Карен Шахназаров: Треба бути святим, щоб знімати дитяче кіно

На кінофестиваль «Молодість», окрім потужної позаконкурсної програми нового російського кіно, запросили найбільше гостей із Росії. Чого тільки вартують зустрічі з режисерами Володимиром Меньшовим, Олексієм Германом–молодшим, Андрієм Стемпковським, Вадимом Абдрашитовим, Кареном Шахназаровим. Кожен із них ділився власним досвідом: як вибирати сценарій, де шукати акторів, яке місце найкраще для зйомок, згадував про роботу із голлівудськими та європейськими зірками кінематографа. Автор 13 фільмів («Палата №6», «Вершник на ім’я Смерть», «День повного місяця», «Місто Зеро», «Ми з джазу», «Зимовий вечір у Гаграх», «Кур’єр»), письменник, генеральний директор «Мосфільму» упродовж 10 років, Карен Шахназаров приїхав до Києва не лише заради зустрічі з глядачами. Першим ділом він зустрівся з керівниками, які представляють кінематограф в Україні. За його словами, вони висловили бажання завітати з офіційним візитом на «Мосфільм», а це означає, що йтиметься про подальшу співпрацю.

Навіщо Шахназарову Україна, він пояснив без упере­джень і політичних трюків: «Американську дочку» знімав у США з американською групою. Там система зов­сім інша, російській людині дуже важко в неї вписатися. В Україні і Росії підходи до знімального процесу подібні. У нас, що не кажіть, мова спільна, ментальність. Сам Бог велів використовувати цей досвід і знімати фільми у копродукції Росії та України». Шахназаров також переконаний, що нове російське кіно не знає, чого воно хоче: бути схожим на голлівудське чи на французьке. «Маємо проблему: кіно ніяк не ідентифікується, — каже Шахназаров. — Я недавно у Парижі представляв ретроспективу фільмів «Москва і Санкт–Петербург: два обличчя Росії». У програму вибрали 60 стрічок, із них 40 кінокартин радянських. Європа досі дивиться радянське кіно, її мало цікавить сучасне. У радянського кіно була своя позиція, ідейність. Щоб російське кіно користувалося попитом у світі, треба краще взяти з радянського кіно і почати знімати по–новому».

За версією Карена Шахназарова, молодий режисер хоче одного: зняти фільм, який взяв би участь у двох–трьох фестивалях. «Коли я прийшов у кіно, була претензія на те, що ми змінимо світ. Тепер усі хочуть зняти картину і поїхати на фестиваль. А фестивалів багато. На них кіно дивиться обмежене коло людей. Треба знімати для людей, а не для фестивалів», — зазначив Шахназаров. У творчих людей має бути насолода, що вони змінюють людей, роблять їх кращими. У Радянському союзі великий вплив мало дитяче кіно. Сьогодні на «Мосфільмі» не знімається жодна дитяча картина. Був період, коли у світі існувало тільки російське та американське кіно для дітей. Десь у 70–х роках рвонуло японське. «Це пекельна робота — шукати казки, комбінувати зйомки. Простіше зняти «зарозуміле» кіно і поїхати на фестиваль. У дитячого кіно немає перспектив, на фестивалі не беруть, критики не пишуть. Треба бути святим, щоб братися за таке кіно», — додає Шахназаров.

Режисер міркує, що було б добре відробити дитяче кіно, але для цього має бути державна підтримка. У Радянському Союзі режисерів дитячого кіно вирощували, платили їм більші гонорари, давали звання, забезпечували квартирами. Пріоритети варто повернути. А ще Карен Шахназаров зауважив, що багато прогалин у кінематографії маємо через те, що перестали читати. «Радянський глядач був вимогливішим, тому що читав більше. І режисери знімали краще, бо були начитаними. Якість фільму не залежить від того, наскільки сценарист і режисер «надивлені» фільмами. Набагато важливіше бути начитаним», — підсумував Шахназаров.