Михайло Чечетов: Янукович стягне Україну, як бочку

Ніщо так не впливає на точку зору політика, як місце, на якому він сидить. Із подачі Партії регіонів в Україну повернулася Конституція–1996. Якщо п’ять років тому «регіонали» завзято голосували за політреформу, то після перемоги Віктора Януковича на виборах вирішили повернути Президентові сильні повноваження.

У 2007 році, коли ідея оскаржити реформу в Конституційному Суді визрівала в «помаранчевому» середовищі, народний депутат від ПР Михайло Чечетов казав: «Принципова позиція Партії регіонів полягає в тому, що не треба щоразу міняти під себе Конституцію. Наші проблеми — не від того, що Конституція погана, що політреформа погана». Але тепер політики помінялися місцями — змінилася й позиція «Регіонів». Тепер Чечетов, перший заступник голови фракції ПР, який у сесійній залі диригує голосуваннями, виправдовується: так, ми були за реформу, але за п’ять років пересвідчилися, що вона погана.

«Навіть у «кам’яному віці» існувало одне головне крісло, а в нас примудрилися створити два»

— Михайле Васильовичу, для початку скажіть: наскільки масштабною буде зміна законодавства у зв’язку з поверненням Конституції–1996? У Раді вже створено відповідну комісію під керівництвом Адама Мартинюка...

— Роботи багато. Конституція — це фундамент, а на фундаменті виростають закони. Нам треба провести інвентаризацію законодавства. Але в першу чергу маємо прописати роботу вищих органів влади, від яких залежить доля держави. Для початку ми ухвалили закон про Кабінет Міністрів... Наша мета — зберегти те найцінніше, що було зроблено після виборів: ми змогли відновити керованість державою. Оскільки зараз є невеликі протиріччя в законі про Кабінет Міністрів та в Конституції, мусимо це виправити. Ми хочемо, щоб не було жодних розбіжностей навколо того, що і як має робити влада.

— Хіба між Януковичем і Азаровим є розбіжності?

— Ні–ні, я маю на увазі юридичні протиріччя.

П’ять років Україна спостерігала за сутичками між Президентом і Прем’єр–міністром. Коли я спілкуюся з людьми, то часто питаю: чим вам запам’яталася «помаранчева» п’ятирічка? Вони кажуть: брехнею уряду і гризнею між Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко.

Хто винен? Політики відповідали: розумієте, Конституція така погана, вона не прописала чітке розмежування повноважень... Можна погодитись: справді, Конституція розбалансувала владу.

Ми унікальна країна. Якщо глянути на історію людства, навіть із «кам’яного віку», то на вершині владної піраміди завжди стояло одне крісло. В кам’яному віці — крісло вождя (а точніше, камінь вождя), у древньому Єгипті — трон фараона, у царській Росії — трон царя, у СРСР — крісло першого секретаря. Якщо брати сучасність, то в США — крісло Президента, у Німеччині — крісло канцлера... На вершині є місце лише для одного крісла, там нема куди ставити два стільці. Ми ж примудрилися прописати у Конституції місце для двох. І п’ять років Президент і Прем’єр змагалися за те, щоб сидіти в головному кріслі.

Але виникає питання: чому зараз, коли прийшли Янукович і Азаров, жодних проблем не виникає? Нема суперечок за те, хто сильніший, хто важливіший...

— Це не дивно: Президент і Прем’єр–міністр — з однієї партії, у них було таке співвідношення «начальник–підлеглий» і в ПР...

— Стоп! А хто на Майдані стояв? Там стояли і Ющенко, і Тимошенко. Це вище, ніж партія! Юлія Володимирівна привселюдно казала, що вона готова прати білизну в штабі Ющенка.

На ту саму Конституцію прийшли нові люди. Вони зрозуміли, що на вершині владної піраміди має стояти одне крісло. Прем’єр–міністр Микола Азаров, прийшовши на перше засідання уряду, сказав: «Вікторе Федоровичу, я перший міністр у вашому уряді». Він іще тоді зрозумів, що в Конституції прописано дурницю. Але, щоб не чудити, щоб керуватися державними інтересами, він визнав: крісло — ваше.

Де–факто конструкція влади встановилася зразу після виборів. А де–юре — ні. Почалася дискусія: «Вікторе Федоровичу, чому ви диктуєте урядові, що робити? Ви виходите за свої повноваження». Тоді виникло питання про те, щоб фактичні повноваження Президента були закріплені й юридично. Ми вирішили звернутися до Конституційного Суду. Це була не нова ідея. Перед тим такі плани виношували і Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко.

«Життя не підтвердило наших сподівань на реформу»

— Хай там як, раніше Партія регіонів захищала Конституцію–2004 і не хотіла давати більших повноважень Президентові Ющенку. Але щойно перемогла на президентських виборах, змінила думку про правила гри.

— Справа в тому, що в 2004 році, коли ми голосували за політреформу, існувало передчуття, що воно справді буде нормально. Як кажуть, практика — критерій істини. Ви знаєте, чим відрізняється розумний від дурня? Розумний і сильний діяч не боїться визнавати власних помилок. А слабкий керівник, слабка людина, помилок не визнає.

— Ви хочете сказати, що голосування за реформу було помилкою Партії регіонів?

— Життя не підтвердило правильність цієї конструкції. Всі ми вчимося демократії. Виявилось, що за ці п’ять років країну почало хитати. Ми зрозуміли, що помилку треба виправляти. І пішли у КС.

— Збоку виглядало по–іншому. Коли попередній Президент заступав на посаду — в нього забрали повноваження, а як почалась каденція Януковича — повноваження поновили.

