Галина Климович: Нинішня команда зробить усе, щоб спростувати факт отруєння Віктора Ющенка

Кримінальна справа про отруєння Віктора Ющенка по праву може стати одним iз символів влади в українській політиці.

За шість років розслідування у справi накопичилося більше 320 томів зі свідченнями двох iз половиною тисяч осіб, серед яких — президенти, спікери, міністри, лідери політичних сил, олігархи, їхнi коханки, секретарі, охоронці та помічники. Усі ці свідчення зафіксовано на папері й підписано самими свідками. Починаючи від Леоніда Кучми, Бориса Березовського, Юлії Тимошенко, Віктора Пінчука і закінчуючи директором російського видавничого дому «КоммерсантЪ» Дем’яном Кудрявцевим.

І сьогодні в руках пiдприємливого слідчого навіть невелика частина справи може стати скринькою Пандори української політики. Відмінність лише в тому, що, за переказами, на дні тієї скриньки лежала Надія. А ось надії на те, що справу про отруєння Віктора Ющенка коли–небудь буде передано до суду, залишається все менше. Оскiльки цінність розслідування цієї справи з кожним роком тільки росте.

П’ять років Віктор Янукович і його команда звинувачували своїх попередників у зайвому політизуванні розслідування справи про отруєння. Але з моменту інавгурації нового глави держави ажіотаж навколо цієї теми тільки збільшується.

Останні три роки «сірим кардиналом» і «злим генієм» справи про отруєння Ющенка називали керівника слідства Галину Климович. Одним з останніх, кого вона встигла викликати на допит у Генеральну прокуратуру, був Віктор Янукович. А через два місяці після інавгурації Галина Климович подала рапорт про відставку, де детально описала, хто і як перешкоджав розслідуванню справи про отруєння Віктора Ющенка.

Це найдетальніше інтерв’ю щодо розслідування справи про отруєння Віктора Ющенка за всі шість років слідства.

«Не могла більше терпіти»

— Галино Іванівно, чому ви звільнилися?

— Не могла більше все це терпіти. Мені потрібно було або стати на коліна і підкорятися незаконним вимогам Віталія Щоткiна (заступник Генерального прокурора. — «УП»), або зберегти своє обличчя...

Почну з того, що Щоткiн став курирувати розслідування справи через кiлька днів після інавгурації Януковича і вніс велику нервозність до роботи групи. Він ніяк не міг визначитися, що йому робити зі мною і як наглядати за справою, давав суперечливі вказівки і поводився непослідовно.

Ознайомившись із висуненими версіями і з’ясувавши у мене порядок взаємодії слідчої групи, що склався, з попереднім наглядовим прокурором, Щоткiн спочатку заявив, що все залишиться, як раніше, але відразу ж почав ламати формат роботи, що склався, а далі — просто блокувати роботу нашої групи.

— У нас була інформація про те, що у вас вимагали список питань на допити членів Партії регіонів..

— Буквально через кiлька днів він зажадав вiд мене письмового обґрунтування необхідності допитів Януковича, Клюєва, Сивковича та інших. Він просив перелік питань, які ми збиралися з’ясувати, сказавши, що Медведько хоче з цією інформацією піти до Януковича і погоджувати з ним можливість таких допитів. Уявляєте глибину цинізму?

Я заявила, що ця вимога не відповідає закону, на що Щоткiн парирував тим, що йдеться не про простих людей, а про членів Кабміну й перших осіб дер­жави. Я огризнулася, що ми й раніше допитували не простих людей, а таких же членів уряду, тільки «помаранчевого», але в нас ніхто не вимагав письмових обґрунтувань цих допитів. Щоткiн відверто психував, і коли я сказала, що перед законом усі рівні і я не ділю людей на «простих» і «важливих», а Кабміни — за кольорами, він дуже бурхливо відреагував, давши команду готувати справу до передачі іншому слідчому.

— Коли це було за часом?

— Це сталося приблизно в середині березня. У ЗМІ піднявся галас, і Щоткiн зробив вигляд, що нічого не сталося, але я чудово розуміла, що працювати далі мені не дадуть. Перенісши кiлька важких серцевих нападів, я пішла у відпустку на два тижні, а мою групу в цей час почали систематично «смикати», вимагаючи в них плани допитів конкретних осіб.

