Тінь від коси

Американська «прокурорська» компанія, як назвав її нинішній Прем’єр–міністр Микола Азаров, а простіше юридична фірма «Трат Качеріс» оприлюднила результати свого розслідування. Разом iз «Качеріс» працювали ще одна юридична компанія — «Екін Гамп», слідча судово–бухгалтерська фірма «Крол», а також спеціалізована західна консалтингова компанія. Нинішня влада, у травні підписавши угоду з «Качеріс», поставила перед американцями вимоги закінчити слідство до 10 серпня, проте в західних юристів виникли «несподівані перешкоди», і результати з’явилися тільки зараз: не пізніше, ніж закінчаться місцеві вибори.

Сага про 27 «Рено»

Юристи зi США, всупереч поширеній думці, не вивчали під мікроскопом кожен крок Юлії Тимошенко, а діяли «за наводкою» вітчизняного Контрольно–ревізійного управління. Так, КРУ визначило 28 операцій, проведених урядовцями Тимошенко упродовж 2008–го, 2009–го та першого кварталу 2010 року, щодо яких у вітчизняних державних ревізорів виникли питання. Американці ж об’єднали три десятки епізодів у шість напрямів. Деталізацією тіньових схем Кабміну Леді Ю одночасно займалися в Києві, Лондоні й Вашингтоні. Головний висновок ревізорів — влада розкрадала гроші, абсолютно не криючись і навіть не намагаючись замаскувати свої підозрілі кроки. І сподівання було єдине: невдовзі президентські вибори, і «правильний» результат усе спише.

Перший епізод: придбання Міністерством з надвичайних ситуацій 27 машин швидкої допомоги — за космічними цінами. Висновок юристів лаконічний: оборудка була стовідсотково шахрайською угодою, спрямованою на отримання прибутків третьою стороною. Постачальника автівок, компанію «Лакшмі авто», було створено... за три дні до початку тендеру. Причому «Лакшмі» продавала машини як агент іншого учасника тендеру — «Євроспецтрансу». Той, у свою чергу, купив «ренушки» у... третього учасника тендеру — компанії «ІСС Україна». Але й це ще не все. Третій учасник через британський офшор придбав автівки у — не смійтесь! — четвертого учасника торгів, іспанського виробника «Емергенсіа 2000».

А переміг — правильно — посередник, який замикав усю цю високу піраміду. За підсумками конкурсу, «Лакшмі» отримала на 15 млн. гривень більше, ніж два роки тому за ці ж самі машини заплатила компанія «ІСС». Кожна машина коштувала для держави 80 тис. євро. Це майже у 2,5 раза дорожче, ніж становить вартість нової автівки. Аби приховати, що машинки насправді б/в і вже два роки стояли на стоянці, їх трохи доопрацювали в одній із словацьких фірм. І підробили документи.

На тендер «Лакшмі» виставила свої машинки за 799 тисяч гривень кожна, тоді як міністерство було готове заплатити 800. Ці дані, звичайно ж, були засекречені. Але, виявляється, не для всіх. Пропозиція іспанців становила 989 тис. гривень. Та про всяк випадок їх просто вивели з конкурсу, знайшовши огріхи в оформленні документів. До речі, нові–старі «Рено» дотепер майже не використовувалися. Вони стоять у гаражах, а пробіг не перевищив 1340 кілометрів.

«Золотий» цукор розчинився безслідно

У 2009 році Держрезерв, борючись із зростанням вартості цукру, продав із своїх запасів 37,9 тис. тонн «солодкої смерті». За скромною ціною — 3600 гривень за тонну. Майже одразу ж вирішив поповнити запаси, закупивши нову партію товару. І знайшов продавця, який захотів 11 000 (!) гривень за тонну. Притому що ринкова вартість цукру на той момент не перевищувала 8500 грн. Та Держрезерв виявився гордим покупцем! Фахівці зафіксували, що той зробив ще й повну передоплату, хоча зазвичай такої практики не існує.

Щасливим продавцем стала компанія «Гермес», яка — звичайно ж, цілком випадково — напередодні уклала контракт на купівлю 60 тис. тонн бразильського цукру. За ціною — увага! — 4700 гривень за тонну. Таким чином, наліво пішла практично половина державних коштів. Уже згодом виявилося, що насправді цукор був не тростинний бразильський, а наш — український буряковий. Не факт, що не той самий, раніше проданий за 3600... Але найцікавіше, що Держрезерв із проплаченої втридорога 21 тисячі тонн цукру отримав тільки... 5 тисяч тонн.

