«Нардепи вже чотири роки не отримували квартир!»

Народні депутати не люблять говорити про свої привілеї та зарплати — не додає ця тема популярності парламентарiям в очах народу. У пересічних українців уже є чітко сформований стереотип: депутати лише даремно проїдають державний хліб, колотяться й працюють «кнопкодавами», дбаючи про шкурні інтереси. Та ще й про збільшення на рік терміну мандатів — як–от зараз, усупереч вимозі нової–старої Конституції про чотирирічну каденцію.

Тим часом парламентські «завгоспи» божаться: не так уже народні обранці й жирують, як здається простим смертним. Поговорити з «УМ» про витрати на утримання парламенту та благополуччя нардепів погодився секретар Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради, член фракції «НУНС», заступник голови Народного руху України В’ячеслав Коваль. Він — давній парламентський апаратник; очолював апарат ВР ще тоді, коли в парламенті заправляв Віктор Медведчук.

«Може, ті 35 млн. пішли на ремонт готельних номерів»

— Пане В’ячеславе, якщо подивитися на бюджетні витрати на утримання парламенту, то вони цього року були збільшені на 115 млн. грн. У бюджеті на 2011 рік теж зростуть видатки?

— Мені важко говорити про 2011 рік. Бо зараз у парламенті керує команда «регіоналів», яка називає себе більшістю. І що вона придумає — не відомо. Адже меншість фактично не бере участі в бюджетному процесі...

Витрати на організацію роботи Верховної Ради дійсно великі. Але вони потрібні — без цього жоден парламент світу не функціонує. Для того, щоб приймалися закони, потрібні кошти.

— Це зрозуміло. Інше питання — як їх використовують. Ось на косметичний ремонт Верховної Ради влітку пішло 35 млн. грн. А деякі депутати відзначають, що суттєвих змін не видно. Куди ж пішли гроші?

— Зараз усе дорого. І ремонт — теж дороге задоволення. Так, 35 мільйонів — це пристойна сума. Але цілком можливо, що вона включала ремонт готельних номерів, у яких живуть народні депутати. Бо там же жахливі умови! Не все так райдужно, як уявляється.

Маю запевнити: наш комітет відстежує і контролює витрати. Час від часу виникають певні запитання — на зразок вашого. Тоді ми викликаємо керівника відповідного структурного підрозділу апарату ВР або керуючого справами Ради. І вони дають пояснення. Ми завжди цікавимося, куди спрямовують кошти. І зловживань ми не допускаємо.

А щодо витрат... Верховна Рада — дуже великий інститут. Загалом у організації роботи ВР щодня задіяно кілька тисяч людей. Саме тому приміщення потребують належного утримання і відповідного догляду.

— І дійсно є потреба в такій кількості працівників?

— Звісно! Реформуючи структуру апарату ВР у 2000 році, ми вдавалися до скорочення, однак потім довелося знову збільшувати чисельність апарату. Адже потрібно забезпечити безперебійну роботу парламентських комітетів, депутатських фракцій.

Так само як і є потреба в 450 народних депутатах. Інакше неможливо буде забезпечити функціонування парламентських комітетів, налагодити роботу підкомітетів у галузях, не буде дискусії при розгляді законодавчих ініціатив у комітетах.

— А ось ваш колега В’ячеслав Кириленко вважає, що потрібно скоротити кількість депутатів, бо лише 20 відсотків народних обранців відпрацьовують зарплату.

— Це потурання думкам виборців, популізм! Так кількість депутатів можна скоротити і до 50. Можна взагалі залишити одного Януковича, який керуватиме державою...

Щодо 20 відсотків народних депутатів, які відпрацьовують свою зарплату, хочу наголосити, що в країні нині склалася така ситуація: влада узурпована, свою точку зору із парламентської трибуни висловити важко, її не враховують. Тому сьогодні в частини народних депутатів і немає бажання щось говорити.

«Верховна Рада на 30% недофінансовується»

— З іншого боку, народні депутати користуються чималою кількістю додаткових благ і пільг, без яких могли б і обійтися, маючи суттєві заробітки, а належного контролю продуктивності їхньої праці немає.

— Повірте, я вивчав закордонний досвід. Нічим український парламент не відрізняється від парламентів інших країн!

— Є європейський досвід... коли міністри та парламентарії відмовляються від представницьких авто, користуються велосипедами, економлять. Чому б нашим депутатам не взяти з них приклад?

— І ми економимо! Верховна Рада з 2008 року на 30—40% недофінансовується — скорочено міжнародну діяльність, закордонні відрядження, видатки на придбання паперу, оргтехніки. Для прикладу, у 2008 році парламент фінансувався за десятьма бюджетними програмами, у 2009 році — за дев’ятьма, а у нинішньому — за вісьмома. Внаслідок недофінансування навіть утворилася кредиторська заборгованість за окремими видатками парламенту. У нинішньому році із кошторису виключено дві бюджетні програми — «Створення автоматизованої інформаційно–аналітичної системи» та «Капітальний ремонт житлового фонду законодавчої влади». Запроваджено обмеження на пальне: 15 літрів щодня на машину для обслуговування голів комітетів, голів фракцій. Економимо і ми.

