Аліна Родіонова, яку лікарі склали «по кісточках», живе повноцінним життям: займається бізнесом i навчає дітей плавати. (Фото автора.)
«На жаль, чим більше розвивається прогрес, тим більше техногенних небезпек чатує на людей, — говорить директор Харківського обласного центру урології i нефрології, ректор Харківського національного медичного університету, член–кореспондент НАМН, професор Володимир Лісовий. — Усе частіше внаслідок дорожньо–транспортних пригод, аварій у шахтах, на висотному будівництві люди дістають політравми. А це означає, що позитивний результат лікування безпосередньо залежить від координації дій медиків різних профілів. Але нерідко профільні медики працюють відособлено один від одного, через що втрачається послідовність у наданні медичної допомоги пацієнтам. Ось тому ми — група вчених–клініцистів, перед якими постійно постають такі проблеми, — розробили спеціальний алгоритм надання поетапної медичної допомоги для хворих із політравмами. Це своєрідна схема, на якій зазначено, куди лікар повинен направити пацієнта для подальшого лікування (реабілітації) при домінуванні тих або інших ускладнень».
Пацієнти з важкими політравмами тазової ділянки, серйозними ушкодженнями сечостатевої системи, великими заочеревинними гематомами зазвичай одержують направлення саме в Харківський обласний центр урології і нефрології імені В. І. Шаповала, очолюваний професором Лісовим. Це унікальна людина, лікар, який тільки з проблеми діагностики й лікування множинних, поєднаних і поліструктурних травм розробив та впровадив 25 запатентованих винаходів. Загалом за останні десять років, відколи професор Володимир Лісовий та його колеги почали застосовувати нові технології, вдалося знизити смертність потерпілих на 19%, кількість ускладнень після цього — на 27% і прогнозовану інвалідність на — 38%!
«Умови, в яких перебуває вітчизняна медицина, змушують шукати оригінальні способи вдосконалення перспективних технологій діагностики й лікування, — продовжує Володимир Миколайович. — Нерідко й заради економії коштів. Наприклад, після травм уретри досить часто виникає порушення сім’явиверження. Потрібно проводити бужування сім’яних протоків, однак катетери, призначені для сечоводів, у цьому випадку не підходять. Тому я запропонував використовувати ті, що застосовуються в кардіології пiд час операцій на серці. Звісно, їх довелося дещо модифікувати. І от вам результат! Завдяки застосуванню цієї методики на світ з’явилося вже 18 дітей!»
Мені представляють симпатичну блондинку. Тридцятишестирічна харків’янка, дитячий тренер із плавання Аліна Родіонова — наочний зразок людини, «зібраної по кісточках». Тільки їй одній та ще її найближчим родичам і подругам відомо, що після операції в неї одне стегно плоскіше, ніж інше. Операційні шви на животі жінка «замаскувала» татуюванням. Але найбільший успіх її як жінки — народження сина Іллі.
«Деякі медики, до речі, пророкували мені качину ходу, до того ж, із паличкою в руці, — розповідає Аліна. — Говорили, що й народжувати не можна, оскільки сіднична кістка зрушена з місця. Довідавшись про такі перспективи, я взагалі пошкодувала, що залишилася жити...
А через півроку після аварії я вирушила на санаторне лікування в Саки. Побачивши, як люди, котрі вижили в складних ДТП, пересуваються у візках, зрозуміла, що мені неймовірно пощастило. Можливо, якби я потрапила до рук інших лікарів, то теж стала б інвалідом».
...Того фатального дня, шостого серпня 2000 року, Аліна поверталася на своїх «Жигулях» з відпочинку на природі. Її товариш не хотів відпускати дівчину одну проти ночі по бездоріжжю, тож сів на переднє пасажирське сидіння. Водійський стаж у Аліни на той час був невеликий, і вона не зорієнтувалася у складній ситуації — замість того, щоб плавно скинути газ перед ямою на дорозі, різко загальмувала.
«За лічені секунди мою машину понесло юзом у глибокий кювет, і вона буквально сплющилася по діагоналі, врізавшись боком об березу, — пригадує Аліна. — При цьому один бік автівки пішов уперед сантиметрів на сімдесят, «потягнувши» за собою і мій таз. Проте, дивлячись у дзеркало заднього виду, і, відчуваючи, як кров заливає моє лице, я з жахом помітила лише те, що в машині вилетіло заднє скло. «Як же я скажу про це вдома?» — тоді хвилювалася за одне. Мені тоді здавалося, що зі мною все гаразд, хоч навіть поворухнутися не могла».
Добре, що Ігор, друг Аліни, зібрав усі сили і, незважаючи на численні переломи ребер, зумів вибратися з понівеченого авто й витягти з нього поранену дівчину. А потім добрався до траси, зупинив машину, що проїжджала, і попросив допомоги.
