Реформа в освіті сьогодні — це напівзаходи

«Теми у книзі Наталії Семенченко мають відношення практично до всіх нагальних питань сфери освіти»

За словами українських видавців, на вітчизняному книжковому ринку такий жанр, як публіцистика, вже давно — явище досить рідкісне. Попит є, але не вистачає авторів, які, з одного боку, могли б парадоксально та незалежно мислити, блискуче аналізувати та глибоко володіти темою, з іншого — були здатні донести результати своєї праці в захоплюючій та зрозумілій для масового читача формі. В цьому сенсі знаковим проривом, на думку книговидавців, стала поява у минулому році книжки «Полювання на правду» (рос. назва — «Охота на правду») кандидата економічних наук, доцента, члена–кореспондента Української академії наук Наталії Семенченко, в якій розглядались історичні, політичні та економічні передумови розвитку України. Ця літературна праця дуже швидко набула популярності, до того ж не тільки в Україні. За словами видавців, книжку досить активно розкуповували у книжкових крамницях Москви та Санкт–Петербурга, а сама Наталія Семенченко стала номінантом рейтингу «Книга року — 2009».

І ось нещодавно світ побачила друга книжка експерта «Освіта в Україні» (рос. варіант назви — «Образование в Украине»). У ній Наталія Семенченко ризикнула проаналізувати ситуацію, що склалася у вітчизняній освітній системі. «Я сама — викладач із багаторічним стажем, — каже автор, — і в процесі спілкування зі своїми колегами з вищих навчальних закладів та загальноосвітніх шкіл у мене з’явилося бажання розібратись в існуючих проблемах та створити свого роду законопроект, спрямований на реформування української системи освіти. Я подумала, що читачеві буде цікавіше читати його більш розгорнуто, з прикладами історичного розвитку освіти та досвідом інших країн. Ось так і з’явилася ця книжка». За словами Наталії Семенченко, за допомогою цієї книги вона намагалася «достукатись до умів та сердець простих українців, а можливо — і до представників владних кіл, для того, щоб примусити всіх задуматись, у якій Україні ми хочемо жити і яку країну ми залишимо своїм нащадкам». «Довгі роки реформи системи освіти в Україні були, як правило, заполітизовані, — вважає експерт, — і загалом обмежувались півзаходами. Серед них багато псевдореформ, які просто ламають систему освіти та науки, що в подальшому призведе до серйозних наслідків».

Тематика, якої торкається у своїй книжці Наталія Семенченко, стосується практично всіх нагальних питань освітньої сфери. Це й доречність 11–річної шкільної освіти (тим більше що насправді вона залишається 12–річною, враховуючи доданий рік перед школою), і виправданість скасування п’ятибальної сис­теми оцінок, і наслідки «автономізації» університетів. Особливу увагу автор приділила проблемам фінансування учбових закладів, насамперед професійно–технічних. На її думку, відсутність відповідної уваги до цього рівня системи освіти разом iз поступовим скороченням кількості профтехучилищ та їх необлаштованістю, загрожує Україні катастрофічною відсутністю кваліфікованих робочих кадрів уже в найближчому майбутньому. «Досить вірогідно, що, йдучи таким шляхом, наша країна найближчим часом буде вимушена «імпортувати» кваліфіковану робочу силу, маючи всі шанси успішно ростити своїх спеціалістів», — говорить Наталія Семенченко.

«Цю кригу можна назвати прикладом інформативної літератури, без нав’язування авторської точки зору»

Досить детально у книзі розглядається і одне з найсуперечливіших питань сучасної української системи освіти — зовнішнє незалежне тестування. Як вважає автор, нова система оцінювання знань не дозволяє повноцінно розкрити здібності учнів, а, відповідно, повністю покладатись на неї при прийомі до вишів є великою помилкою.

Практично до кожної з представлених у книзі тем автор пропонує історичний екскурс. Досить часто це дає можливість абсолютно в іншому світлі поглянути на те саме незалежне тестування. «Як не дивно, але головним рекомендувачем зовнішнього тестування виступив Світовий банк, — розповідає Наталія Семенченко. — Виявляється, тести — це класична «ринкова» учбова технологія, яка приносить величезні прибутки фірмам–розробникам. Так що наша країна — це, як мінімум, новий ринок збуту для подібного роду педагогічного продукту. При цьому — ще раз підкреслю — жодна європейська країна не використовує у своїй системі освіти тільки тестову систему оцінювання під час вступу до вишів».

Директор видавництва «Саммит–книга» Ігор Степурін не сумнівається у тому, що нова книга Наталії Семенченко матиме успіх. «Публіцистика — це та категорія літератури, для якої надзвичайно важлива об’єктивність, те, щоб читач міг отримувати достовірну інформацію та самостійно робити висновки з прочитаного, — сказав він під час презентації. — Книги Наталії Семенченко можна назвати прикладом такої літератури — інформативної, без нав’язування авторської точки зору, але такої, що примушує думати та діяти. З цієї причини, я упевнений, на її другу роботу очікує не менший успіх, аніж на попередню».