Іграшка має бути і не токсичною, і розвиваючою, і не страшною. (Фото Костянтина ГОРДЕЙЧУКА.)
За радянських часів яскраві, не схожі одна на одну іграшки були великою рідкістю. Діти гралися переважно «інкубаторськими» пупсами, кубиками та ляльками. Але батьки принаймні не мусили сушити голову щодо якості цих товарів, усе відповідало ГОСТу. Сьогодні ж маємо протилежну ситуацію: магазини, базари, кіоски переповнені цяцьками на будь–який смак і гаманець. Вибір такий, що нашим батькам і не снився. А от щодо якості виникає багато запитань, особливо у випадку із китайським пластиком кольору «вирви око». Експерти зазначають, що якісна іграшка — рідкісна гостя на українському ринку. Більшість яток та прилавків завалені низькопробними товарами, що мають сумнівну якість і невизначений хімічний склад. «УМ» з’ясувала, на що мають звертати увагу дорослі, аби не зробити малюкові отруйний подарунок та випадково не натрапити на депресивну, антирозвиваючу іграшку.
Останні дослідження Всеукраїнського державного науково–виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів виявили, що український ринок перенасичений іграшками, які не тільки відрізняються низькою якістю, а й становлять загрозу для здоров’я малюка.
«Щоб застрахувати себе від такої покупки, треба, перш за все, звертати увагу на наявність сертифікату виробника іграшки, — пояснює фахівець компанії з виробництва іграшок «Фішер прайс» Марія Шепель. — По–друге, роздивитися обов’язкове маркування, яке наноситься на упаковку іграшки. Маркування — це не лише набір якихось значків, а гарантія того, що іграшка успішно пройшла всі необхідні перевірки. Одне з найголовніших маркувань, без якого ми не радимо купувати іграшки, — це знак лева — зображення лева у трикутнику. Виробник має право розміщувати цей символ лише в тому випадку, якщо він отримав ліцензію від Британської асоціації іграшок та хобі, яка відрізняється суворими вимогами до якості іграшок та їх безпеки для малюків. І друге маркування, без якого, знову ж таки, іграшки краще не купувати, — це дві латинські літери СЄ. Напис свідчить про те, що іграшка пройшла тест та відповідає загальноєвропейським вимогам безпеки та стандарту 58 ЕК 71.
По–третє, треба звертати увагу на наявність логотипу або товарного знаку на упаковці, тому що «анонімні» іграшки є потенційно небезпечними. Четверте — зауважувати вік, який зазначений на упаковці, бо іграшка для більш дорослих може спантеличити, налякати маленьку дитину, вона не захоче цим гратися. Те саме стосується товарів, які вже не цікаві старшим дітям, — це іграшки для геть маленьких».
При виборі подарунка для малюка фахівець рекомендує уважно прочитати склад іграшки (звісно, якщо він узагалі зазначений на упаковці). І якщо ви побачите в переліку формальдегід чи, скажімо, фенол, категорично відмовтесь від покупки, навіть якщо ціна буде спокусливо низькою, а зовнішній вигляд — привабливим для дитини. Це речовини, яких не повинно бути в іграшках за жодних обставин. Адже формальдегід може викликати алергічну реакцію, сильне подразнення слизової оболонки (зокрема, очей). «Ця речовина може викликати навіть ракові пухлини, — застерігає Марія Шепель. — Недарма ЮНІСЕФ пов’язує формальдегід із підвищеним ризиком виникнення ракових пухлин носової та ротової порожнини. Фенол спричиняє подразнення слизової оболонки та діє на нервову систему. Пари фенолу добре всмоктуються, і, як результат такої взаємодії, виникає запаморочення, підвищується серцебиття. Це може навіть призвести до паралічу мускулатури! Випаровування толуолу призводить до виникнення опіків. І ще один компонент, про який дуже не люблять говорити виробники неякісних іграшок, — свинець, який може міститися у фарбі та й у самому складі іграшки. Він «запускає» агресію, порушення поведінки дітей і, як наслідок, зниження інтелектуального рівня. Це небезпечні компоненти, яких не має бути в іграшці».
Серед інших «сюрпризів», які можуть входити до складу іграшки, поважне місце посідає дібутилфталат. Ця речовина викликає зміни в центральній нервовій системі та зменшує можливість дитини розпізнавати запахи. По–простому, «забиває нюх» малюкові. А батьки зазвичай і не здогадуються про причини такого патологічного процесу. Метиловий спирт при частому контакті може викликати часткову сліпоту, а випари ксилолу призводять до дерматитів та негативно впливають на кровотворні органи.
Утім мало знати цей перелік заборонених компонентів, треба ще й дізнатися, чи не входять вони до складу вподобаної іграшки. А з цим виникають проблеми, тому що виробники не такі дурні, щоб писати про це на упаковці, а кожну ляльку не понесеш до лабораторії на дослідження, яке ще й грошей коштує. Тому батькам залишається єдиний спосіб «експрес–тестування» — на нюх.
«Якщо у вас немає під руками спеціального приладу і немає можливості з’ясувати, що насправді входить до складу іграшки, можна зробити простий тест, — каже Марія Шепель. — Я вам раджу взяти іграшку, яку ви хочете придбати, піднести її до носа. Якщо вона має різкий неприємний запах, це стовідсоткова гарантія, що до її складу входять токсичні речовини, тож таку іграшку точно не треба купувати».
