Театр як хвороба, що передається з поцілунком Шекспіра

      У травні якось рвучко, рвійно, запоєм хочеться находитися в театр, мертвий літній сезон чомусь навіть тривогу навіває своєю безафішною, нетеатральною перспективою. І міжнародний театральний фестиваль міст-побратимів «Київ травневий», який цього року пройде вже вшосте, ніби покликаний цю театральну спрагу, навіяну страхом літнього вакууму, наситити. Керівник фестивалю Олексій Кужельний на прес-конференції, присвяченій «Києву травневому», заявив, що в цьому році фестиваль змінює орієнтацію, себто відмовляється від погоні за гучними іменами, але якісне видовище гарантує.

      Попередні роки організатори зi штанів вистрибували, але привозили й Марселя Марсо, і Анні Жирардо, і Софіко Чіаурелі, і Театр на Таганці, і Вільнюський Малий театр Р. Тумінаса, а в цьому році, наприклад, відмовилися від «зіркової» моновистави Алли Демидової «Гамлет» на користь прогресивного, модного, знаного у світі, але маловідомого в Києві Центру драматургії і режисури під керівництвом О. Казанцева та М. Рощина. «У нас зірка — це людина, яку ми знаємо останні 50 років, — тоном вальяжного університетського професора віщав Олексій Кужельний. — Останні 10 років зірок не виробляють. Студія Казанцева — це зірка, феноменальний албанський актор Міруш Кабаші — зірка, але той, хто є зіркою для мене, не є зіркою для вас». Концепція зрозуміла, як зрозуміле праведне бажання донести до людей якісний продукт, а не яскраву обгортку, в яку всякий непотріб загорнутий, щоб не попса бал правила, але й протиставлення зірок і справжнього мистецтва відгонить менеджерськими маніпуляціями. Бо нова концепція має i приземленiше пояснення: цього року місто урізало фінансування фестивалю. І хоча всі колективи приїздять до Києва власним коштом і виступають без грошей, і хоча цього року у фестивалю з'явився меценат — Фонд Володимира Філіпова, і хоча управління культури міськдержадміністрації заохочує багатіїв, започаткувавши відзнаку для меценатів, якби грошей було достатньо, не довелося б театральних зірок виносити за дужки.

      «Гарантую, що ті імена, яких ви не знаєте, вони дуже цікаві», — спочатку Олексій Кужельний виступив гарантом перед журналістами. Він порадив подивитися Швейцарський театр, що працює у жанрі психодрами, вищезгаданий Центр Казанцева і Рощина, ритуальне таїнство мандруючих тибетських монахів, танці та мелодії древньої Кореї і далі за списком... Відкриє фестиваль 15 травня на Європейській площі в рамках святкування Дня Європи чеський вуличний театр КВЕЛБ, а закриє «Київ травневий» 30 травня концерт одеської групи «Фльор» та феєрверк. У п'ятнадцять днів між стартом і фінішем втиснуться 24 театральні форми, у принципі, до кожної з них слід додавати словничок, тому що традиційному театру фестиваль відводить не так багато місця. «Адже завдання фестивалю — збагатити знання всіх втаємничених у мистецтво театру про його пошуки, хвилювання і новації». Скажімо, модні в Європі вуличні театри, на які в кожному міському бюджеті обов'язково передбачені кошти, в Києві будуть представлені чеським вуличним театром КВЕЛБ та італійським театром «Сіленсе». Виставу «Божевільна сімейка», яка розповідає про трохи схиблену сім'ю, що опиняється у незнайомому місті, чехи розігруватимуть на Європейській площі, а «Мій бестіарій» — у садку біля театру імені Івана Франка, актори, художники, музиканти, які працюють у КВЕЛБ, звикли обігрувати «декорації» вулиць — дерева, паркани, будинки, імпровізувати з підручним матеріалом, але обов'язково приправляючи його чорним і білим гумором. Італійський колектив «Сіленсе», утворений шляхом злиття Театру тиші та Студії мандруючого мистецтва, 29 і 30 травня представить у Пасажі виставу «Фігурасьон», в якій поєднані скульптурність і театральність. Режисер у цій пластичній виставі акцентує увагу на тих моментах людського життя, які ми повсякдень не встигаємо помічати. А в Українському домі київський художник Геннадій Гутгарц демонструватиме актуальний мистецький напрям — «живопис дії», що передбачає створення картини на очах у глядачів. Гутгарц зазвичай наносить фарбу на жіноче тіло і використовує його як «пензлик», очевидно, що Сальвадору Далі, 100-річчю з дня народження якого присвячено «Стереосон» Гутгарца, такий підхід сподобався б. Іще один вітчизняний учасник фестивалю — навчальний театр КДУТКіТ імені Карпенка-Карого із виставою «Житейське море». «Плейбек Театр Цюріх» створений у 1992 році і до його складу входять 13 акторів, вони сповідують актуальну в світі форму імпровізованого театру, в якому матеріал для гри дають не драматурги, а публіка. На вимогу акторів глядачі розповідають короткі історії зi свого життя, а актори перетворюють їх на театральні сцени. Засновник цього виду інтерактивного театру — американець Джонатан Фокс, його послідовники вже є в Японії, Індії, Новій Зеландії, Австралії, Африці, Європі, є й інтернет-мережа для тих, хто цікавиться плейбек-театрами. Швейцарські актори зімпровізують «Пробудження весни», в якій матеріалізуються усі побажання глядачів. Традиційний жанр корейської вокальної музики — пхансорі — визнаний шедевром нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Національний центр корейського традиційного виконавського мистецтва вважається одним із провідних театральних колективів країни, він відтворює давні мелодії і танці, які входили до придворних імператорських церемоній, в корейській музичній традиції багато місця віддано імпровізації, самі вони вважають свою музику більш емоційною, ніж інтелектуальною. Скласти своє враження про корейську автентику можна 29 травня в Театрі оперети та 30 — на майдані Незалежності. 13 травня в галереї «Лавра» видасться унікальна нагода побачити Церемонію Лазурового Будди Медицини, а 14 травня в Театрі оперети почути концерт обертонного співу «Звуки гармонії Всесвіту» у виконанні мандруючих монахів древнього монастиря Гьюдмед. Монахи цього, одного з найбільших буддійських університетів, вивчають буддійську філософію, осягають духовні практики, вчаться сакральному живопису, обертонному горловому співу, який дозволяє одночасно видобувати кілька нот, і мистецтву будівництва мандали — одного з основних символів буддизму. Це унікальне сакральне видовище можна побачити або в Тибеті, або тільки на таких мандрівних привалах монахів. Білоруський Національний академічний театр драми імені Якуба Коласа привезе «Вишневий сад» у постановці Юрія Лизингевича, Кутаїський молодіжний театр — лауреата театрального фестивалю «Імереті 1999», виставу «Спокуса Антонія» за п'єсою Проспера Меріме, Каунаський камерний театр покаже «Іуду Іскаріота» за Леонідом Андрєєвим та пушкінську «Пікову даму», а камерний театр імені Чехова з Мадрида представить «Дон Кіхота».

