«Бал у Савойї»: джаз+степ

«Бал у Савойї» угорця Пауля Абрахама — етапний твір в історії європейського музичного мистецтва. Фахівці називають його останньою оперетою ХХ, після якої настає зірковий час мюзиклу. Лібрето «Балу...» разом із Фріцем Леннером–Бедою написав Альфред Грюнвальд, спів­автор оперет «Принцеса цирку», «Баядера», «Маріца», «Фіалка Монмартру»... Та й історичні нюанси, якими обростав «Бал у Савойї», додавали йому цікавості з боку режисерів та продюсерів. Після прем’єри 1932 року в Берліні Німеччина пережила військовий переворот. Як результат — виставу викреслили з репертуару через... джазовий стиль із негритянським ухилом, який фюрер на дух не переносив. Сам Абрахам, єврей за походженням, утікаючи від концтаборів, виїхав із країни, оселився у США, але свій талант композитора залишив удома — нічого цікавішого за «Бал...» на чужині він так і не написав.

«Цю музику я почув у Литві років із два тому, — розповідає режисер–постановник «Балу у Савойї» Богдан Струтинський. — І ми вирішили її поставити, бо останнім часом щось зациклилися на Кальмані, Штраусі...». «Бал у Савойї» потребував особливого підходу — тут багато джазової музики, що класичній опереті не властиво. До всього, постановочна команда вирішила ще більше ускладнити життя, додавши у виставу степ. Тож актори, навчаючись мистецтву гри на ударних інструментах, опановували й мистецтво степу. Легко не було ні за барабанною установкою, ні на танц–полі. «Степу треба навчатися з дитинства, — розповідає хореограф–постановник Максим Булгаков. — Степ об’єднує кілька напрямів у хореографії, музиці, так що акторам було дуже непросто». А поки актори тренувалися — дирекція шукала підлогу, яка би витримала таке навантаження. Замовили її аж у Харкові, на військовому заводі, а для ефектної картинки обладнали світлодіодами. Художник із костюмів Ірина Давиденко запропонувала цілу колекцію костюмів, особливо «відірвавшись» на гостях балу: вони виходять у туалетах за мотивами знаків Зодіаку. Надзвичайно ефектно на цьому параді мод виглядала дама у костюмі Рака.

«Бал у Савойї» вийшов дуже яскравим, розкішним, видно було, що на цьому проекті Театр оперети не економив. І хоча кошторис спектаклю Богдан Струтинський не оприлюднив, зате висловив надію, що за рік вистава окупиться.

ПРЯМА МОВА

Анна Середа–Голдун, артистка:

— Я бажаю усім досягти у житті всього того, чого досягла моя героїня Дезі Брайтон. Дівчисько з провінції, вона будь–що прагне використати свій шанс — це дуже сучасна лінія.

Сергій Авдєєв, заслужений артист України:

Репетируючи роль Арістіда Стенвуда, я вчився грати на барабанах. І так я захопився, так мені сподобалося і почало виходити, що вже подумував, а чи не змінити фах... А взагалі, коли я граю цю виставу, то молодшаю років на десять. Бажаю, щоб і глядачі, які її дивитимуться, також молодшали разом із нами.