Влада та «елiта» — подалi вiд моралi

У Верховнiй Радi 15 вересня зареєстровано нову редакцію Закону «Про захист суспільної моралі». 27 вересня голова Нацкомісії з тією ж назвою Василь Костицький провів інтернет–конференцію. Закон забороняє пропаганду національної та релігійної ворожнечі, фашизму, війни, порнографії, обмежує обіг продукції, що містить пропаганду еротики, алкоголю, насильства. За відсутності закликів до війни та фашизму закон фактично спрямовано проти еротики, яку «ревнителі» плутають із порнографією. Держава в умовах комерціалізації культури має право виховувати смаки (не забороною, а пропагандою кращого), бо гидко дивитися по телебаченню (переважно російському), як «співачки» відсутність голосу та мелодії компенсують відсутністю одягу.

Конституція, повна брехні

Проте закон звужує поняття моралі, зводячи все до сексуальних проблем. Але ж головною бідою нашого суспільства є відсутність моралі у соціальних стосунках — злодійство, корупція, брехня у владі. Схоже, правляча «еліта» навмисне підсовує народу еротику, щоб відволікти увагу від своїх аморальних дій. А вони більш небезпечні для здоров’я суспільства. Від оголеного тіла на екрані батьки можуть захистити своїх дітей кнопкою, а на аморальну владу нема кнопки. Саме соціальна несправедливість, політична брехня «еліти», аморальної за своєю суттю, є причиною алкоголізму, крадіжок, відмови від дітей і старих батьків. До речі, у християнській моралі, в основі якої 10 Божих заповідей і повчання Христа й яка є основою сучасної моралі, головними, крім утвердження віри, є соціальні відносини у суспільстві.

Брехня є аморальною, це стверджує 9–та заповідь, а у нашій Конституції повно брехні, бо її положення у житті не виконуються. Це стосується: права на життя, коли дозволені аборти, коли громадян убивають працівники МВС; права на демонстрації, які блокуються міліцією; права на своєчасну оплату праці при наявності величезних боргів; «безоплатності» медичних послуг і вищої освіти; заборони підприємницької діяльності для нардепів–бізнесменів тощо. Замість того щоб чи втілити відповідні статті у життя, чи вилучити їх, «гарант» Конституції робить зміни в ній, щоб одержати ще більше влади. А Христос казав: «Не думайте, що я прийшов порушувати закон чи пророків, не порушувати я прийшов, а виконати» (Матф. 7). Конституція та більшість наших законів не погані, треба лише, щоб вони виконувалися.

Нардепи у Верховній Раді себе та урядовців забезпечили всім — недоторканністю, квартирами, високими зар­платами та пенсіями, безплатним відпочинком, матеріальною допомогою, створили аморальний, дикий розрив між мінімальними та максимальними зар­платами та пенсіями. У шведському парламенті — всього дві машини для депутатів, урядовці їздять на велосипедах. А життєвий рівень у Швеції та Україні й порівняти важко. Аморально в бідній країні мати такі пільги, бо вони не заслужені, країна ж бідна. У Словаччині зарплату урядовців поставили в залежність від економічних успіхів країни,навіть у най­ближчих сусідів моральні засади влади вищі. У нас вхо­дження до влади дає усілякі переваги. Скільки наплодилося докторів і кандидатів наук без жодного внеску в науку, скільки роздано звань та орденів. Рядовий приклад: нардеп від КПУ Самойлик стала заслуженим учителем, попрацювавши вчителем у школі не більше 6 років.

Конституційний Суд у 2008 році постановив, що не має повноважень розглядати закон про зміни до Конституції, бо закону як такого нема: він став частиною Конституції. У 2010 році КС, скасувавши зміни, повернув стару Конституцію. З двох рішень — одне неправдиве! У 2008 і 2010 роках КС прийняв ще два протилежнi рішення щодо способу формування коаліції — фракціями чи індивідуально («тушками»). Вищий судовий орган дає приклад подвійної моралі.

