Коли говорять про історію українського гандболу, зазвичай відразу ж згадують про легендарного тренера Ігоря Турчина й епоху київського «Спартака», на рахунку якого — 20 перемог у чемпіонатах Радянського Союзу та 13 — у Кубку європейських чемпіонів. Але ще до цього була не менш героїчна епоха — час боротьби за гандбол як за вид спорту. Одним із головних «полководців» на цьому фронті був Євген Іванович Івахін, за підручниками якого вчився сам Турчин.

24 жовтня виповнюється 100 років із дня народження «дідуся радянського й українського гандболу». Саме він першим серед гандболістів у 1948–му отримав звання заслуженого майстра спорту СРСР. Щоправда, до визнання Євгенові Івановичу довелося йти непростим шляхом. У другій половині 1940–х років, коли після війни в Україні група ентузіастів почала відроджувати гру в ручний м’яч, багато хто вважав це безперспективною справою, а деякі взагалі зневажливо кидали: «Теж мені вид спорту — «івахін–бол»...»

«Кризове» київське «Динамо» позавчора під дощем в Алкмарі таки здобуло першу перемогу в Лізі Європи. Звісно, Олегу Лужному непросто за короткий термін поставити команді гру й прищепити своє бачення футболу. Серйозно працювати з гравцями доведеться взимку — незалежно від того, чи буде це новий фахівець, чи на посту головного залишиться Лужний, він має підготувати «біло–синіх» як у тактичному, так і фізичному плані краще, ніж це вийшло у Валерія Газзаєва. Звісно, якщо клуб прагне піднятися на вищий рівень, а не борсатися поміж європейських середняків. А боротися з ними вельми непросто, бо звиклі до Ліги чемпіонів динамівці, як виявилося, недалеко від них пішли. «Хлопці віддали на полі всі сили й продемонстрували майстерність, якою нині володіють», — визнав Олег Романович після матчу в Голландії, який гості виграли з рахунком 2:1.