У черзі до Шевченка

Скоро — преміальні жнива. «Книжка року» завершує укладання номінаційних списків, «Книга року Бі Бі Сі» вже оприлюднила своїх номінантів, з’явилося і нове Положення про Шевченківську премію.

І тут, як–то кажуть, є питання. По–перше, кількість премій зменшено до п’яти (було десять). По–друге, висувати на премію можуть тепер лише організації, які мають бюджетне фінансування: Мінкульт, Держтелерадіо, Академія наук та мистецтв, офіційні творчі Спілки, Фонд культури та «Просвіта». По–третє, неузгодження в самому Положенні: з одного боку є номінація «Літературознавство/Мистецтвознавство», а з другого — заборона висувати наукові твори. Чи це вже влада, яка «будує нову країну», викреслила літературознавство з науки?

Попередній голова Шевчен­ківського комітету Микола Жулинський подав у відставку на знак протесту проти скорочення кількості премій та зменшення їхнього грошового наповнення до 130 тис. грн. В адміністрації Президента такі новації мотивують російським (хто б сумнівався) досвідом: там державних мистецьких премій лише три. Але при тому замовчують, що кожна їхня премія важить 67,5 тисячi доларів — майже уп’ятеро більше, ніж в Україні.

Проте щойно Вчена Рада академічного Інституту літератури висунула своїх претендентів на Шевченківську премію. Коли попередній матеріал готували до друку, ми ще не знали, що це буде саме Сергій Гальченко з двома упорядкованими ним книжками: «Wirszy T. Szewczenka 1844» і «Тарас Шевченко. Другий «Кобзар». Поезії 1843—1847 рр. ».

А в номінації «Література» висунуто сьогорічну збірку поезій Ігоря Павлюка «Стратосфера» (Луцьк: Тверди­ня). Також висунуто на здобуття премії імені Івана Франка Національної академії наук працю літературознавця Леоніда Ушкалова, який упорядкував і прокоментував видання «Григорій Сковорода. Повна академічна збірка текстів» (Х.: Майдан). Про ці книжки — іншим разом.