Услід за НП у Мелітопольському районі забили на сполох і мешканці інших регіонів, яким «пощастило» мати на своїй території склади з боєприпасами. Зокрема, на території шести західних областей України, де розташовано Західне оперативне командування (ЗОК), знаходиться 22 тисячі вагонів із боєприпасами. Якщо вишикувати їх, то вийшов би смертоносний потяг завдовжки майже 660 кілометрів. Один з найбільших складів із боєприпасами є у Львівській області — у містах Броди, Яворів та поблизу Львова — у Брюховичах. Про це повідомили на прес-конференції керівник обласного штабу «Нашої України» Петро Олійник та його представник, а ще місяць тому офіцер ЗОКу Олександр Пушкар.
За словами Петра Олійника, нині армія, враховуючи наслідки вибухів у Мелітополі, стає чинником національної загрози. І хоча на складах у Брюховичах немає ракет типу «Смерч» із радіусом дії 70 кілометрів, але є інші снаряди та менші ракети, які в будь-яку мить можуть завдати біди місцевому населенню. Адже поруч зі складами з боєприпасами розташоване містечко. Тому будь-які детонації або ж забави цивільних із петардами можуть призвести до страшних вибухів і ще гірших наслідків. Така ж ситуація і в Яворові, де склад із боєприпасами розташовано на кордоні міста та ще й поруч із бензозаправкою та казармами із трьома тисячами військових. Добре, що хоч у Бродах до кінця року планують вивезти склад із боєприпасами.
«Нинішній міністр оборони Євген Марчук з призначенням на цю посаду намагався розпочати реформу, — зазначив Петро Олійник. — Та внаслідок недофінансування програми урядом її виконання звелося нанівець. Та й Головнокомандувач країни чомусь не виконує свого безпосереднього обов'язку з підготовки проекту щодо реформування Збройних сил, переклавши цю роботу на уряд. Сам же Марчук в інтерв'ю заявляв, що 184 склади з боєприпасами в Україні переповнені. Тому треба терміново шукати кошти на утилізацію снарядів або їх вивезення у безпечне місце, а це — щонайменше 5 кілометрів від населеного пункту. Тільки на вивіз боєприпасів із Брюховичів потрібно 66 мільйонів гривень, а в бюджеті всього передбачено на такі цілі 136 мільйонів.
Петро Олійник також зазначив, що кошти на утилізацію можна знайти досить легко. Гроші можна отримати з тієї ж утилізації. Адже навколо єдиного заводу з утилізації боєприпасів у Павлограді є десятки фірм, які надають посередницькі послуги, отримуючи взамін такий цінний кольоровий метал, з якого виробляють боєприпаси. За ці ж гроші можна також вирішувати і проблеми забезпечення сімей військовослужбовців житлом. Тільки у ЗОКу на черзі на житло перебуває 10,5 тисячі сімей офіцерів. А у той час на території військових містечок розташовують комерційні структури, як, скажімо, стоянка на території колишньої військової частини на вулиці Мазепи у Львові. Петро Олійник повідомив також про аналогічний випадок у Свідниці, де територію військової частини віддали нібито в оренду китайцям для вирощування лікарських рослин. Однак китайців там так ніхто і не бачив. Усього ж на території ЗОКу планується реформувати 80 військових містечок. До речі, коли уряд України очолював Віктор Ющенко, фінансування вивезення та утилізація боєприпасів було у кілька разів краще, ніж тепер.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
