике дерево, під яким зібралися люди різних націй. На це мене надихнув український народний килим «Поділля». В Америці фото цієї роботи було збільшене і з’явилося на бігборді».
