Скромно, але з душею

08.10.2010

Фестиваль «Золотий Лев» останнім часом починається з проблеми фінансування, з якої плавно витікає логічне питання: як за такі малі кошти провести достойну мистецьку імпрезу? Щоразу ідейному натхненнику «Лева» режисеру Ярославу Федоришину доводиться зважати спершу на матеріальну складову фестивалю, і вже з огляду на неї наповнювати його афішу. Цього року, наприклад, довелося відмовитися від традиційного вуличного карнавалу — десятий, ювілейний, театральний тижневик у Львові відкривав Євпаторійський театр, який привіз свою «Алею живих скульптур». Україну на «Золотому Леві» також представляли львівський академічний духовний театр «Воскресіння», київський «Дах» (підопічні Владислава Троїцького привозили експериментальну прем’єру «Едіп. Собача будка»), «Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса, Луганський драматичний театр, Харківський ім. Т. Г. Шевченка та Новий київський театр «Театр».

Оскільки цього року до Львова при­їжджали театри, які вже були на фестивалі й отримували тут нагороди, місцеві театрали складали свою персональну програму переглядів усвідомлено, зі знанням справи. Хтось віддав перевагу пермському театру «У моста», який показував у Львові спектакль «Каліка з острова Інішмана» за п’єсою ірландського режисера Мартіна Макдонаха, величезну аудиторію мала вулична постановка краківського театру «КТО» «Місто сліпих» (автор п’єси — Нобелівський лауреат Хосе Сарамаго), гурмани ж від мистецтва отримали масу вражень на виставі «Сон літньої ночі» Шекспіра Кишинівського театру ім. Чехова. Усього впродовж тижня львів’яни переглянули двадцять вистав, які представили театри з дев’яти країн світу.