      Що ж таке зірки за Кужельним? Центр драматургії і режисури виник у Москві 5 років тому, коли московська тетральна громадськість всерйоз запанікувала з приводу відсутності наступаючих на п'яти молодих конкурентів — режисерів, драматургів, акторів. Російські драматурги Олексій Казанцев та Михайло Рощин створили ефективний «інкубатор», у вихованцях якого преса і критики угледіли суцільні надії російського театру. Вистава «Облом off» — це актуалізація і переосмислення класичного роману Івана Гончарова «Обломов», тільки за версією автора п'єси Михайла Угарова Обломов — єдина цілісна людина, яка залишилась у суспільстві, а поруч із ним милі люди-маріонетки. «Народна поема» «Відчуття бороди» розповідає про зіткнення міста і села, людини природи і людини цивілізації. Обидві роботи москвичів можна подивитися в ТЮГу на Липках.

      На 6-му фестивалі «Київ травневий» буде напрочуд багато дитячих вистав. Національний Шведський Пересувний театр для дітей УНГА РІКС на Малій сцені ТЮГу покаже виставу для дітей від 4 до 9 років та їхнiх батьків «Пакунок». Це історія про дорослих, які весь час керують своїми дітьми — «пакують» їх і «розпаковують», поводяться, як із своїми речами, і про те, що відчувають діти, коли їх відривають від гри і втручаються у їх дитячі справи. Театр ляльки та актора «Піноккіо» із Лодзя представить виставу для сімейного перегляду «Я, Ти, Ми», зроблену у жанрі музичної пантоміми на музику Е. Моріконе, Дж. Вангеліса, Ж. М. Жара, М. Мусоргського, Ф. Дюваля. Ляльковий театр «Батерфляй» із Бельгії запропонує моновиставу актора і режисера Ронні Альбрехта «Валентіно» про жабеня, яке вірить, що в старовинному замку в горах на нього чекає прекрасна принцеса і вирушає на пошуки цього замку.

* * *

      До речі, про замок. Театр «Сузір'я» і в обідраному вигляді тримався аристократично, а у відреставрованому й поготів. Відтепер творити особливу театральну атмосферу Олексію Павловичу допомагатиме не тільки дзвіночок, яким закликають на виставу, а й сценки із п'єс Шекспіра, вигравіровані на шибах театральних дверей, що ведуть на балкон. Такий подарунок зробив театру київський інженер-винахідник Анатолій Мантула, який винайшов і запатентував різновид гравюри — на склі. До дня народження Уїльяма Шекспіра у вітальні «Сузір'я» відкрилася перша персональна виставка Анатолія Мантули, на якій представлені гравюри на склі винятково шекспірівського спрямування — сцени із творів англійського драматурга, його портрети, Висоцький у ролі Гамлета. У свій день народження, 23 квітня, Шекспір не тільки мружився на мене із гравюри на стіні, а й поцілував у чоло. Перепрошую, але то був не ексклюзивний поцілунок «для читачів «УМ», просто за допомогою гравюри на склі і пучка театрального світла Олексій Кужельний втілив у життя ще один маленький перформенс і причастив ним кожного. Ось так люди і стають наркоманами театру.