Цього разу це не будуть картини, що наробили галасу, як минулоріч («Антихрист» Ларса фон Трієра, «Джон Рабе» Флоріана Галленбергера, «Коко Шанель та Ігор Стравінський» Яна Коунена), але по–своєму цікаві роботи.
«Дівчина з татуюванням дракона» (Man som hatar kvinnor), реж. Нільс Арден Оплев, Швеція—Данія—Німеччина—Норвегія, 2009
Фільм знятий за мотивами бестселера Стіґа Ларссона Man som hatar kvinnor («Чоловіки, які ненавидять жінок») й отримав кілька нагород на різних кінофестивалях. Це детективний трилер, що оповідає про тандем епатажної хакерки та дискредитованого журналіста у пошуках зниклої жінки. Напруга фільму наростає, коли випадкові детективи заглиблюються у темне минуле однієї родини.
«Чотири леви» (Four Lions), реж. Крістофер Морріс, Велика Британія, 2010
Дебют у повному метрі британського актора, сценариста й режисера короткометражок, який минулого року був відібраний до участі у фестивалі незалежних фільмів «Санденс». «Чотири леви» — саркастична комедія на тему джихаду. Четверо шахидів, які мешкають у Британії, прагнуть слави та визнання, проте, не бажаючи помирати молодими, придумують здійснити свій акт помсти світові в iнтернеті.
«Секс, наркотики та рок–н–рол» (Sex & Drugs & Rock & Roll), реж. Мет Вайткросс, Велика Британія, 2010
Біографічна музична стрічка про Ієна Дурі, який у 1970–ті був засновником панк–руху у Великій Британії. Робота Мета Вайткросса — автора фільму «Дорога до Гуантанамо» — була оцінена Британською академією й номінована на відзнаку за кращу чоловічу роль (Енді Серкіс) та музичне оформлення (Чез Янкель).
«Щастя моє», реж. Сергій Лозниця, Україна, Німеччина, Нідерланди, 2010.
«Високосний рік» (The Leap Year), реж. Майкл Роу, Мексика.
«Звуки шуму» (Sound of Noise), реж. Ола Сімонссон, Йоханнес Штерне Нільсон, Швеція, Франція, 2010.
«Вівсянки» («Овсянки»), реж. Олексій Федорченко, Росiя, 2010.
«Дерево» (The Tree), реж. Джулі Бертучеллі, Франція—Австралія, 2010.
«Поезія», (Poetry), реж. Лі Чан–дон, Південна Корея, 2010.
«Трояндочка» (Rozyczka), реж. Ян Кідава–Блонські, Польща, 2010.
«Луїза (Дубль 2)» (Louise (Take 2), реж. Зігфрід, Франція, 1998.
«Санса» (Sansa), реж. Зігфрид, Франція, 2003.
«Інший Дюма» (Dumas), реж.: Сафі Небу, Франція, 2010.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
