ЦИТАТИ ТИЖНЯ

Роман Зварич,
народний депутат від «НУНС»
— про диктат адміністрації Януковича у Верховній Раді:

— Уже немає сенсу працювати над законами, бо парламент як такий уже фактично перестав існувати. Ви угробили український парламент, ви перетворили цей зал на кладовище української демократії.

(Proua.com)

Юлія Тимошенко,
лідерка БЮТ
— про те, як Янукович сам іде до своєї політичної смерті:

— Янукович із перших місяців свого правління займається політичним суїцидом. Він без розумної поміркованості сумнівним способом набирає і набирає собі владних повноважень... Пам’ятаю цікавий сюжет у науково–популярному фільмі. Простій білій миші вставили електрод у мозок, у нервову точку збудження оргазму, і поставили перед нею педаль. Миша сама могла натискати на педаль, регулюючи кількість задоволення. Донатискалася на педаль до того, що померла. Причому швидко, за кілька годин. І Янукович знищує себе як політика сам. На здоров’я. Але, знищуючи власний авторитет, він підриває авторитет країни. А ось це мені не байдуже.

(«Дзеркало тижня»)

Олег Ляшко,
народний депутат від БЮТ, герой «блакитного» скандалу
— про ситуацію у своїй партії і фракції:

— Я вважаю, що зараз у нашої політичної сили немає ні стратегії, ні тактики; керівництво фракцією здійснюється неадекватними людьми, які не володіють ситуацією, які не вміють миттєво реагувати на виклики, більше керуються емоціями, а не здоровим глуздом.

(«Главред»)

Микола Азаров,
Прем’єр–міністр України
— про арифметичний вимір любові до Росії:

— Немає підстав вважати українську владу проросійською, виходячи з частоти зустрічей керів­ництва країн. Я порахував: канцлер Німеччини Ангела Меркель за останній рік зустрічалася з російськими керівниками 16 разів, тоді як лідери України — сім чи вісім разів. Тобто, удвічі менше, ніж пані Меркель. Однак пані Меркель ніхто не звинувачує в проросійській орієнтації.

(«1+1»)

Сергій Жадан,
український письменник
— про правильні напрями боротьби:

— Табачник — це не якесь атмосферне явище. Він представник цієї влади, цієї команди. Боротися потрібно з системою, а не з найбільш одіозним її представником. А методів боротьби безліч. Скажімо, як це зробили сімферопольські студенти, котрі вийшли протестувати проти новацій від Табачника. Це дуже добрий знак — так чи інакше в нашій країні все традиційно починається зі студентських виступів. Студенти не такі зажирілі й перелякані, як, скажімо, тридцяти– чи сорокарічні.

(УНІАН)