І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Зареєструвати гектар городу дорожче, ніж гектар паю. (Фото автора.)
«Пише вам інвалід Радянської армії з великим проханням: розкажіть, скільки коштує приватизація землі. Я маю біля житлового будинку землю — десь один гектар — і не можу її приватизувати, бо дуже дорого просять, аж 860 гривень! То прошу відповісти, чи може бути така ціна, щоб корову продати і приватизувати землю?!» — запитує Юрій Волощук, мешканець селища Ясіня, Рахівського району Закарпатської області. Уявляю, як здивуєтеся ви, Юрію Миколайовичу, а з вами і тисячі наших читачів, коли дізнаєтеся, що насправді власне приватизація землі — як городів так і паїв — не коштує нічого. Проте це зовсім не означає, що в процесі приватизації тієї чи іншої ділянки не потрібно платити. Потрібно — за реєстрацію. Щоб прояснити ситуацію, спробуємо подивитися на процес очима «земельників». Отже, «УМ» надає слово Геннадію КОСТЮКОВУ, кандидату економічних наук, директору Харківської регіональної філії Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті земельних ресурсів і почесному землевпоряднику України.
У статті 14 Конституції України задекларовано: «Право власності на землю гарантується». Який вигляд мають ці гарантії і що вони дають пересічному українцю? Які кроки зробила держава, щоб ця стаття почала працювати. Цілком зрозуміло, що перш ніж вимагати від держави захисту своїх прав на землю, треба мати документи, які ці права підтверджують, і зареєструвати ці права. Це положення закріплено статтею 125 Земельного кодексу України: «Право власності... на земельну ділянку виникає після одержання її власником... документа, що посвідчує право власності... та його державної реєстрації». Тим-таки кодексом встановлено, що єдиним документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт.
Ми ще всі пам'ятаємо ті часи, коли вся земля в Україні належала винятково державі, а громадянин міг лише користуватися земельною ділянкою, а розпоряджатися — зась. У березні 1992 року Верховна Рада прийняла принципові рішення:
1. Громадяни України можуть мати землю в приватній власності, а отже, і розпоряджатися нею на свій розсуд — передати за заповітом, продати, подарувати, заставити її під отримання кредиту в банківських установах, здати в оренду та інше.
2. Земля громадянам України передається БЕЗКОШТОВНО.
Тут відразу виникає думка: «За що ж тоді беруть гроші?».Що робить людина, коли їй подарували, наприклад, автомобіль? Сідає і їде? Аж ніяк. Іде до нотаріуса. Той не одразу приймає документи: «Нема оцінки — ніяк взяти мито». Зробили оцінку, знову до нотаріуса. Тільки тоді — ура! — ви тримаєте в руках посвідчення про те, що ви — власник. Проте сісти за кермо і поїхати ви все одно не можете, бо треба ще сходити в ДАІ на реєстрацію. «Та-а-ак... А де СО2? Де техогляд?». Отже: з одного боку — машина дісталася безкоштовно, а щоб на ній їздити — виклав купу грошей.
Майже те саме виходить і при передачі землі із державної у приватну власність громадян — треба зробити значний обсяг геодезичних і землевпорядних робіт, інженерних розрахунків і технічних креслень, вирішити безліч юридичних питань, оформити все це справою, пройти експертизу, затвердити технічну документацію в органах влади, виготовити державний акт і зареєструвати його в Державному реєстрі земель.
Ми не будемо зупинятися на тому, хто має право і скільки може приватизувати землі, куди треба звертатися з цими питаннями, кому і як замовити виготовлення документів і скільки, врешті-решт, коштує вся робота — це окрема тема. Сьогодні наша задача — розібратися з реєстрацією прав на землю.
Зважаючи на важливість питання, наводимо статтю 202 Земельного кодексу України повністю:
1. «Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.
2. Державний реєстр земель складається з двох частин:
а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;
б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку».
Своїм Указом від 17 лютого 2003 року № 134 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» Президент окреслив майбутні контури державної системи реєстрації земельних ділянок. А саме, визначив, що система реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них — одна на всю Україну; ця система, а отже, і вся інформація в ній, належить державі; її введення покладається на Державний комітет земельних ресурсів України.
