Закінчення. Початок — в «УМ» від 1 жовтня.
— Але ж була й інша версія — про стовбурові клітини для поліпшення зовнішності...
— Так, була, але вона не знайшла свого підтвердження. Ющенко не пішов би на цей крок, передусім з релігійних мiркувань, оскільки на той період пуповинні стовбурові клітини ще не використовували, а застосовували ембріональні, з абортного матеріалу.
— Чи перевіряли версії про хронічні захворювання і про те, що Віктор Ющенко міг бути отруєний у клініці, куди його доправили після погіршення здоров’я?
— Перевіряли і не підтвердили. Фахівці стверджують, що після симптоматики, часу і характеру проявів хвороби Ющенка його отруїли до вступу в клініку «Рудольфiнерхауз».
Харчове отруєння не дає таких наслідків, а тотальне гостре ураження внутрішніх органів потерпілого свідчило, що токсична речовина потрапила в організм через рот. Картина панкреатиту та інших внутрішніх захворювань виникла на тлі токсичного отруєння, оскільки отрута стимулювала загострення всіх хронічних захворювань.
— Генеральний прокурор висловлював якісь заперечення або зауваження щодо слідства?
— Не приховаю, коли Медведько знайомився з версіями, в його очах проглядалася напруга, а може, навіть і страх, тому що деякі версії були дуже гострі. Наприклад, першими, кого ми почали перевіряти на причетність до злочину, були соратники потерпілого і люди з його близького оточення.
По–перше, я розраховувала, що Ющенко прийде в прокуратуру і своїм прикладом змусить прийти соратників. Так, власне, і вийшло. По–друге, нас ніхто не міг звинуватити в політичних репресіях опонентів Ющенка, тому що ми до них підібралися тільки через значний час, відпрацювавши спочатку оточення потерпілого.
Ми перевіряли всіх: близьких Віктора Ющенка, його родичів, у тому числі першу дружину, домашню челядь, охорону й водіїв, його однопартійців і друзів. Перевіряли версію про отруєння Ющенка його політичними соратниками з метою забезпечення його перемоги на президентських виборах. І все це відбувалося в розпал президентства Віктора Ющенка, який нам у цьому не заважав!
— Як ви думаєте, чи могло таке бути можливим при президентах Януковичі, Кучмі чи навіть Кравчуку? Думаю, ні.
До речі, версії про можливу причетність Януковича та його оточення Медведько теж бачив і, природно, дуже боявся, що інформація про хід слідства якимось чином потрапить у пресу. Адже в такому разі він потрапляв під подвійний приціл. Але потрібно віддати йому належне: він мужньо утримувався від тиску на слідство, даючи нам можливість працювати чесно та незангажовано.
«У Жванiї пiдробний паспорт»
— Я можу зі сказаного вами зробити висновок, що версію про причетність найближчого оточення або родичів було відкинуто?..
— Ні. Я не можу дати на це запитання однозначну відповідь. Наприклад, той самий Давид Жванія входив у близьке оточення Ющенка, але всіляко саботував наше розслідування, не з’являючись на допити, дискредитуючи слідчих і предмет розслідування. Ми не встигли його відпрацювати.
— А ви особисто зі Жванією стикалися, просили його надати свідчення?
— Ми з ним жодного разу не зустрічалися, а тільки раз або двічі розмовляли по телефону. Я просила його прийти і надати свідчення, але його не влаштовував час. Жванія сказав, що о 10–й ранку він не прокидається, а коли я погодилася перенести час, пообіцяв прийти. Поспілкувавшись iз Донським, Жванія, очевидно, зрозумів, що тут не все так просто, тому під дріб’язковим приводом пішов на конфлікт із слідчим і більше не прийшов. Узагалі, до Жванії залишається дуже багато питань, і вони ще довго будуть актуальні, особливо для тих, хто допитує його сьогодні, щоб мати можливість маніпулювати.
— Чи правда, що у Жванії був підробний паспорт радянського зразка, який він отримав у Грузії, а потім обміняв на український паспорт у Києві і став громадянином України?