Коли іграшок немає зовсім, дитина погано розвивається. Але коли дитяча кімната повністю завалена ляльками, плюшевими звірятами та розвиваючими кубиками, малюкові це теж не йде на користь. Дитячий психолог, директор Інституту системної сімейної медицини Катерина Істоміна зазначає, що у віці до двох років дуже важливо не перевантажувати увагу малюка, купуючи йому велику кількість різнокольорових іграшок. За словами спеціаліста, спочатку треба дати дитині можливість повністю вивчити всі особливості однієї іграшки, а тільки потім запропонувати щось нове.
Загалом дитячі психологи схиляються до того, що іграшки, які не вміють розмовляти, більше стимулюють фантазію дитини. Поспостерігайте за малюком, який вовтузиться з ляльками. Дитина вигадує цілі історії, будує діалоги між іграшками, наділяє кожну характером, уподобаннями, позитивними та негативними рисами. Нерідко дитина «спілкується» з плюшевим ведмедиком чи зайцем, будуючи фрази як за себе, так і за «співрозмовника». Таким чином у дітлахів розвиваються мовлення, комунікативні навички. Інша річ — коли іграшка постійно повторює одне й те саме, не даючи дитині можливості адекватно відреагувати на чужі слова, побудувати нормальний діалог. Дитина тільки сприймає, а не творить сама.
Інший недолік музичних іграшок — їхня набридливість. Як не дивно, малюки можуть нескінченно слухати синтетичні пісеньки з явним китайським акцентом. Батьків же така забавлянка починає дратувати вже на третьому–четвертому виспівуванні, тому в родині дуже рідко купують зайців–співаків, іграшкові телефони з гучним рінгтоном, машинки–вищалки, миші–пищалки тощо.
«Самі ми такого не купуємо, бо вже добре знаємо, чим це закінчується. Зазвичай музичні іграшки до нас приносить хтось із друзів, родичів, знайомих, які не мають дітей. Тобто люди без такого досвіду, — розповідає Тетяна, мама трирічного Артема. — Колись сину подарували іграшкове кермо, яке могло сигналити та видавати інші не надто приємні звуки. Ледве спекалися того «дива техніки», коли Артем спав. Останнє таке «надбання» — рожевий заєць, який дурнуватим голосом співає «Ти мєня нє понял, помніш, на пєронє...» Вибір тексту ще той! Сину заєць дуже подобається, може цілодобово натискати кнопку «музики». І спробуй забери чи сховай — вереску буде на всю хату. Просто так не забереш, син уже дорослий, пам’ятає, що була така іграшка...»
Спеціалісти пояснюють, що якісні звукові іграшки не схожі на китайський ширвжиток, який продається в кожному підземному переході. Справжні музичні цяцьки грають неголосно й мелодійно — так, щоб не дратувати дорослих і не пошкодити слух малюкові. Завжди треба пам’ятати, що правильно підібрана іграшка має відповідати фізіологічним особливостям розвитку зорового, слухового та рухового апарату дітей різного віку.
«Зараз дуже багато музичних іграшок, які грають, говорять якісь фрази, — пояснює науковий співробітник Інституту педіатрії, кандидат медичних наук Олеся Головченко. — Вибирати таку іграшку треба уважно. Ми вам радимо: спочатку прикладіть її до свого вуха. Слуховий апарат дитини дуже ніжний, тому, якщо музика буде дуже голосною чи «агресивною» навіть для дорослого, вона категорично не підійде для малюка. Гучна музика і високий тембр голосу можуть завдати значної шкоди слуховому апарату дитини».
М’які іграшки обов’язково треба прати з гіпоалергійним засобом (яким ви перете дитячий одяг) десь раз на 1—1,5 місяця. У штучній «шерсті» зайчиків, ведмедиків та інших звірят накопичуються пил, волога, хвороботворні бактерії, тому без регулярної санобробки м’які іграшки перетворюються на небезпечні розсадники мікробів. З огляду на це дітям до року (які тягнуть до рота все без розбору) із такими іграшками взагалі краще не гратися.
Найскладніше для журналістів, що замірилися на інтерв’ю з чільником Національного інституту серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова, академіком Василем Лазоришинцем, — застати директора в кабінеті: він переважно в операційній або в місті в справах Інституту чи Академії медичних наук України. >>
Зміни в режимі сну з віком, як з’ясували вчені, пов'язані з меншими шансами на якісне старіння. >>
юдський мозок, як загалом й інші органи, старішає поступово, але цей процес часто залежить від генетики та способу життя. >>
Порівняно з одруженими – неодружені люди мають на 80% вищий ризик розвитку депресії. >>
Відтепер у Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М. В. Скліфосовського пацієнти з гострим мозковим інсультом та іншими патологіями судинної системи зможуть отримувати набагато якіснішу, ніж раніше, медичну допомогу. >>
Прокурори Тернопільської обласної прокуратури скерували до суду обвинувальні акти у кримінальних провадженнях стосовно трьох лікарів та завідувача офтальмологічного відділення районної лікарні. >>
