Наприкінці минулого тижня ми з колегою їхали у Житомир на зустріч під назвою «Суспільство, ЗМІ, держава: вектори взаємодії» (інша назва — Всеукраїнська нарада керівників ЗМІ) і дивувалися тому, скільки на житомирській трасі було даішників. Вони, бідаки, піднялись, напевне, ще й коли на світ не благословлялось, тож навіть не встигли як слід подбати про екіпірування. Стояли собі під майже зливою без звичних для таких погодних умов плащів-накидок. Так виглядали навіть високі міліцейські чини, заклопотані й трохи очманілі. Кого очікували в Житомирі, окрім нашого брата-журналіста, було ще не ясно. Але зрозумілим ставало одне: «куртуазність» прийому передбачає присутність на заході когось iз високопоставлених осіб. Додайте до цього ще промоклих до рубця оркестрантів на сходинках житомирського драмтеатру (де мала відбутися нарада), металошукачі на вході та ретельну перевірку документів, і ви матимете інтригу у всій її загадковості... «Віктор Федорович Янукович!» — оголосив котрийсь з організаторів заходу, щойно всі зайняли свої місця. От тепер всі пазли склалися як треба, подумалось. А Віктор Федорович тим часом зайняв приготовлене для нього в президії найвище крісло і мало не помахав у повітрі білою хустинкою, даючи початок дійству. Останнє пішло як по маслу, а точніше, як по єлею. Особливо коли слово взяв голова Держкомтелерадіо Іван Чиж і відзначив усі непересічні досягнення теперішнього уряду. А відтак закликав представників мас-медіа заспівати алілуйю його керманичу...