— Так, у справi є такі матеріали, і вони свідчать про те, що Жванія вийшов iз громадянства Грузії тільки в 2002 році. До речі, ми за фактом українського громадянства Жванії справу не порушували. Порушував i розслiдував її главк під керівництвом Кузьмiна, але ця обставина, як я розумію, залишилася по–тихому зам’ятою і не заважала одному дуже грамотному юристові–«регіоналу» закидати Генерального прокурора запитами з вимогою покарати мене за порушення щодо Жванії шести кримінальних справ.
«Янукович, на вiдмiну вiд Кучми i Ющенка, до звичайного слiдчого не опускався»
— Чи була у слідства версія про причетність до отруєння Віктора Ющенка команди Віктора Януковича?
— Природно, була. Уявіть собі: скандалять публічно два сусіди, одного з яких на ранок знаходять iз відрізаною головою. До кого першого підуть ставити запитання? Згадайте, якою агресивною була виборча кампанія 2004 року. З одного боку — «бандити, які повинні сісти у тюрму», з іншого — «козли, які заважають жити». До відпрацювання версії «Янукович і оточення» ми підступилися наприкінці 2008–го, і на той момент у нас були вагомі аргументи для роботи за цією темою. Але не так сталося, як гадалося. Дуже швидко було створено парламентську комісію на чолі з Володимиром Сівковичем, яка заблокувала нашу роботу. Мене і групу в буквальному розумінні слова почали «мочити»!
— Що ви маєте на увазі?
— Генпрокуратуру стали закидати депутатськими запитами з вимогою розформувати групу, порушити кримінальні справи. Нас стали публічно й огульно звинувачувати у фальсифікації справи, непрофесіоналізмі та заангажованості.
Причому робили це не без допомоги того ж Рената Кузьмiна і його підлеглих, які періодично носили Сівковичу якусь «погань», що не відповідала дійсності, але на якийсь короткий проміжок часу створювала ажіотаж. Пішло дуже багато «замовлених» публікацій, і якщо раніше по життю журналісти ставилися до мене трепетно й із захопленням, то тут почалася вакханалія такого дикого бруду, що я виявилася до неї не готовою.
Особливо важко було, коли Сівкович 9 липня 2009 року на всю країну зажадав мого арешту, а моя старенька мама, не витримавши болю, у важкому стані потрапила в лікарню. Хотіла судитися з ним, але доки виходжувала маму, син Сивковича розбився у ДТП, тому відпустила від себе цю людину і пробачила, розуміючи, яку страшну ціну він заплатив за творене зло.
Ми продовжували викликати на допити політичних соратників Януковича, але вони вперто не йшли, оскільки їхнiй лідер першим виявив зневагу до закону, а потім узагалі було прийнято рішення на фракції не йти в прокуратуру.
Хочу звернути увагу на те, що ми викликали не всіх підряд, а тільки тих, хто в певний час був у визначеному місці і брав участь у певних подіях. Власне, якби всі вони прийшли і відповіли на наші запитання, ми змогли б відпрацювати цю версію до кінця й оцінити її реальність нарівні з іншими. Нам не дали це зробити.
— Чи була якась протидія в цьому питанні з боку Генерального прокурора?
— Ні. Олександр Іванович бачив цю версію і, мабуть, переживав, коли тримав план у руках, але він нічого мені не сказав. Єдине, через Голомшу він кілька разів просив не викликати цих людей під час виборів, побоюючись, що нас можуть звинуватити у виконанні політичного замовлення і в політичних розправах. Він обіцяв особисто поговорити з Януковичем і попросити його з’явитися в прокуратуру, впевнений у тому, що потім усі інші прийдуть.
— Хочете сказати, що ви викликали на допит Віктора Януковича?
— Так, приблизно 15 разів. Уперше це було в листопаді 2008 року...
— Він прийшов?
— Ні. Жодного разу. Наскільки я знаю, напочатку в нього був намір прийти, тому що після першої повістки він подзвонив Медведьку і попросив перенести допит на інший час. Але потім, думаю, Лукаш відрадила його йти в прокуратуру, тому що їй не сподобалося зі мною спілкуватися по телефону.
— А це було нормально, що він дзвонив Генпрокуророві, а не слідчому?
— Напевно, все залежить від людини, її виховання та інтелекту. Янукович ніколи не спілкувався зі мною, як це робили той же Кучма, Ющенко та інші. Очевидно, він, як і Сівкович, вважав, що його рівень — Генеральний прокурор, тому негоже опускатися до слідчого.
— А ви намагалися вручити Януковичу повістку за місцем проживання?