Тільки прямі збитки за недопоставку становлять 188 мільйонів гривень. А в керівництві «Гермеса», за висновками американських ревізорів, працювали люди, наближені до Держрезерву.

Бюджетний дефіцит — це також екологічна проблема!

Торік у рамках Кіотського протоколу Україна продала Японії квоти на викиди вуглекислого газу. Це була вигідна оборудка: промислове виробництво у нас упало, а Японія продовжувала засмічувати атмосферу. Заробити на цьому було б досить логічно. Таким чином, у розпал кризи на нас звалилося 320 млн. євро. За угодою, кожен «єврик» треба витратити на поліпшення екології всередині держави. Відповідно, ці кошти знаходилися на рахунках «Укрексімбанку».

Але 14 липня раптом 180 млн. євро терміново перенесли до Держ­казначейства, де колишня керівниця Тетяна Слюз, яка нині перебуває під слідством, перевела їх до Пенсійного фонду. Таким чином даючи змогу Прем’єру Юлії Тимошенко рапортувати, що жодних проблем із надходженням до Пенсійного фонду в нас немає.

Колишня Прем’єрка 90 мільйонів відправила назад до «Укрексімбанку», щоб підтримати ліквідність «Нафтогазу». Назад, на «кіотські» рахунки, мільйони повернулися тільки у травні 2010 року. Але ще раніше за усною вказівкою Прем’єра Тимошенко 200 млн. «екологічних» євро таки направили до Пенсійного фонду. Де їхній слід і загубився. Як наслідок, порушено умови договору, не ліквідовано екологічні проблеми, втрачено гроші.

Діагноз — «юлелюбство»

Поспілкувавшись одного прекрасного дня з австрійською делегацією, яка торік завітала до Києва, Юлія Володимирівна раптом вирішила закупити у фірми «Вамед», представник якої входив до складу делегації, тисячу автівок «Опель Комбо»: для потреб Міністерства охорони здоров’я. Ціна питання — 12,5 млн. гривень. На жаль, у держбюджеті таких грошей не було, і добра Прем’єрка надала дозвіл Мінохоронздоров’я позичити для цієї благородної мети... 101 мільйон євро! Під державні гарантії! Це означало, крім усього іншого, збільшення державного боргу, який на той час уже демонстрував загрозливе збільшення.

Президент Віктор Ющенко декрет уряду №819, який дозволяв операцію ЮВТ, заблокував. Але пізно... Контракт із «Вамед» уже встигли укласти — разом із фінансовими зобов’язаннями. Тож «Укрмедпостач» узяв два кредити: на 16,3 млн. євро в «Укрексім­банку» та 85 мільйонів — у австрійському «Юнікредит Банк Австрія». Перший треба гасити восени нинішнього року, а другий діятиме до 2020 року.

Чому наших лікарів мають возити саме «Опелі», а не вітчизняні автівки, колишній уряд пояснити навіть не намагався. Хоча постійно твердив про підтримку українського виробника. І чому на угоді мали заробити іноземці — також жодного слова.

Натомість рейси «Юлиних медичних автомобілів» невдовзі побачила вся країна. Замість червоного хреста і традиційної медичної емблеми на них намалювали... гасло «Програма уряду Юлії Тимошенко». І напередодні президентських виборів пустили наїжджати кілометраж дорогами України.

Злочинна схема з «Таміфлю» — мов лікарський почерк

Ще одна оборудка за участю МОЗ сколихнула всю країну. Йдеться про так звану епідемію «свинячого грипу». Відтак 250 млн. гривень потратили на непотрібні ліки, а ще 100 мільйонів — на зайве устаткування. Термін придатності «Таміфлю», який під променями аеропортових прожекторів напередодні виборів розвантажувала Прем’єрка, добігає кінця, про що писала вже наша газета. А заокеанські ревізори виявили, що частину медикаментів, за які заплатили гроші, взагалі не привезли до України.

