У 2007–му в Палаці «Україна» Гарі Мур презентував свій новий 25–й за рахунком альбом. 7 жовтня цього року він виступив на тій же сцені з програмою Greatest Rock Hits. Перед концертом ірландець Гарі Мур зізнався, що з роками він усе більше стає націоналістом, усе сильніше захоплюється кельтським блюзом. «Я щодня граю по дві години. Маю 80 гітар, — каже Гарі Мур. — Музика робить мене щасливим». Минулого разу, коли Мур відвідував Україну, йому подарували бандуру. За словами блюзмена, він пробував грати на ній вдома, було приємно. Цього разу після прес–конференції, яка відбулася за день до концерту, Гарі Мура нагородили дванадцятикутною зіркою «Кредо». «О, я з нею поїду на Схід. У мене зараз тур Україною, а потім Росією. Дуже дякую», — зрадів нагороді Гарі Мур.
Він належить до тих музикантів, які не заграють iз публікою. Не переодягається у перерві між частинами концерту, зі сцени не вигукує «я вас люблю». Упродовж двох годин Гарі Мур повністю віддається грі на гітарі. На київському концерті він грав на п’яти інструментах. Співав як старі хіти, відомі ще з 80–х, так і твори з останніх альбомів. У Гарі Мура вже стало традицією завершувати концерт всесвітньо відомим хітом Still Got The Blues. «Цю пісню я найбільше люблю, тому завжди граю її у фіналі виступу», — пояснює Мур.
«В одному фільмі була цитата, що блюз — це коли хорошій людині погано, — каже Гарі. — Для мене блюз, це коли поганій людині погано». Серед публіки, яка зібралася у Палаці «Україна», переважали глядачі «за 40», і, судячи з їхніх усмішок, нікому не було погано. «Ми виросли на піснях Гарі Мура. Якби він не заграв сьогодні Empty Rooms, Story Of The Blues, Midnight Blues, The Loner, Out In The Fields, The Wild Frontie, ми б йому не пробачили», — сміється давній шанувальник Гарі Мура Сергій Степанов. Особливість цього виконавця у тому, що він не виходить «на біс», але зі своїми шанувальниками швидко не прощається. Він може після концерту ще годину спілкуватися, давати автографи. Молоді хлопці, в яких ще вус під носом не засіявся, прийшли на концерт зі своїми гітарами. «Влітку 2007–року я вперше дізнався, хто такий Гарі Мур. Відтоді почав займатися грою на гітарі, вивчив всі балади Мура. Він став моїм учителем, навіть не підозрюючи цього. Для мене честь, що сам Гарі Мур розписався на моїй першій гітарі», — розповідає Віталій, який уже третій рік наслідує засновника «білого блюзу».
У найближчі дні Гарі Мур дасть концерти
у Дніпропетровську, Харкові та Одесі.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