Можливо, суспільству здається, що депутати як сир у маслі качаються. Але це не зовсім так. Та ж адміністрація Президента — завжди, до речі, — значно більше витрачає і більше фінансується.

— Скажіть, а навіщо народним депутатам користуватися при авіаперельотах залом офіційних делегацій? У бюджеті на це виділяється 765 тис. грн. на рік. Невже так складно у загальній черзі постояти?

— Мабуть, це ще залишок «совкізму». У європейських країнах немає таких залів, депутати користуються бізнес–класом. Такі привілеї залишилися в Китаї, Росії, Білорусі й у нас. Це привілей, погоджуюся, від якого можна було б і відмовитися.

— А від чого ви ще як депутат могли б відмовитися? На чому, на вашу думку, можна було б економити?

— Може, на відпочинку народних депутатів. Депутати мають право отримати путівку у наших відомчих санаторіях. Але суми, яку виділяють, однаково недостатньо. Я, наприклад, роки чотири не відпочивав за цими путівками. І можу як народний депутат без цього обійтися.

— Але ж ви отримали компенсацію за путівку, якою не скористалися?

— Та немає ніякої компенсації! Є сума — 5 тис. грн., яку можна використати, якщо ти їдеш у санаторій Верховної Ради. Якщо ж їдеш у санаторій, підпорядкований Державному управлінню справами, тоді — 4 тис. грн. І ця сума зараховується у вартість путівки.

Путівка в «Нижню Ореанду» коштує близько 8 тис. грн. Тож 3 тисячі слід доплатити, а 5 — компенсують. Якщо ж ти не їдеш, то ніхто тобі ніяких грошей не дає.

— Раз на рік депутати ще й отримують так звану допомогу на оздоровлення, яка передбачена в розмірі двох зарплат. Тобто в середньому на літо кожен депутат має одержати ще 35 тисяч гривень. Чим депутат кращий від пересічного роботяги?

— Це йдеться про 13–ту зар­плату. Така зарплата існує не тільки у Верховній Раді — на багатьох підприємствах таке є. Цього року ми дві зарплати не отримаємо, бо криза. Але одну зарплату на оздоровлення дадуть...

Таке є, дійсно. Погано це чи добре?.. Звісно, якщо порівнювати із середньою зарплатою по Україні, то зарплата народного депутата справді висока. Але якщо порівняти зарплату народного депутата із зарплатою суддів Верховного Суду, Конституційного, Адміністративного судів, то в кілька разів є різниця на користь судді. У тому ж Національному банку — ніхто не знає, які там розміри зарплат. Тому я б не говорив би, що у депутатів найвища зарплата.

— Але не така вже й мала — у середньому 17 тис. грн. А депутатська пенсія — близько 15 тисяч. Ви вважаєте це справедливим, коли вчительці призначають пенсію у розмірі приблизно 40% заробітку, а депутату — 90%?

— Це питання регулює закон про державну службу, і кожному державному службовцю таким чином нараховується пенсія, не тільки народному депутату. Коли запроваджувалася ця система, була ідея залучити до дер­жавної служби найкращих фахівців. І надати їм належне утримання. І таке ставлення до держслужбовців, до речі, не тільки в нас — у всіх країнах світу, без винятку, державний службовець повинен бути трохи краще забезпечений, ніж люди, які працюють в інших галузях.

— «Трохи краще» — це пенсія з різницею у 14 тисяч?

— Не всі державні службовці отримують високу пенсію. Що стосується пенсії народного депутата, то весь світ для забезпечення достатньої незалежності члена парламенту встановлює високу винагороду як за роботу, так і пенсійне утримання. Ну десь у разів шість–сім є різниця між зарплатою народного депутата та середньою зарплатою звичайних людей. У інших країнах така різниця менша до п’яти разів, але там, звісно, немає зарплати у 900 грн. Тому потрібно піднімати рівень життя наших людей.

Коли я проводжу зустрічі з виборцями, інколи бувають подібні питання: от, депутати, які ви зарплати великі отримуєте! Я відповідаю: а якби я прийшов у порваних штанях і зношених черевиках, ви б нормально мене сприймали? Люди кажуть: ні, так теж не має бути. Все ж народний депутат України — це ж певною мірою обличчя держави, представник єдиного законодавчого органу влади...

— А є ще ж і утримання колишніх народних депутатів, які не можуть знайти нову роботу. І йдеться про половину зарплати нардепа, яка їм на цей час належить.

— Є такий закон, він діє і досі. За часів комуністів, якщо ти представляв націонал–демократів у парламенті, то влаштуватися на роботу було важко. І ми повертаємося, до речі, зараз до тих часів. Це була засторога для влади: хоч як би не тиснули, а 50% зарплати ти будеш отримувати. Але йдеться ж не про повну заробітну плату, а лише про посадовий оклад. Тобто це виходить кілька тисяч гривень. І треба сказати, що деякі депутати зі своїм фахом дійсно можуть і не влаштуватися на роботу.

— При цьому депутатам є навіть надбавка за знання іноземної мови...

