Чи піде з насидженого місця бабуся з насінням?

«Година «Ч» для підприємців–«спрощенців» (тобто тих, які сплачують єдиний або фіксований податок) настане вже сьогодні, 20 жовтня. Саме до цієї дати кожен iз них має доплатити Пенсійному фонду суму, якої при традиційній сплаті ними згаданих «пільгових» податків не вистачає до розміру мінімального страхового внеску в «копилку» ПФ. Якщо зараз, скажімо, «спрощенець» платить щомісяця 150 гривень єдиного податку, то з них до Пенсійного фонду «відщеплюють» 42 відсотки, себто 63 гривні. А значить, до необхідного пенсійного мінімуму ця сума «не дотягує» майже на 232 гривні. Покривати згадану «недостачу» треба вже з липня — відтоді набули чинності зміни до пенсійного законодавства. Причому в жовтні її сума зі зростанням розміру мінімальної зарплати, від якої «танцюють» усі пенсійні обрахунки, автоматично збільшується до 238 гривень, у грудні — до 243 з копійками і, як кажуть, далі буде...

Тягар як ... «благо»

Коли ж урахувати, що йдеться переважно про малий бізнес і, власне, дрібне та найдрібніше підприємництво, то згадані фінансові «доважки» виходять більш ніж суттєвими. Винятково про «благо» його численних повпредів, на переконання урядовців, і покликані дбати запропоновані ними зміни до пенсійних законів. Адже за нинішньої ситуації «спрощенці» не заробляють навіть на власну пенсію, бо ж нижчі за передбачений мінімум страхові внески не дозволяють зараховувати стаж «рік за рік». Чи дякують уряду та законотворцям за те благо «ощасливлені» ними «малі» підприємці? Судіть самі. Тільки на Полтавщині за так званою спрощеною схемою оподаткування працюють сьогодні майже 49 тисяч фізичних осіб–підприємців і близько 3 тисяч юридичних осіб.

Ті з них, хто «забуде» про пенсійні доплати за перший звітний квартал, уже з 21 жовтня, згідно з законом, ризикують наразитися на 10–відсоткові штрафні санкції з нарахуванням пені за кожен день несплати. Тож потенційним боржникам, звісно, радять не зволікати й не накопичувати борги за кілька місяців, щоб потім загальна сума не видавалася «непідйомною». Однак на початок жовтня в області такі доплати зробили тільки 8 відсотків підприємців–«спрощенців». Це один із найнижчих показників у державі. За таких обставин керівництво обласного Головного управління Пенсійного фонду навіть ініціювало зустріч із лідерами та активістами провідних підприємницьких спілок регіону на засіданні Полтавського прес–клубу.

«Доплачувати не збираюся!»

З’ясувалося, що чимало представників малого бізнесу взагалі не збираються здійснювати згадані «пенсійні» доплати. Сподіваючись на те, що спочатку таким «тихим» ігноруванням, а потім, найвірогідніше, й «гучними» вуличними протестами таки вдасться зняти додатковий фінансовий тягар із власних плечей. Принаймні на запитання власкора «УМ», чи доплатили вже узаконену «різницю» близько десятка присутніх на засіданні підприємців–«спрощенців», відповідь була одностайною — «Ні!».

— І не збираюся доплачувати, — зазначила Лариса Гажієнко. — Адже ні для кого не секрет, що більшість приватних підприємців–«спрощенців» у такий спосіб, по суті, лише підробляє, маючи ще й основне місце роботи з усіма належними відрахуваннями до Пенсійного фонду. Такі ж відрахування були з моєї зарплати й раніше, бо маю 40 років трудового стажу, з яких половину пропрацювала голов­ним бухгалтером на підприємстві. За це мені нарахували 960 гривень пенсії, обіцяють добавити ще 7... От і спробуйте прожити на таку суму, коли 90–річній мамі, за якою доглядаю, тільки на ліки треба майже стільки ж. Зрештою, на мій особовий рахунок і зараз надходить сума, яка перевищує мінімальний внесок. То чому я повинна ще й доплачувати? Якщо почнуть нараховувати штрафи та пеню, подам у суд.

Пані Ларису добре знають у Полтаві як одного з найкваліфікованіших фахівців бухгалтерської справи, її знання і досвід допомогли «зіп’ятися на ноги» багатьом молодшим колегам. Водночас на ниву «профільного» підприємництва в іпостасі спеціаліста з фінансового аудиту вже в немолодому віці змусило стати саме життя. Адже, скажімо, вчорашній головбух державної установи з набагато меншим обсягом роботи, ніж свого часу доводилося виконувати Ларисі Василівні на підприємстві, тільки за свій статус держслужбовця одержує сьогодні фактично втричі більшу пенсію... Згадували підприємці й багатьох інших «козирних» пенсіонерів, яких вони змушені «годувати». Насамперед учорашніх народних депутатів, що залишаються на вершині тієї викривленої фінансової піраміди. Щоправда, після всіх обурень, протестів цим «бідакам» пенсію таки «урізали»: замість колишніх 18 тисяч гривень екс–нардепи щомісяця, за даними Пенсійного фонду, одержують тепер тільки ... 16 тисяч.

Про справедливість і «козирних» пенсіонерів

Саме така кричуща несправедливість обурює «малих» підприємців Полтавщини ще більше, ніж суми пенсійних доплат. Як і намагання урядовців стригти всіх «спрощенців» під одну гребінку, відсутність диференційованого підходу до них насамперед за рівнем доходів. Адже зрозуміло, що додаткове 200—300–гривнене щомісячне навантаження на програміста–комп’ютерника у столиці й на продавця валянок–«бурок» у сільській глибинці — то, м’яко кажучи, неспівмірні величини. Хоча доплачувати до того пенсійного мінімуму вони мають однаково... Зрештою, ініціатори таких «драконівських» новацій чомусь не захотіли «роззути очі» на реальний стан вітчизняного малого бізнесу за сьогоднішньої «кризової» економічної скрути, яка різко знизила платоспроможність населення й, відповідно, поставила тисячі найдрібніших підприємців на межу виживання.

З урахуванням же зовсім близьких «принад» Податкового кодексу, який «навантажує» малий бізнес ще суттєвіше (про це «УМ» писала вже неодноразово), ту межу, очевидно, буде перейдено. «У мене складається враження, що його хочуть просто «добити», — говорить голова Об’єднання підприємців малого бізнесу Полтави Ігор Балицький. — Не знаю тільки, кому буде краще від того, що тисячі підприємців поповнять лави безробітних чи стануть займатися своєю справою «в тіні», не сплачуючи жодних податків та внесків. І це при тому, що про такі перспективи, як і про свої сьогоднішні біди, проблеми, разом iз колегами говорили керівникам Кабміну постійно. Якщо ж вони нас не почули, то, мабуть, доведеться нагадувати про себе гучніше».

До речі, пан Ігор репрезентує переважно підприємців, які торгують своїм крамом на найбільших речових ринках обласного центру. А своєрідним талісманом і водночас головним символом дрібного підприємництва на Полтавщині залишається встановлена кілька років тому в місті Комсомольську скульптура бабусі, котра просто на вулиці продає всім охочим соняшникове насіння.