Весь «прикид» в одному флаконі

«Сидить, мов намальований». Якщо раніше цю метафору застосовували до добре припасованого одягу, то тепер вона набуває прямого значення — завдяки британським ученим, які розробили нову революційну технологію «спрей–он», або «одяг–аерозоль». Завдяки винаходу науковців стати ткачем, дизайнером і кравцем «в одному флаконі» зможе кожен, усього лише розпиливши з балончика на шкіру спеціальний спрей. Під дією температури тіла «фарба» за лічені хвилини перетворюється на тканину, яка бездоганно облягає контури фігури, не маючи при цьому жодних швів. Унікальна технологія може не лише здійснити революцію у світі моди та легкої промисловості, а й полегшити страждання хворих, які нині змушені терпіти болючий процес накладання важких пов’язок на рани та опіки.

Футболка за 15 хвилин

«Одяг–аерозоль» — спільна розробка групи вчених із лондонського «Імперіал коледжу» під керівництвом інженера–хіміка, професора технологій Пола Лакхема, та іспанського модельєра Мануеля Торреса, який викладає дизайн у лондонському Королівському коледжі мистецтв. Створені методом «спрей–он» речі витримують багаторазове прання, щоправда, у пральну машину їх краще не засовувати — тканина надто тендітна. При цьому її склад може бути різним — розробники вже створювали вбрання з бавовни, вовни, акрилу та льону. У спреї міститься спеціальний розчин із волокон матеріалу та полімерного клею, який після розпилювання швидко перетворюється на звичайну тканину. На презентації в Лондоні Торрес за допомогою великого балона створив на тілі моделі футболку за неповні 15 хвилин. Причому кольорова гама може бути найрізноманітнішою.

Відтоді таких презентацій було чимало. Нову технологію демонстрували на Лондонському тижні моди, шоу «Наука в модному стилі» та Лондонському фестивалі дизайну. Потім науковці вирушили зі своїм винаходом до Італії, де в рамках Міланського тижня моди було показано цілу колекцію, створену за технологією «спрей–он» усього за два дні.

Довгий шлях до ідеалу

Спершу ідея «одягу з балончика» видалася Мануелю Торресу та Полові Лакхему простою. Але її реалізація на практиці зайняла довгих 10 років. Процес удосконалення методу був довгим і, попри успіх та визнання, не завершився й досі. Тому сподіватися на те, що незабаром балончики для самостійного створення одягу вільно продаватимуться в магазинах, не варто: доведеться почекати ще кілька років. Зате вартість «домашнього кравця» буде просто сміховинною — 10 фунтів стерлінгів, або близько 14 доларів США.

Спочатку від матеріалу, створеного за технологією «спрей–он», трохи тхнуло хімікатами. Тепер цю ваду усунуто, але зауваження до «аерозольного» матеріалу залишилися. Спрей лягає на тіло не зовсім рівномірним за товщиною шаром, тому в окремих місцях його треба вирівнювати й розгладжувати. Окрім того, при першому контакті з тілом розпилена рідина є досить прохолодною, а отримана таким чином тканина грубіша від, скажімо, тканини звичайної чоловічої сорочки. Утім ці недоліки не критичні, і з часом винахідники обіцяють упоратися й з ними. А перші моделі, які випробували нову спрей–тканину, стверджують, що відчуття приблизно таке саме, як під час розпилення з аерозолю рідини для штучної засмаги. Сам одяг, незважаючи на певну жорсткість тканини, дуже комфортний і лягає на тіло як друга шкіра.

Дизайнери кривляться, медики не натішаться

«Я прагнув створити футуристичну, безшовну, швидку у виготовленні та комфортну тканину, — каже Мануель Торрес. — І в пошуках ідей зрештою повернувся до старих методів виготовлення текстилю, тобто наклеювання окремих волокон на певну основу».

Торрес і Лакхем заснували спільну компанію Fabrican Ltd, яка займатиметься дослідженням та розробкою прикладних методів технології «спрей–он». Діапазон її застосування вже тепер видається дуже широким: від медичних бандажів, які прийдуть на зміну традиційним марлевим пов’язкам, та гігієнічних прокладок до оббивки для сидінь в автомобілях і меблів.

«Застосування «спрей–он» у моді — це чудова реклама самої концепції. Але ми прагнемо розширити межі його використання. Для медицини це взагалі знахідка, адже наші матеріали зберігаються у стерильних балончиках, до того ж ця технологія ідеально підходить для нанесення бандажів без механічного тертя та тиску на рани чи опіки», — пояснює Пол Лакхем. Не дивно, що на появу нового методу нанесення тканин на людське тіло поки що активніше відреагували медичні видання, а не світ моди. Адже для медиків це — знахідка, а для дизайнерів — конкуренція.