— Є — 5%. Як і за науковий ступінь. Але через кризу ці виплати призупинені державним бюджетом. До речі, в усіх країнах світу добавка за науковий ступінь також є.

«Квартири ще не отримали більше сотні депутатів»

— Окрема тема для розмови — депутатське квартирне питання. Усі добре знають, що на цьому було багато зловживань. І по кілька квартир дехто отримував, і від компенсацій за житло навіть олігархи не відмовлялися...

— Одразу хочу сказати: в останні роки ніяких квартир немає, ніхто їх не будує і ніхто не отримує! І ділянок земельних немає. Хоча закон про статус народного депутата діє, і стаття закону відповідна не скасована.

— А скільки ще таких депутатів–безхатченків?

— Дуже багато. Близько ста живе в готелі «Київ».

— І що, квартири їм не світять?

— Я ж кажу, коштів немає!

— А коли востаннє давали житло?

— У позаминулому скликанні. Десь у період iз 2002 по 2006 рік. І компенсацію на отримання житла також. Це ж стосується й апарату Верховної Ради — житло працівники апарату не отримували багато років. І зараз черга величезна.

— А ось ЗМІ постійно наводять інші дані про житлове забезпечення нардепів. Скажімо, повідомляють, що в парламенті зареєстрована постанова, яка передбачає передачу 17 службових квартир у приватну власність народних депутатів. Хоча планувалося, що нардепи зможуть проживати в них лише на час своєї каденції.

— Ці квартири розподілені як службові. Тема закрита. Я особисто за таку постанову голосувати не буду.

«У Феофанії депутати лікуються за власні кошти»

— Давайте поговоримо про здоров’я. Загальновідомий факт: на утримання однієї «Феофанії», де лікуються наші високі чиновники, йде щороку більше грошей, ніж на утримання усієї сільської медицини в Україні. Це етично, на вашу думку?

— «Феофанія» не є привілеєм народних депутатів України. Я, наприклад, не лікувався там ніколи. Крім того, у «Феофанії» народні депутати не лікуються безкоштовно і мають платити, як і всі звичайні пацієнти. Ця лікарня належить до відання ДУС і обслуговує велику кількість державних службовців, членів Кабміну, міністерств, відомств, ветеранів війни, Героїв Радянського Союзу, жителів, які прикріплені до лікарні, в тому числі й народних депутатів.

— А в якому стані перебуває автопарк Верховної Ради? У цьому році видатки на автобазу збільшено на 10 млн. порівняно з попереднім. І на обслуговування депутатських автівок час від часу додатково виділяють кошти.

— Транспортні послуги для парламентаріїв передбачено всіма кошторисами світу. У нас для цього є автобаза парламенту, і депутат обмежену кількість годин на місяць має право замовити собі машину (причому це тільки в межах Києва). Треба сказати, що ті машини, які працюють у «розгоні» й обслуговують народних депутатів, працівників апарату ВР, досить потримані. Це «шкоди–октавія» та «опелі». Вони були куплені шість–вісім років тому. Керівництво фракцій, комітетів їздить на «тойотах–камрі». Вони теж не нові — років по п’ять. І поки що про оновлення автопарку не йдеться. Виділяються кошти хіба на поточний ремонт.

ОЦІНКА

«Я не вірю, що Верховна Рада в чомусь себе обмежить»

Володимир Бондаренко,
член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (від фракції БЮТ):

— Видатки на утримання Верховної Ради значно більші, ніж про це відомо виборцям. І розібратися, скільки грошей на що йде, — нереально. Навіть для мене як для члена бюджетного комітету спроба поцікавитися кошторисом на цей рік до того, як усі цифри були затверджені, закінчилася повним фіаско.

А видатків дуже багато: зокрема, на утримання різноманітних санаторно–курортних закладів, на науково–дослідну діяльність, капітальне будівництво, проектування і так далі. І якби публічно обговорити в самому парламенті ці витрати, то виявилися б величезні витрати на перельоти керівників парламенту, які забезпечують себе умовами не гіршими, ніж у Президента. Автотранспортні видатки виявилися б феноменально великими, хоча народні депутати мають і власні автомобілі. Була б великою і кількість закордонних відряджень. Але ніколи ж ці питання публічно не обговорювалися! У депутатів фактично немає лімітів на міжміські переговори, користування спеціальним зв’язком — усе залежить від морально–етичних обмежень кожного окремого депутата.

Ті ж лікувальні заклади. Я знаю багато депутатів, які не мають навіть медичної картки у «Феофанії». Я, наприклад, ніколи там не лікувався. Але деякі «проганяють» через «Феофанію» за державний кошт усіх своїх родичів.

Говорять про економію парламентських витрат. Але вона якась дивна! Скажімо, до літнього ремонту в туалетах були одноразові паперові рушники — тепер їх зняли. Зате ознак ремонту не видно, і куди витратили гроші — я не знаю.

Верховна Рада повинна була б самообмежитися, визначивши необхідні затрати. Мають бути суворо лімітовані витрати на ту чи іншу діяльність народних депутатів. Але я не вірю, що Верховна Рада на це піде.