«АЗ», буки й Абрамович

Скрипуча «Динамо»–машина зрушила з місця

«Кризове» київське «Динамо» позавчора під дощем в Алкмарі таки здобуло першу перемогу в Лізі Європи. Звісно, Олегу Лужному непросто за короткий термін поставити команді гру й прищепити своє бачення футболу. Серйозно працювати з гравцями доведеться взимку — незалежно від того, чи буде це новий фахівець, чи на посту головного залишиться Лужний, він має підготувати «біло–синіх» як у тактичному, так і фізичному плані краще, ніж це вийшло у Валерія Газзаєва. Звісно, якщо клуб прагне піднятися на вищий рівень, а не борсатися поміж європейських середняків. А боротися з ними вельми непросто, бо звиклі до Ліги чемпіонів динамівці, як виявилося, недалеко від них пішли. «Хлопці віддали на полі всі сили й продемонстрували майстерність, якою нині володіють», — визнав Олег Романович після матчу в Голландії, який гості виграли з рахунком 2:1.

Із перших хвилин поєдинку з «АЗ» ініціативою заволоділи кияни — було видно, що безкомпромісний Лужний налаштував підопічних належним чином. Вони один за одним кидалися в підкати, не давали продиху шокованим господарям. Логічним підсумком натиску стала швидка комбінація, яку ударом в один дотик завершив Артем Мілевський.

Утім проблеми «Динамо» в захисті нікуди не поділися. Час від часу команду рятували юний кіпер Максим Коваль і пані Фортуна. Цей дует одного разу дав збій, коли господарі відновили рівновагу. А під завісу першого тайму вирішальний, як згодом виявилося, м’яч ударом головою після кутового забив Євген Хачеріді.

По перерві хлопці Гертьяна Вербека практично безроздільно царювали на полі, що дало тренеру «АЗ» підстави бути незадоволеним підсумком двобою. Хай там як, посередній клас виконавців не дозволив голландцям уникнути другої поразки в турнірі поспіль.

«У цьому матчі три очки для нас були важливішими, ніж красива гра. Ми досягли потрібного результату, проявивши бійцівські якості», — підсумував півзахисник «Динамо» Олег Гусєв, котрий позавчора діяв на незвичному для себе лівому фланзі.

Де ж той запал?

До відповідальної гри проти «Севільї» львівські «Карпати» підійшли не в найкращому настрої. Востаннє «зелено–білі» перемагали ще місяць тому, коли в 1/16 Кубка України подолали друголіговий «Гірник–спорт». До зустрічі з іменитими іспанцями серія поразок складала чотири поєдинки: три в чемпіонаті та один — у єврокубках. Галицькі вболівальники сподівалися, що смуга невдач припиниться в поєдинку Ліги Європи, адже попередні ігри показали, що на цей турнір підопічні Олега Кононова мають особливий настрій. Тим більше що господарі могли скористатися деякою розслабленістю андалусійців: ті напередодні гри одностайно розповідали, що нічого не знають про «Карпати». «Я не знаю, в яке місто ми приїхали. З українського футболу знаю лише Андрія Шевченка», — заявляв півзахисник «севільїстас» Дієго Перотті.

У воротах Кононов виставив Віталія Руденка, якому останнім часом все більше довіряє. Навіть на заміну не вийшли Самсон Годвін та Олександр Гурулі, лише в другому таймі з’явився Сергій Кузнєцов — а ще зовсім нещодавно вони були основними у складі «зелено–білих».

Із початку гри стало зрозуміло, що найбільшу небезпеку воротам Руденка можуть становити стандартні положення. Ледь не перший штрафний удар біля воріт українців закінчився навісом на французького оборонця гостей Жульєна Ескюде, але після його удару снаряд влучив у перекладину. За кілька хвилин — схожа ситуація. А потім гості забили, як виявилося, єдиний і вирішальний м’яч. Перотті навісив із кутового на ближню штангу, Ескюде підправив політ шкіряної кулі, й малієць Фредерік Кануте головою пробив повз Руденка.

На цьому справді небезпечні моменти у матчі вичерпалися. Біля воріт знайомого всій Україні, а особливо уболівальникам «Шахтаря», Андреса Палопа господарі створили хіба зо дві напівнагоди, хоч і старалися. Гості ж спокійно довели гру до перемоги. Остаточно добило львів’ян вилучення В’ячеслава Чечера, котрий роздратовано пробив по м’ячу після свистка арбітра. «Жодних претензій до гравців у мене немає — вони старались, було бажання забити. Але й чогось серйозного не створили», — констатував Кононов нижчий клас своїх підопічних. Можна додати, що вогнику в очах «карпатівців» було таки менше, ніж у поєдинку проти «Боруссії».

Третя єврокубкова поразка «Карпат» робить вихід до наступного раунду Ліги Європи практично нереальним. Однак і нинішні результати фахівці називають гарним досвідом для галицького клубу, який ще ніколи не проходив так далеко в єврокубках.

Корида по–бразильськи й Коман з іншого боку

Із ложі для поважних осіб стадіону «Металіст» за грою харків’ян проти «Сампдорії» поруч із президентом Олександром Ярославським спостерігав російський мільярдер Роман Абрамович. Власник «Челсі» заїхав на Слобожанщину по дорозі з Москви, де «Челсі» напередодні обіграв «Спартак». Навіщо? Для реалізації якихось проектів? «Ми говорили про футбол», — обтічно відповів журналістам після матчу президент «жовто–синіх». Пан Ярославський додав, що тепер на фарт запрошуватиме Абрамовича на всі ігри «Металіста».

Багато хто згадував, що харків’яни прибрали генуезців із дороги в боротьбі за Кубок УЄФА два роки тому. І тепер підопічні Мирона Маркевича порадували своїх уболівальників результатом. «Уболівальники побачили хорошу гру з добре закрученою інтригою. Звичайно, коли Тайсону показали червону картку, нам було не до сміху. У грі з «Шахтарем» отримали вилучення — програли, з ПСВ — така ж ситуація. Боялися, що й цього разу історія повториться», — розповідав Маркевич. Тренер харків’ян радий, що його хлопці не опустили руки й вирвали перемогу, залишившись удесятьох.

Гарячого бразильського хлопця рефері з Німеччини справедливо покарав за нестриманість — 22–річний новобранець «Металу» вирішив заступитися за скривдженого партнера, якому добряче дісталося по ногах від суперника, і продемонстрував публіці свої боксерські навички. Перед цим Тайсон виявив і бомбардирський хист — зрівняв рахунок. А відкрив його наш колишній співвітчизник, уродженець Ужгорода Володимир Коман — онук легендарного київського динамівця Михайла Комана. У «Сампдорії» 31–річний півзахисник — громадянин Угорщини — грає ще з 2005–го, із дворічною перервою на оренду в «Авелліно» й «Барі».

У меншості господарі не стали грати на утримання нічиєї. Шав’єр, ще один харківський чарівник м’яча, розкішним ударом у падінні через себе відправив опонентів у глибокий нокдаун. До фінального свистка італійці так по–справжньому й не огризнулися.