— Звичайно, намагалися. Але в це Межигір’я неможливо зайти. Це нереально. Нашого оперативника, співробітника міліції, на поріг не пустили. Сказали: «Вдома є молодший Янукович». Молодший вийшов і ніби навіть спочатку погодився взяти повістку, а потім замислився, комусь зателефонував і сказав: «Нi, я не братиму». І все...
Я писала рапорти Медведьку, він нервувався і через Голомшу намагався мене переконати перестати документувати ці факти, обіцяючи поговорити з Януковичем.
Так тягнулося до виборів, до 17 січня. Потім мене знову просили не чіпати Януковича та його оточення, мовляв, вибори, але ми продовжували надсилати повістки і писати рапорти. Пройшли вибори, і «куратором» справи став Щоткiн, який, не дуже церемонячись із законом, просто сказав: «Нiззя»!
— Чи правильно я розумію, що ви викликали Віктора Януковича на допит, коли він був уже на посту Президента?
— Так, уже після інавгурації. І він не прийшов. Спостерігаючи по телебаченню інавгурацію Януковича, я слухала його клятву народу України свято шанувати закони, і кожне слово лягало на серце важким каменем, бо я знала, що він каже неправду. Наші проблеми посилилися, оскiльки новий куратор ніяк не міг зрозуміти, як це ми сміємо турбувати таких поважних людей. Потім мене звільнили, а групу розігнали.
ОПИТ–ДОПИТ
«Медведчук бездоганний у манерах, як король»
— У справi є свідчення Бориса Березовського?
— Так, Березовського допитували. Він добровільно погодився дати свідчення і дуже сприяв слідству. Він дійсно повідомив нам багато цікавого та важливого. Але що саме, я говорити вам не можу.
— Чи присутній у справi отруєння слід Бадрі Патаркацишвiлi?
— Ще який!.. Але ніяких деталей повідомити вам не можу.
— Юлія Тимошенко теж була на допитах...
— Так, Юлія Володимирівна приходила, правда, з деяким елементом піару, повідомляючи, наприклад, у ЗМІ, що повістку їй виписували на Банковій. Пам’ятаю, я її прямо запитала: «Юліє Володимирівно, навіщо ви це робите? Ви ж знаєте, що Банкова не має ніякого відношення до ваших повісток?» А вона посміхнулася і говорить: «Галино Іванівно, не звертайте уваги, це політика. У мене з Віктором Андрійовичем свої війни та ігри».
Не можу не відзначити, що вона дуже ефектна та жіночна. У цілому, скажімо так, на допитах вона поводилася гідно.
— Кучма приходив на допити?
— Так. І поводився дуже гідно. Ці люди проводили зі мною своєрідний лікнеп, посвячуючи в ази політичних стосунків, допомагаючи тим самим адаптувати до конкретних ситуацій предмет розслідування і примушуючи зняти рожеві окуляри при погляді на їхнє життя.
— А Віктор Медведчук?
— О Медведчук — бездоганний у манерах і пунктуальний, як король. Він жодного разу не дозволив собі запізнитися, виявити нестриманість або зарозумілість. Із процесуальної точки зору поводився бездоганно. Він дійсно справжній юрист.
Слідчий, який iз ним працював, перейнявся пошаною до нього як до сильного і гідного опонента. Безумовно, що до нього залишилися питання, але на тому етапі вони були передчасні, а зараз їх, на жаль, уже ніхто не поставить.
— Із ваших слів виходить, що всі, хто приходили на допити, поводилися коректно!
— Ой нi. Були різні люди, але тенденція простежувалася одна — чим людина більшого досягла, тим вона поводилася простіше й гідніше; чим примітивнiшою була особа, тим більше крику, гонору і хамства. І, на жаль, таких було немало.
Приміром, той же Ющенко, якщо не брати до уваги його запізнення на допити, поводився шанобливо і просто, а вже його помічник ціни собі не міг скласти. Деякі політики починали скандалити із слідчим, ледве зайшовши до приміщення. Той же Нестор Шуфрич заявив слідчому по телефону, що після виборів «вони розберуться» з Ющенком, а наступного дня — з нашою групою. Не знаю, як iз Ющенком, але з нашою групою вони дійсно розібралися.
Мустафа НАЙЄМ, сайт «Українська правда»
