Ситуація у селах Мелітопольського району нормалізується. Влада створила всі умови для майже восьми тисяч евакуйованих з небезпечної зони. А люди чим могли допомагали «біженцям». Як розповів директор Запорізького інтернату № 9 Віктор Зеленський, люди несли одяг, харчі, іграшки для дітей. Масово. Молоді і літні. Нарікань у цьому плані від евакуйованих до Запоріжжя, Мелітополя, Михайлівки та інших населених пунктів не було.
Учора сімдесят фахівців 37 бригад медичної служби об'їжджали всі села, аби визначитися з кількістю місць для оздоровлення людей у санаторіях. Вiце-прем'єр Клюєв повідомив, що дві оздоровниці мають можливість для навчання дітей на узбережжі Азовського моря. Неподалік Новобогданівки ще з минулої суботи нагромаджено доста будматеріалів для ремонту пошкоджених будинків (тільки Міноборони для цього виділило 200 тисяч гривень). З виділених Кабміном семи мільйонів для першої допомоги постраждалим чотири мільйони вже надійшли на спецрахунок до Мелітополя.
Позавчора автомагістраллю «Харків—Сімферополь» уже курсував транспорт. Відкрито рух і залізницею, однак тільки для вантажних потягів; пасажиропотік на Крим буде відновлено після того, як перестануть вибухати снаряди і залізничні колії та прилеглу територію на сто відсотків очистять від боєприпасів, зауважив міністр з надзвичайних ситуацій Григорій Рева у Мелітополі.
Майже двісті ремонтників відновлювали газопровід між Запоріжжям і Мелітополем. Учора газ повинен був надійти в усі квартири і будинки Мелітополя і південніших від нього районів.
Щодо відновлення занять «в усіх школах у звичному режимі», то це, на жаль, перебільшення. Учора директор Новобогданівської загальноосвітньої школи Ганна Скороход сказала авторові цих рядків, що дітей «ну дуже мало». Повинно ж навчатися 536 учнів. Iз шокового стану дорослі не можуть вийти й досі, батьки ще не ризикують відпускати своїх чад за подвір'я: вибухи ж доносилися від військової бази й учора.
А от твердження про те, що услід за людьми влада подбала про виведення з небезпечної зони живності, виявилося міфом. На одній з прес-конференцій у Мелітополі голова держкомісії пан Клюєв казав, що місцевим органам виконавчої влади було доручено організувати літні табори для ВРХ, котру мали доправити на випаси, подалі від зони артобстрілу. До реалізації благого наміру руки не дійшли. Учора секретар Новобогданівської сільради Валентина Гречана повідомила автору цих рядків, що вся живність — на місці. За неофіційною інформацією, одержаною на місці, люди фактично постійно ризикували життям, аби бодай один раз на добу нагодувати домашню живність. Мешканка села Терпіння тітка Марія сказала, що до села навідувалася щоночі. Її щоразу вивозили на евакопункт, а вона знову тікала. Рятувала від голодної смерті і сусідську худобу. Для корму використовувала все, що під руки попадало («Чим бідна скотина завинила перед тими вояками?..»).
II. Міфи
Влада твердить: на Мелітопольщині усе нормалізувалося, люди повернулися до своїх осель. Позавчора про це заявив на прес-конференції голова Запорізької облдержадміністрації Володимир Березовський. Днем раніше голова урядової комісії віце-прем'єр Андрій Клюєв казав, що обмеження залишаються для евакуйованих із 3-кілометрової зони (територію особливої уваги звузили на два кілометри).
Хмару дивного кольору несло на Запоріжжя? Та вигадки це все: аналізи проб повітря, води і грунтів не встановили будь-яких відхилень від норми. Екологічних парадоксів і не могло бути, сказав позавчора запорізький «губернатор». Вусібіч розліталися, мовляв, «звичайні фугаси, ні хімічної, ні ядерної зброї на складі не було».
Не було, стверджують учасники столичного й обласного «десантів» на місце трагедії, і мародерства. Щоправда, пан Клюєв зізнався журналістам: було кілька спроб, однак правоохоронці їх не допустили. Туманно якось... і нереально! Упродовж кількох діб будинки були «розхристаними», бездоглядними, і багато господарів Новобогданівки, Терпіння, Спаського та інших сіл, повернувшись, побачили гармидер не від снарядів. Приміром, частини майна і грошей не знайшов Геннадій Богомолов...
До речі, в інтерв'ю одному з телеканалів хтось із військовослужбовців зауважив, що на склад не зайдеш навіть із цигарками чи запальничкою в кишені — усе і всіх перевіряють. Суворий режим унеможливлює і теракт. У цьому контексті доцільно згадати слова міністра оборони пана Марчука про те, що на базі даної військової частини працювала одна «дуже серйозна» і «дуже відома» комерційна структура, і що між ними виникли якісь борги. У який спосіб приватники займаються утилізацією смертоносного боєнепотребу, ми знаємо на прикладі трагедії в Артемівську. Там, до речі, зберігалося близько трьох тисяч тонн боєприпасів; під Новобогданівкою — понад 90 тисяч. Скільки їх злетіло в повітря і зрешетило довкілля на Мелітопольщині, ще не скоро буде встановлено. Учора мешканці Новобогданівки повідомили автору цих рядків, що і вранці 11 травня пролунав потужний вибух на складах боєприпасів.