— Вони ж і самі готували подання. У секретаріаті Президента Ющенка вже лежало напоготові звернення до КС, а Юлія Тимошенко навіть зібрала підписи депутатів... Партія регіонів йде в тому ж руслі. Ми підтримали їхню позицію, бо Конституція привела до розвалу влади.

«Рішення про «третій термін Кучми» — це мілко»

— Перед початком цього пленарного тижня дехто з представників вашої фракції прогнозував, що почнеться масове перетікання народних депутатів у фракцію Партії регіонів. Насправді ж цього не сталося. Ви не розчаровані?

— Ви знаєте, з чим можна порівняти рішення Конституційного Суду?

— Багато хто порівнює його з рішенням про «третій термін» Кучми.

— Мілко!.. Я можу порівняти вердикт Конституційного Суду із рішенням 1861 року, коли в Російській імперії було скасовано кріпосне право. Тоді селяни отримали свободу, а сьогодні стали вільними й депутати. Потрапляючи в парламент, людина ставала залежною. Народ його обирав, щоб служити державі, а він служить вождям. Після рішення КС депутати отримали свободу, свободу і ще раз свободу! Тепер вони служитимуть не Юлії Тимошенко, а державі. Тепер я не сумніваюсь, що маса депутатів перейдуть на наш бік.

— Ви кажете, що депутати служили Тимошенко... Тепер служитимуть Януковичу!

— Причому тут Янукович? Раніше депутатів могли позбавити мандата. А тепер вони вправі поступати так, як велить совість, і не перейматися за наслідки. Свобода!

— Михайле Васильовичу, у всьому Верховна Рада і Президент повернулись до повноважень 1996 року. Вона передбачає чотирирічний термін повноважень народних депутатів, а ви хочете працювати п’ять років, за Конституцією–2004. Хіба це справедливо?

— Депутати обирались у Верховну Раду за Основним законом 2004 року. І по тому закону вони відпрацюють свою каденцію — п’ять років.

— Але посадовці обиралися ще й під інші повноваження. Тепер виходить, що повноваження змінили, а тривалість каденції — залишили старою, бо так вигідніше.

— Із таким же успіхом Леонід Кучма міг іти на третій термін. Бо на момент, коли він обирався вперше, Конституції ще не існувало. Тобто повноваження — це одне, а термін — це інше.

«Ми вважаємо, що менталітету українців відповідає одноосібне управління»

— Що буде далі? Партія регіонів намагатиметься ще в чомусь змінити Основний закон?

— Найголовніше, що ми стабілізували ситуацію. Повноваження чітко розділені. Ми відрізали баласт, який існував у державі і не давав нам установити ефективне управління. Можливо, будуть зміни... Президент сказав про це: треба сідати і думати. Є питання щодо системи місцевого самоврядування. Її треба посилювати.

— А на центральному рівні?

— Я постійно спілкуюся з людьми, і вони кажуть: «Ви робіть там свою конституційну реформу, але залиште нам сильного Президента». Прості люди не розбираються в тонкощах Конституції, однак вони хочуть бачити конкретну людину, яка може взяти владу в свої руки і буде відповідати. І люди вже відчули: з’явився сильний Президент. Місцеві «князьки» вже повтягували голову в плечі, почали боятися... А раніше був безлад. Умови хаосу найбільш вигідні пройдисвітам і авантюристам.

Нація сама вибирає форму правління, яка їй ближча. Я вважаю, що менталітету українців відповідає одноосібне управління. Ми відчули запит на сильну владу. Конституційний Суд теж вловив дихання народу — і ухвалив своє рішення.

Вважаю, нам не слід кидатися з одного боку на інший. Якщо маятник уже хитнувся в напрямку президентсько–парламентської республіки, то далі, коли підуть процеси вдосконалення, ми будемо йти лише в цих рамках. Можна дискутувати окремі нюанси щодо парламенту, щодо чисельності депутатів чи кількості палат, виборності «губернаторів»... Але Президент залишатиметься сильним.

Є ще один нюанс. Коли дер­жава виходить із кризи, коли проходить період економічних реформ, то певну перевагу має саме та система, де є одноосібна влада. Це гарантія того, що рішення будуть швидкими. Держава почала розходитися і нагадує висохлу бочку. Коли бочка розсохлася, ти ллєш воду — а вона відразу виливається. Треба бочку стягти: натягаєш один обруч, другий — і бочка стягується. Треба людина, яка б відповідала за всю країну. Парламент цього не зробить.

ДАЛІ БУДЕ?

Навіщо їм асамблея

— Віктор Янукович у своєму зверненні говорив про всенародний референдум, або Конституційну асамблею задля подальшого вдосконалення Конституції. Яким ви бачите призначення та роботу цих органів?

— Віктор Федорович назвав можливі варіанти внесення змін до Конституції. Їх є три. Перший — внесення змін через Верховну Раду. Другий — це референдум. І третій — Конституційна асамблея.

Недолік ухвалення Конституції через парламент — те, що депутати є живими людьми, які керуються власними інтересами. Наприклад, коли виникне ідея скоротити чисельність депутатів, то багато хто подумає: «а я можу не пройти за списками» — і не проголосує.

У цьому сенсі Конституційна асамблея має переваги. Делегати обиратимуться з різних куточків України. Їхня функція одна: вони зібрались для одного рішення — ухвалити Конституцію. Роз’їхались — і все, вони звичайні люди! Делегати не бачитимуть себе у парламенті. Вони бачитимуть себе у країні. Тому прийматимуть закон для країни.

— Але все залежить від того, як обирати делегатів...

— Можливо. Ми ж із вами говоримо про варіанти. Віктор Янукович досить демократично сказав: можна на референдумі, можна на асамблеї. Це питання для дискусії.