Січові рокери

Учетверте Труханів острів у Києві став місцем паломництва рок–фанів і просто прихильників живої музики. Там два дні поспіль тривала «Рок–Січ»— фестиваль, який придумав і щороку втілює в життя Олег Скрипка і компанія. Якщо порівняти цьогорічне видовище з першою імпрезою зразка 2006 року, впадають у вічі деякі суттєві розбіжності. Передусім було значно менше реклами й анонсів у засобах масової іформації. По–друге, було менше публіки, що, очевидно, спричинене введенням цього року плати за вхід (50 грн — один день). Не секрет, що більшість рок–фанів мріяли про зустріч з анонсованим раніше легендарним гуртом «Кому Вниз». Виступ ветеранів української рок–сцени скасувала сама група у зв’язку з хворобою гітариста Славка Малюгіна. Натомість приємною для багатьох стала новина, що український рок–бомонд на рівні окремих явищ і перших імен таки збереться на двох сценах. Одна з них отримала назву «Човен» і там грали переважно рок–мейнстрім і фольк–рок. На другій — під назвою «Вежа» — виступали важкі команди. Була ще й третя — «Ротонда», де ближче до ночі крутили свої диски діджеї, зокрема — Дербастлер та О’Скрипка. Цього року імпреза офіційно набула статусу екологічного фестивалю, і музиканти завзято прибирали фестивальну територію від сміття.

Приємною несподіванкою для багатьох став годинний виступ «Плачу Єремії» — гурту, який останні роки Тарас Чубай представляв, так би мовити, соло. Більшість груп грали не лише свої старі й розкручені хіти, а й багато нових речей, розуміючи, що якраз майданчик «Рок–Січі»є прекрасним плацдармом для старту нових програм. Отже, героями сучасного і діючого рок–бомонду є ВВ, «Тартак», «Мандри», Неділя, Марія Бурмака, «Мед хедз», «ТНМК», «Роллікс», «Пропала грамота», «Дримба ДаДзига», «Гапочка», важкі групи «Еффа», White, «Тінь сонця», Pins, «Назад шляху немає», «А–Трактор», Nocturnul mortum. До речі, виступи двох останніх формацій на «Рок–Сiчi» стали справжніми арт–подіями імпрези. Отже, вихід у люди провідних діячів нашої рок–сцени, безпомилково відібраних Олегом Скрипкою, ще раз довів, що, незважаючи на тотальне ігнорування цілого жанру нашим попсово–гламурним телебаченням, його героїв любить найбільш прогресивна і креативна молодь України.

Справжнім відкриттям для багатьох став виступ харківської металевої команди Nocturnal mortum. Чутки, що в Харкові працює світового рівня металевий бенд, диски якого видають лейбли США і Європи, циркулюють iз середини дев’яностих. До кінця 90–х цю симфо–метал–групу вже обожнювала металева тусовка України, але мало хто чув її наживо. Цікаво, що в їхній музиці наскрізним був український мелос. «Ноктурнал мортум» справді підтримує ділові стосунки з західними лейблами, але мало й рідко видає свій матеріал удома. З–поміж альбомів групи найбільше вирізняються «Місячна поезія»(1996), «Нехристь»(2000), «Світогляд»(2004). Окремі треки вражають якоюсь первісною енергією, особливо чіпляють «Небесне срібло Перуна», «Карпатська містерія», «Крук», «Україна», «Слава героям».

З ПЕРШИХ УСТ

Олександр Новіченко (Дримба Да Дзига):

— Хоча було холодно і був платний вхід, ми отримали надзвичайно теплий прийом. І це незважаючи на те, що із старого складу лишилися тільки Інна Прокопчук і я. Зі старих хітів грали «Барабаш», «За городом», «Сучку», «Колгосп», а ще багато нового. Наш наступний виступ відбудеться 9 жовтня на фестивалі «Рожаниця» в селі Бобриця за 15 кілометрів по Житомирській трасі від Києва.

Леонід Бєлєй («Мандри»):

— Ми грали половину старих хітів і половину пісень з нового альбому «Світ», який вийде на початку листопада. Ми отримали колосальне задоволення від спілкування з публікою. Мені особисто дуже сподобалися виступи Неділі та Марії Бурмаки. Це було дуже гарно, професійно і переконливо. Маю надію, що вже скоро вийде мій сольний альбом «Вартовий тихої ночі». Це авторська добірка моїх колискових для дорослих і малят.

Олександр Піпа:

— Не сподобалося, що фестиваль отримав мало промоції і реклами. Це б’є по бренду, який вже непогано розкручено у попередні роки. Наш дует із барабанщицею Альоною існує близько двох років, ми ще не видали альбом, тому грали перевірені речі, такі от як «Пурга», «Баба Ніна страйк еген», «Трактор», «П’яну свиню» з репертуару «Борщу» і таке інше. Ближ­че до зими будемо мати великий концерт у великому залі в Парижі і клубне турне по містах Франції. У мене часто запитують, чи не шкодую я, що півшов із ВВ... Кажу «ні», тому що мені більше імпонує формат групи, який був 15 років тому. Водночас вважаю, що Олег Скрипка — це геній, Сергій Сахно — барабанщик від Бога, Євген Рогачевсьий — віртуоз і фанат гітари...