«У міську клінічну лікарню швидкої й невідкладної медичної допомоги Аліну Родіонову було доправлено у вкрай тяжкому стані, — пригадує травматолог–ортопед, завідувач кафедри фізичної реабілітації й спортивної медицини Харківського національного медичного університету професор Андрій Істомін. — У неї діагностували закриту черепно–мозкову травму, переломи четвертого і п’ятого поперекових хребців, переломи ребер, забиття серця, легень, нирок, сечового міхура. Але тяжкість стану потерпілої визначала все–таки нестабільна травма таза з численними ушкодженнями судин, через що стався масивний крововилив у заочеревинний простір. Жінка втратила приблизно 2,5–3 літри крові. Ми відразу почали готуватися до операції».
Якби Аліну лікували традиційними методами, то ще не відомо, чим би все закінчилося. А тоді в практику провідних травматологічних клінік країни запроваджували нові методики, розроблені групою вчених–медиків iз Луганська, Харкова, Донецька й Києва. Тому вже через тиждень після переведення з реанімації в травматологічне відділення пацієнтка ходила, опираючись на милиці.
Андрій Георгійович пояснює, що такому швидкому одужанню важко травмованих людей сприяє, насамперед, те, що ще до операції, під час протишокових заходів, тазове кільце фіксується за допомогою двох спеціальних стрижнів розмірами з кулькову ручку, які вводяться під чітко заданим кутом у певні анатомічні точки. Стрижні з’єднуються балкою. Така конструкція перешкоджає наростанню заочеревинної гематоми. Великі гематоми особливо небезпечні в момент розсмоктування — цей процес завжди супроводжується важкою інтоксикацією організму, а при відкритих ушкодженнях у ділянці тазу до нього додаються ще й гнійні процеси. Природно, страждають нирки й печінка, порушується робота імунної системи, що ускладнює процес одужання.
Дуже важливо, що практично відразу після операції завдяки стрижневому апарату пацієнт може сидіти, ходити. Це знімає багато проблем, характерних для лежачих хворих. Метод зовнішньої фіксації таза вже практично витіснив із провідних клінік України звичне кісткове витягування — спосіб, який укладає травмовану людину в ліжко як мінімум на півтора місяця.
Професор Істомін — автор дванадцяти винаходів, які використовують нині в галузі травматології. Одна з найважливіших його розробок — адаптована математична модель таза.
«Існує багато способів оперативного лікування таза й пристроїв для здійснення таких операцій, — пояснює Андрій Георгійович. — Але лікар не завжди може точно визначити, скільки саме стрижнів або пластин потрібно для фіксації ушкоджених кісток, особливо в нестандартній ситуації. Погано недооцінити травму й погано її переоцінити. Розроблена мною математична модель дозволяє вибрати оптимальний метод фіксації. Для цього лікареві досить мати томографію таза потерпілого та комп’ютер, до якого введено формулу розрахунку навантажень на певні елементи таза. Розрахунки показують, що в низці випадків можна обмежитися лише однією парою стрижнів. Усе залежить від того, яким чином вводити їх у кістки та скріплювати між собою. При цьому час операції значно скорочується».
Аліна Родіонова входить до числа тих 26 тисяч пацієнтів, які реально відчули на собі переваги впроваджених нововведень у галузі травматології. Особливо їй запам’яталося, що після операції на неї надягли своєрідну міні–спідницю з термопластику. Це аналог гіпсової пов’язки. Різниця лише в тім, що громіздка гіпсова пов’язка важить близько 30 кілограмів, а тазовий ортез із термопластику (це теж оригінальна авторська розробка професора Істоміна) — усього 300—400 грамів. Такий ортез дуже добре прилягає до тіла, фіксуючи таз і поперековий відділ хребта. Аліна в ньому навіть на дискотеку бігала і без проблем водила новий автомобіль, подарований чоловіком.
«Результат мого лікування виразно проявився через півтора року після аварії, — посміхається Аліна. — Коли ми випадково зустрілися з Андрієм Георгійовичем, він широко відкрив очі: «Ти що, вагітна?». А я була вже на шостому місяці й почувалася чудово. Тепер моєму синові Іллі вісім років. Ми з ним обожнюємо ходити в гори. Цього року я встановила особистий рекорд зi сходження на висоту з вагою. У будинку, в якому ми знімали квартиру в Криму, не працював ліфт, і мені довелося самій заносити досить–таки важку валізу на дев’ятий поверх. Чесно сказати, боялася, що мої складені кістки не витримають такого навантаження. Але, слава Богові, томографія показала: все гаразд.
Я живу повноцінним життям. Мені нічого не довелося змінювати після травми, у результаті якої, як розумію, могла залишитися немічним інвалідом. Уже після аварії закінчила інститут, здобула спеціальність товарознавця–технолога громадського харчування. Спеціальні знання допомагають зараз вести свій бізнес, який поєдную з роботою дитячого тренера з плавання. Щодня проводжу в басейні мінімум годину. Людям, які страждають захворюваннями опорно–рухового апарата або перенесли травми, лікарі рекомендують займатися саме плаванням, щоб зменшувати навантаження на ушкоджені суглоби й кістки. У воді я відчуваю незвичайну легкість. І зовсім не шкодую, що закинула фехтування, яким займалася з самого дитинства.
Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>
До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>
Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>
«Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>
Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>