Три місяці роздумів — і Держкомзем своїм наказом № 135 від 23.05.2003 року приймає рішення: «Установити, що реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України земельних ресурсів». Важливо, що, окрім усього, згідно з цим документом Центр ДЗК повинен створити гарантійний фонд для відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам під час надання їм недостовірних відомостей.
Так, приміром, у Харківській області роботи з ведення державного реєстру земель виконує Харківська регіональна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», від якої в кожному районі області створено реєстраційні відділи.
А тепер про гроші. Вартість робіт з ведення державного реєстру земель затверджено спільним наказом Мінфіну, Мінекономіки і Держкомзему
№ 97/298/124 від 15.06.2001 року, отож із розцінками ви можете ознайомитися завдяки табличці. Загалом, якщо ваша земельна ділянка має форму правильного квадрата, то реєстрація прав на неї обійдеться в 36 гривень, а якщо ж вона «покручена» — в народі «бублик», то значно дорожче.
Чи багато це? Звичайно, якщо живеш у селі на мінімальну пенсію, то багато. Але, для порівняння, базова ціна одного квадратного метра землі в місті Харкові, згідно з нормативною грошовою оцінкою, становить на сьогоднішній день 150,98 гривні. Якщо врахувати, що громадянин має право безкоштовно отримати у власність 10 соток, то вартість такої ділянки буде становити майже 151 тисячу гривень! Що стосується земельної частки (паю), то її розрахункова ціна в середньому по області сягає 40 тисяч гривень. Отож, якщо порівнювати в таких пропорціях, то начебто небагато.
Слід зауважити, що жодній категорії громадян ніяких пільг iз реєстрації прав на земельну ділянку не передбачено. Виняток складають хіба роботи з видачі державних актів на земельні частки (паї) навзамін сертифікатів, — та й то лише тоді, якщо договір на відповідні роботи укладено до 1 вересня 2002 року. У цьому випадку, згідно з наказом Держкомзему № 35 від 19 лютого 2003 року, Центр ДЗК першу та другу позиції з таблички виконує безплатно, а громадянин сплачує лише 18 гривень. Ми підрахували, що завдяки цьому рішенню протягом 2003 року селяни нашої, Харківської, області отримали пільг на півмільйона гривень.
Вважаю за доцільне наголосити ще на одному аспекті: якщо власник землі бажає здати свою земельну ділянку в оренду, то він повинен бути готовий до того, що договір оренди теж повинен пройти державну реєстрацію за тими ж розцінками.
Так склалося, що Державний реєстр земель започатковано з 1 липня 2003 року, тоді як земля у приватну власність передається з червня 1990 року. Зараз уникнути реєстрації неможливо: при передачі землі із державної у приватну власність громадян вона проходить автоматично. А от на вторинному ринку земель — то вже ваші проблеми. Хочете слушну пораду: якщо ви бажаєте купити земельну ділянку і більше не мати клопоту з Центром ДЗК, то разом із державним актом на земельну ділянку вимагайте у продавця також витяг iз Державного реєстру земель — таким чином ви зможете обминути небажані ризики і зайві витрати, захистити себе від різного роду пройдисвітів.
А що робити тим, чия земельна ділянка не занесена до Державного реєстру земель? Тут можливі два варіанти.
Перший: нічого не робити. Проте держава хоч і визнала ваше право на власність, видавши державний акт, але обов'язків щодо захисту ваших прав на себе не взяла — то ваші проблеми. Доти, доки ви не захочете якимось чином відчужити землю, наприклад продати, подарувати чи передати у спадок, тоді доведеться реєструвати город чи пай у будь-якому випадку.
Другий: можна одразу зареєструвати земельну ділянку в Державному реєстрі земель і бути впевненими, що ваші права на землю перебувають під захистом держави.
Якщо ви захотіли зареєструвати свої права на землю, а документи отримали до 1 липня 2003 року, то звертатися треба до районних (міських) відділів земельних ресурсів — там вам завжди допоможуть. Але будьте готові до того, що, крім витрат на реєстрацію, вас чекають витрати, пов'язані з тим, щоб привести ваші документи у відповідність до законодавчих і нормативних актів, які стали на сьогоднішній день більш вимогливими і жорсткими. Скільки? Все залежить від часу виконання і якості робіт, тому витрати можуть коливатися від 17 до 170 гривень.
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>
Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>
Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>
Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>