Дуб перед буревієм

Багато галасу з нічого

Свого часу Бріггс подавав великі надії, і недаремно отримав прізвисько Гармата. На прес–конференціях перед боєм Віталій Кличко неодноразово наголошував, що Шеннон є рекордсменом за кількістю перемог у перших трьох раундах. На зорі кар’єри він просто валив опонентів своїм натиском і навіть ледь не нокаутував Леннокса Льюїса, але того врятувало завершення раунду. У 2006 році Шеннон заволодів–таки поясом чемпіона світу за версією WBO, коли викинув із рингу білоруса Сергія Ляховича. Аби красуватися на вершині тривалий час, Бріггсу, на думку експертів, забракло вміння розпорядитися своїм даром і силою.

Як і Віталій, Шеннон брав паузу в виступах — до грудня 2009–го він відпочивав два з половиною року. Те, що після «простою» Гарматі надали можливість битися за чемпіонський титул, — для нього велике щастя, адже з більшості рейтингів Бріггс «повилітав», залишившись лише у WBC на дев’ятій позиції.

На зважуванні претендент вразив своєю міццю — попри те, що він нижче за українця на 10 см, зате важчий на 5 кг (119 проти 114 кіло). Причому перевага Шеннона вимірюється саме розмірами м’язів, а не жировим прошарком, що нерідко трапляється в суперважкому дивізіоні.

Наче об стіну горохом

Поєдинок на 16–тисячній гамбурзькій арені О2 анонсували як зустріч двох нокаутерів. Утім доля зневажила ці передумови й організувала повноцінний нічний марафон тривалістю 12 раундів.

За боєм у місті, звідки Клички починали свій шлях у професійному боксі, традиційно стежили чимало зірок. Скажімо, вже звична дівчина Володимира Кличка — акторка Хейден Панеттьєрі. А також футболіст Андрій Шевченко, котрий прилетів до Німеччини після матчу чемпіонату України з «Карпатами».

Як і очікувалося, рівного протистояння не вийшло. Віталій домінував в усіх компонентах, завдав у два з половиною рази більше ударів (727 проти 316, точних — 302 проти 73), а Бріггс лише час від часу огризався, та й то не надто грізними «пострілами». І якщо в перших раундах Шеннон ще якось стримував чемпіона, то чим далі, тим гірше виглядала ситуація для американця. В якийсь час його навіть стало шкода — особливо якщо згадати астматичну хворобу 38–річного ветерана та ліки, які він охоче демонстрував журналістам.

Після сьомого раунду те, що відбувалося на ринзі, нагадувало розмірене, повільне побиття. Один потужний удар «янкі» в 10–й трихвилинці потурбував Кличка, однак він не міг змінити перебігу подій. Здавалося, перед кожним гонгом Віталієві бракувало ще однієї серії й кількох секунд, аби завалити суперника на настил.

Згодом тренер українця Фріц Здунек і лікар поєдинку Штефан Бок говорили, що зупинили б бій ще в десятому раунді, але в рефері була установка цього не робити, поки хтось із боксерів не впаде.

Мужність Шеннона не дозволяла йому завалитися чи відмовитися виходити на наступні раунди, тож він дивним чином дотягнув до фінального гонгу. Щоправда, як виявилося потім, не без серйозної шкоди для свого здоров’я. Лицьові кістки в нього зламані у двох місцях — під правим оком і над лівим. Цікаво, що Віталій не пішов на святкову вечірку, поки не переконався, що Бріггсом опікуватимуться найкращі в Гамбурзі нейрохірурги.

Сумнівів, хто ж переміг за суддівським записками, не було ні в кого— 120:105 і двічі 120:107 на користь чемпіона.

Що далі?

Тепер, після трьох добровільних захистів титулу WBC, на Кличка–старшого очікує обов’язковий бій. Суперник українця визначиться 17 грудня в дуелі кубинця Одланьєра Соліса й американця Рея Остіна, якого три роки тому Кличко–молодший нокаутував ще в другому раунді.