Молодий для бабусі

Звичайно, бабуся Зеня з села Велика Плавуча Козівського району не рівня Аллі Пугачовій чи Демі Мур. А дивись же — теж відхопила собі нареченого, майже на 20 років молодшого! Причому в розкошах ніколи не купалася, косметичних салонів не відвідувала і шейпінгом та пластичними операціями не переймалася, тож виглядає, як і більшість її українських ровесниць, які все життя важко працювали на сільській господарці. Зате енергії у неї стільки, що багато хто і з сорокарічних позаздрити може.

«Та її скрізь повно!» — так коротко охарактеризували в сільраді Великої Плавучої активність цієї жіночки. Відтак розповіли, що Зиновія Данилівна все життя пропрацювала на тваринницькій фермі, знається на ветеринарії. Тож і досі її викликають до худоби, як «швидку допомогу», навіть із сусідніх сіл. А що «швидка», то справді швидка, бо, щоб їздити на ті виклики, бабуся придбала собі скутер і гасає на ньому не гірше сільських парубків.

Бог дав жінці і вроду, і працьовитість, і непогане здоров’я, і веселу та компанійську вдачу, а от iз жіночим щастям якось усе не складалося. З першим чоловіком довелось розлучитися, ще коли єдина донька була зовсім маленькою. З другим теж не склалося. З третім тривалий час щасливо жила в цивільному шлюбі, але кілька років тому він помер...

Інша б на місці баби Зені в такому поважному віці вже заспокоїлася би та доживала якось віку сама. Тим паче що хоч і далеченько від села, а є ж і дочка з зятем, і двоє онуків, і навіть уже правнучок. Але нашій героїні з самотністю миритися аж ніяк не хотілося. Не раз думала про те, що як би то було гарно, якби і словом було з ким у хаті перемовитись, і чоловічі руки на хазяйстві були. Тож навіть коли одного разу на подвір’я випадково завітали проповідники–євангелісти, вона напівжартома попрощалась з ними словами, що от, мовляв, якби ви мені ще чоловіка доброго знайшли... А ті люди поставилися до прохання цілком серйозно. Відтак познайомили 71–річну Зиновію Баб’як із 52–річним Юліаном Кашлюком­ із села Шумляни сусід­ньо­го, Підгаєцького, району. Чоловік — інвалід дитинства, після смерті матері немало років прожив насамоті, тож і йому дуже бракувало жіночої турботи і ласки. Зрозуміло, що майже 20 років різниці у віці спочатку ошелешили обох, але страхи і сумніви швидко розвіялись, бо, як стверджують обоє, сподобались одне одному вже з першого погляду.

Уже після кількох зустрічей остаточно вирішили жити разом. Та не просто так, у цивільному шлюбі, а розписатися і навіть обвінчатися. На останньому наполягла Зиновія, бо, як щиро зізналася, завжди шкодувала, що так і не довелося в молодості піти під вінець. Юліан не заперечував, тож незабаром у Великій Плавучій відгуляли весілля, якого, може, ще й ніде в Україні не бачили. Бо наречена, незважаючи на свій вік, була в розкішному українському вінку зі стрічками, вишиваному костюмі та червоних чобітках на підборах. Були там і шлюбні обручки, і весільний коровай, і вінчальні корони у сільському храмі, і навіть перший танець молодят усередині викладеного з осінніх квітів серця. І «гірко» нареченим кричали — аякже!

Коли баба Зеня запрошувала односельців на своє весілля, то багато хто подумав, що то жарт. Коли ж у селі переконалися, що правда, то до святково прибраного подвір’я та церкви зійшлося півсела — всі хотіли хоч краєм ока глянути на незвичайну пару. Бо якби вони просто зійшлися тихо та жили собі, то й різницею у віці, може, не дуже б хтось переймався. Але щоб таке! До речі, від уваги журналістів незвичайні молодята теж не ховаються, охоче розповідають про свої стосунки, не оминаючи такого слова, як любов. Обоє стверджують, що різниці у віці не відчувають, чужими плітками перейматися не збираються, і що дуже щасливі разом.