За інформацією прес-секретаря пана Клюєва, позавчора сапери працювали тільки на прилеглій до бази території (а вогнеборці ще і не підступали до неї). Принагідно згадаймо, що рятівними, поза всякими сумнівами, були рясні дощі, котрі півтори доби з волі Всевишнього гамували пожежу. Інакше вогонь привів би в дію і значно небезпечніші боєприпаси — ракетнi установки залпового вогню «Смерч» і «Ураган», радіус ураження яких — 70 кілометрів. Перебуваючи у Мелітополі, Євген Марчук намагався заспокоїти громадськість: якби трапилося найстрашніше в цій ситуації, то найбільша у Європі Запорізька атомна станція не постраждала б, бо ракети лежали боєголовками у протилежному напрямку! Ця «деталь» ледве не посіяла паніку у мешканців Приазов'я, Приморська, Якимівки, котрі могли стати мішенями для установок залпового вогню. На щастя, навколишні села були «засіяні» уламками «лише» снарядів для установок «Град».
«Уламками» — неточність: принаймні половина боєприпасів розліталася вусібіч і не вибухала. Станом на позавчора у п'ятикілометровій зоні групи розмінування зібрали близько 500 снарядів і ракет. Усі агенції світу цими днями цитують і коментують жорстку заяву-зізнання пана Марчука: «Збройні сили України є небезпекою для власного народу: то Ту-154 збили, то скнилівська трагедія, то Бровари, то Артемівськ, то тепер ось Мелітополь... Диявольський ряд! Пан Клюєв прогнозував, що збитки від «мелітопольського Везувію» (до речі, Прем'єр-міністр Віктор Янукович, облетівши на гелікоптері місце трагедії, вже не казав, що це «прикрий випадок»; глава уряду став реалістом: «Це жах — у мирний час спостерігати артилерійський обстріл населених пунктів. Це вже не випадок, це — система! Ми маємо надзвичайну ситуацію у Збройних силах») можуть перевищити кілька мільярдів гривень. А пан Марчук акцентував увагу своїх співрозмовників на тій обставині, що він неодноразово бив на сполох з приводу загрозливої ситуації на військових базах; були доповідні і на ім'я Президента (глава держави, видав черговий указ про перевірку аналогічних складів на території України). Вперше телеглядачам каналів ICTV і «Новий» було продемонстровано карту України, помережану отими самими складами. Пан Марчук наголосив: понад 300 тисяч тонн потрібно утилізувати негайно. Згідно з державною програмою, котру ще не затверджено, до 2010 року Україна має позбутися півмільйона тонн смертоносного мотлоху на складах боєприпасів. Однак фахівці сумніваються, що дану проблему наша держава зможе збороти самотужки — без фінансової підмоги Заходу. Міністр оборони сказав, що тривають перемовини щодо долучення ресурсів НАТО до утилізації боєприпасів на базах України. Суттєво, на сотні тисяч тонн, вони поповнилися після розформування Західної групи військ у Німеччині, розпаду Варшавського договору. За їх утилізацію бралася одна з фірм США, однак українські генерали надто часто міняли «правила гри», і контракт було розірвано.
Низка оприлюднених паном Марчуком фактів наводить на припущення, що його прізвище не потрапить до списку посадовців, недбале виконання якими службових обов'язків спонукало Генпрокуратуру порушити карну справу. У Мелітополі, до речі, часто називали винуватцем трагедії «одного з працівників складу». Чи не про Олександра Панченка йдеться? Саме цього охоронця учора, 11 травня, ховали у Новобогданівці (Івана Закорецького, Марію Величко та інших сільчан ховали у неділю і понеділок).
Наостанок те, що думають люди з приводу твердження можновладців про відсутність будь-якої екологічної небезпеки від НП. У таке ніхто не повірить. «Стільки усього злетіло у повітря — і нуль наслідків? Такого не буває», — махнув рукою Микола С. із Терпіння. Позиція більшості незалежних експертів адекватна. В інтерв'ю Бі-Бі-Сі екс-міністр екології Сергій Курикін, приміром, сказав: «На складах під Мелітополем дійсно не було ні хімічної, ні ядерної зброї, але ці вибухи не можуть не зашкодити довкіллю, здоров'ю громадян. Коли вибухає будь-яка порохова суміш, то в повітря викидається велика кількість токсичних речовин, шкідливих для здоров'я, утворюються аерозолі, котрі щонайменше можуть зашкодити дихальним шляхам. Усі ці речовини потрапляють у грунтові води, переносяться вітром на великі відстані. Я б не квапився стверджувати, що екологічної загрози від цих вибухів немає».
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