Злодійство є аморальним (8–ма та 10–та заповідь), а нинішній «дуже побожний» Президент «прихватизував» межигірську урядову дачу та півтори сотні гектарів лісу в Сухолуччі. Черновецький, який молиться в Іонівському храмі МП і в Аделаджi (є що спокутувати), поцупив у киян комунальну власність (підприємства, землі). Проти нинішньої «головної опозиціонерки», газового «фахівця» були порушені кримінальні справи в Росії за звинуваченням у розкраданні та корупції.

Риба гниє з голови

Литвин, Голова ВР і стовп коаліції, був викритий як плагіатор, викрадач інтелектуальної власності. Для політиків крадіжка — річ звична, але ж Литвин ще й «учений», віце–президент НАНУ.

Другий стовп коаліції, лідер КПУ Симоненко, нагороджений Московським патріархом орденом (майже визнання «святості»), порушував 7–му заповідь, грішив перелюбом: не розвівшись із дружиною, мав молоду коханку (парткомів на них нема!).

У розвиток 10 заповідей Господь розтлумачив Мойсеєві низку законів. Та їх не виконує наша «еліта». Перекинчикам до коаліції варто було б прочитати: «Не йди за більшістю із лихою ціллю, не свідчи, як більшість, відступаючи від правди» (Вихід 22). Держчиновників, суддів стосується: «Дарів не приймай, бо дари роблять зрячих сліпими і спотворюють праве діло» (Вихід 23). Бог застеріг: «Ані вдови, ані сироти не утискайте» (Вихід 22). Уряд Азарова підвищив ціни на газ, ніякі субсидії не допоможуть, бо подорожчало все — м’ясні та молочні вироби, гречка, цукор, хліб. А доходи вдів і сиріт не порівняти з прем’єрськими.

Побутує думка, що Ісус уникав осуду влади. У вислові «кесарю — кесареве», справді, йдеться лише про своєчасне сплачування податку (цю тезу використовує Азаров), а не про погрозу головному начальнику кесаревим розтином. Та Месія викривав і засуджував зловживання можновладців: «Ті, яких вважають князями народів, панують над ними, а їхні вельможі утискають їх» (Матф. 20).

Ісус «вигнав усіх, хто продавав і купував у храмі» (Матф. 21). Цей приклад не зупинив Росій­ську церкву, яка у 1996—98 роках через фонд «Ніка» безмитно торгувала тютюном і алкоголем, а на українських виборах рекламувала Януковича. Це не зупинило й нашу владу, яка передала духовні осередки (приміщення палаців культури, центрів дитячої творчості, книгарень) бізнесу. У парламенті, який мав би бути подібним до храму, сидять бізнесмени та лобісти бізнесу.

Месія засуджував лихослів’я: «Хто скаже братові: «Нікчема», — той підпадає судові, а хто скаже: «Божевільний», — заслуговує на геєну вогненну» (Матф. 5). Янукович, який називав ближніх «казлами» та «оранжевыми крысами», заслуговує на кару Божу (нічого не навчили його «старці»).

Аморальною є «благодійність» за державний кошт, коли представники влади «дарують» ключі від квартир, машини, комп’ютерні класи. «Коли твориш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах і на вулицях, щоб їх прославляли люди» (Матф. 6).

Величезна провина нинішньої влади в тому, що вона розколола Україну. Христос застерігав: «Всяке царство, що розділиться саме в собі, не може встояти, запустіє, і дім на дім упаде» (Матф. 12). А міністр Табачник і надалі ділить народ на українців і «поганих» галичан. Аморально розпалювати ворожнечу,руйнувати свою державу, якщо, звісно, для нього вона своя.

Риба гниє з голови. Христос так звертався до «еліти», яка не дбає про народ, про країну: «Ви сіль землі. Якщо сіль звітрюється, ... вона ні на що більше не придатна, хіба — викинути її геть, щоб топтали люди» (Матф. 5).

Ігор ДЕМ’ЯНЧУК,
кандидат технiчних наук