Три держкомпанії, які проводили закупки: «Укрвакцина», «Укрмедпостач» і «Політехмед», — мусили купувати вакцини або у виробника, або у посередника, але з націнкою не більше десяти відсотків. І вони справді показали на паперах цих самих десять відсотків. Але завдяки хитромудрим схемам фактично довели націнку до 100%! Юридичні компанії намалювали цілих п’ять сторінок зi схемами: детально, з дослідженням кожного кроку, як дер­жавні кошти йшли наліво. Треба визнати: фантазії та інтелектуального потенціалу авторам із МОЗу не бракувало. І якби їхні зусилля пустити на корисні справи, медицина в Україні піднялася б на якісно новий щабель розвитку.

Комерційних посередників було п’ять: «Інтерфарм», «Імбіоімпекс», «Юнайтед Медікал Сервіс», «Три–Центральний аптечний склад» і «Сумська». Державні закупівельники зробили вигляд, що купують препарати за кордоном — через компанії–оболонки з офшорними або невідомими власниками, а державні кошти перекочовували у банки Литви і Латвії. Проте жодного документа, що «Таміфлю» та «іже з ними» купували саме в посередників, не існує. Насправді ж ліки надходили до Києва безпосередньо від виробників — а численні «порожні» структури були потрібні тільки для того, аби «роздмухувати» ціну. «Націнка» доходила до 100%!

Псевдотендери, які нібито організовували чиновники, — просто насмішка над здоровим глуздом. Наприклад, два учасники торгів могли бути... зареєстрованими за однією і тією ж адресою!

Справа медиків виявилася найміцнішим горішком для «Трат Качеріса» і його партнерів. У своїй пояснювальній записці американці скаржаться, що українські чиновники від медицини вкрай неохоче йшли на співпрацю з ревізорами: відмовлялися відповідати на запитання або давали зовсім інші пояснення, які не стосуються справи. А тих чиновників, які давали свідчення та надавали документи, дуже швидко звільняли. Треба розуміти, вже нова влада.

Держакти не прості, а золоті

І, нарешті, останнє звинувачення нашого КРУ та їхніх ревізорів — передвиборча «фішка» Юлії Тимошенко: безкоштовна роздача всім охочим земельних актів. Гроші на ініціативу «щедрої і справедливої Юлі» мали надійти зі Стабілізаційного фонду, який створили для боротьби з кризою. Причому без погодження парламентського комітету. Півмільярда гривень взяли практично з кишені двох державних банків — «Укрексіму» та «Ощадбанку»: ці гроші мали піти на їх фінансову підтримку. ЮВТ усно наказала Держказначейству внести необхідні корективи.

Спочатку планувалося, що з серпня по грудень влада оформить 6,4 млн. державних актів і витратить на це рівно 509 млн. гривень. Насправді ж виготовили тільки 620 тисяч держактів. Іншими словами: виконано 10% роботи, на яку пішло 60% від суми!

Окрема історія — як повідомляли людей про несподіване благо від Прем’єрки. Аби розіслати українцям приємні вісточки, Держкомзем за 10 млн. гривень найняв компанію «Український центр розсилань», яка не мала ліцензії на цей вид діяльності. УЦР найняла аж вiсiм субпідрядників: тож державній «Укрпошті» перепало менше 4 мільйонів. Решта ж традиційно загубилася.

ЗАМІСТЬ РЕЗЮМЕ

А наступного року перевіримо «регіоналів»!

Міжнародна антикорупційна мережа «Трансперенсі Інтернешнл» вважає аудит уряду Тимошенко «полюванням на відьом». «На мою думку, воно не було незалежним, — каже регіональний координатор організації зі Східної Європи та Центральної Азії Міклош Маршалл. — Важко стверджувати, що лише попередній уряд займався такими махінаціями. Країна перебуває на дні світового рейтингу корумпованості». За словами Маршалла, у правових державах зазвичай розслідуванням випадків корупції у вищих органах влади займаються не уряди, а незалежні правоохоронні органи.

Аби спростувати своє бажання лише затаврувати політичну суперницю, Миколі Азарову та Віктору Януковичу радять погодитися на аудит власного уряду. Також міжнародний і незалежний. Втім сподіватися на таку згоду навряд чи доведеться. А ми дізнаємося про можливi тіньові схеми команди «регіоналів», як вони залишать свої крісла...