Учетверте Труханів острів у Києві став місцем паломництва рок–фанів і просто прихильників живої музики. Там два дні поспіль тривала «Рок–Січ»— фестиваль, який придумав і щороку втілює в життя Олег Скрипка і компанія. Якщо порівняти цьогорічне видовище з першою імпрезою зразка 2006 року, впадають у вічі деякі суттєві розбіжності. Передусім було значно менше реклами й анонсів у засобах масової іформації. По–друге, було менше публіки, що, очевидно, спричинене введенням цього року плати за вхід (50 грн — один день). Не секрет, що більшість рок–фанів мріяли про зустріч з анонсованим раніше легендарним гуртом «Кому Вниз». Виступ ветеранів української рок–сцени скасувала сама група у зв’язку з хворобою гітариста Славка Малюгіна. Натомість приємною для багатьох стала новина, що український рок–бомонд на рівні окремих явищ і перших імен таки збереться на двох сценах. Одна з них отримала назву «Човен» і там грали переважно рок–мейнстрім і фольк–рок. На другій — під назвою «Вежа» — виступали важкі команди. Була ще й третя — «Ротонда», де ближче до ночі крутили свої диски діджеї, зокрема — Дербастлер та О’Скрипка. Цього року імпреза офіційно набула статусу екологічного фестивалю, і музиканти завзято прибирали фестивальну територію від сміття.

Неодноразово доводилося бачити, як на фестивалях класичної музики у перших рядах сидить літній чоловік із диктофоном у руках і записує концерт. Якось подруга зауважила: подивись як геніальний композитор Валентин Сильвестров записує свої твори. Ми навіть побилися об заклад, чи це Сильвестров. Я була переконана, що цей чоловік просто схожий на відомого композитора —мовляв, навіщо метру нової музики записувати концерти, на яких грають його твори.