Конкурсна програма «Молодості» почалася в неділю зі студентських стрічок. Серед 23 робіт з усього світу є й два українські фільми: «Перешкода» Максима Буйницького (майстерня Михайла Іллєнка) та «Її місце порожнє» Богдани Смирнової (Україна—США). Про появу «нової хвилі» у національному кіно я не компетентна говорити, але те, що студентські роботи викликали упевнене почуття задоволення після перегляду — це факт. Ще одна спільна риса обох робіт — чорно–біле виконання. Фільм Максима Буйницького знятий за оповіданням Даниїла Хармса: троє дітлахів — дівчинка й два хлопчики — намагаються відтворити «ігри» дорослих, тут є місце й звабі, й залякуванню, й убивству. Технічне виконання картини — зйомки, гра акторів, монтаж — на тверду «5». Стилістика ж відсилає нас до радянського кіно 1960–х, зокрема дипломної роботи Андрія Тарковського «Каток і скрипка». А от Богдана Смирнова вирішила обіграти тему іронії долі: героїня знаходить свою любов на похоронах власної сестри. Але в цій роботі відчувається більше сирих, невиписаних моментів.
Більшість же студентських робіт зосередилася на темах, близьких тому суспільству, звідки походить молодий режисер. Бельгійський «Готель «Шамбор» (реж. Дороті Баерт) у хорошій художній манері розповідає про проблематику сурогатного материнства. Грузинська стрічка «Вересень» (реж. Вако Кіркітадзе) — про події грузино–російського конфлікту два роки тому. Досить натуралістичною є стрічка «Ефект доміно» Габріеля Гоше (Німеччина) — про життя у бідних районах кубинської Гавани — як і щодо порушеної теми (несприйняття чужого у суспільстві), так і щодо виконання (фільм закінчується сценою кастрування).
Сьогодні також завершується перегляд журі другої конкурсної програми — короткометражних фільмів, — що розпочалася учора. В обох конкурсах — студенського кіно та короткометражок — переможець отримає по 2 500 доларів. До слова, на короткий метр у відбірників «Молодості» особливі надії, адже там беруть участь українські роботи з нашумілого проекту «Мудаки», що вже зібрали нагороди на різних міжнародних кінофорумах. Можна сподіватися, що на церемонії нагородження ми нарешті почуємо ім’я українського режисера, чого не траплялося вже досить довго.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