Коли слідчі відмовилися дати таку інформацію, Щоткiн письмово заборонив викликати кого–небудь на допити і проводити інші слідчі дії, мотивуючи це необхідністю вивчення прокурором матеріалів кримінальної справи. Такий порядок і основа призупинення слідства не передбачені законом, але Віталія Івановича, та й Генерального прокурора, такі дрібниці не турбували.

Я подумала: або мені від безвиході впасти від інсульту на руки своїм рідним і близьким, ставши інвалідом, або зрадити все те, у що раніше свято вірила, або ж піти iз системи, залишатися в якій я вже просто не бачила сенсу. Я вибрала останнє.

— Ви бачилися з Віктором Ющенком після звільнення?

— Ні. Наші з ним стосунки завжди носили винятково процесуальний характер. І що стосується повідомлень Нестора Шуфрича у ЗМІ про мої неформальні зустрічі з Ющенком і його сім’єю — це дешеві інсинуації. До речі, Шуфрич обіцяв публічно переді мною вибачитися, якщо виявиться, що це неправда, але так і не зробив цього, хоча чудово знає, що він мене оббрехав.

Що ж стосується Ющенка, мене збентежила його реакція, а точнiше її відсутність, на моє звільнення і розформування слідчої групи. У засобах масової інформації з’явилася досить спокійна заява прес–секретаря Ющенка Ірини Ванникової про те, що Віктор Андрійович сподівається, що зміна слідчого не вплине на об’єктивність і хід розслідування. От і все...

За великим рахунком, у мене немає до нього претензій, тому що він не втручався у процес розслідування цієї справи. Ми хотіли незалежності від нього, ми її отримали, тому ніхто нікому нічим не зобов’язаний.

— Я правильно розумію, що Віктор Ющенко хотів, але не міг втручатися у хід слідства?

— Навпаки, міг, але не хотів. Ми так домовилися з ним спочатку, з першої нашої зустрічі. Це була одна з моїх умов — процесуальна самостійність і незалежність. І Віктор Андрійович iз цим погодився.

«Вiктор Ющенко може повторно здати аналiзи i довести отруєння»

— Ви як слідчий можете сказати: Віктора Ющенка отруїли чи нi?

— Так, це достовірно встановлений факт, доведений матеріалами кримінальної справи.

— Доказ якого саме факту є у справi — самого отруєння чи умисного отруєння?

— Умисного токсичного отруєння. Нами допитано близько 85 учених, у тому числі зі світовим ім’ям, iз різних галузей науки і медицини, слідством проведено експертні дослідження зразків крові Ющенка в трьох міжнародних лабораторіях, вивчено його медичні документи за станом на 2008 рік включно, серед яких — протоколи систематичних клінічних досліджень біологічних зразків Ющенка з постійним вимірюванням рівня діоксину.

Діоксин, виявлений в організмі Віктора Ющенка, занадто чистий, щоб існувати в природі. Його виготовлено в лабораторних умовах. Концентрація занадто велика і в такому об’ємі не скупчується в природному середовищі. Ураження всіх внутрішніх органів потерпілого свідчить про те, що отрута потрапила в його організм перорально, тобто через рот.

Крім того, ми знайшли аналогічний випадок отруєння двох жінок за кордоном, які погодилися не лише розповісти про симптоми свого захворювання, а й надали нам фотознімки шкірних уражень їхнiх тiл. Ви знаєте, можна багато говорити і переконувати, але в цьому випадку досить покласти фотознімки тіла Ющенка поряд із фотознімками тіл цих жінок. Вони ідентичні.

Але ми й на цьому не зупинилися. Маючи у своєму розпорядженні результати експертних досліджень біологічних зразків Ющенка і цих двох жінок, його і їхню медичну документацію, порівняльні фототаблиці та інші матеріали справи, ми все це пiд час допитів офіційно пред’являли нашим вітчизняним ученим. Насамперед тим, хто в прямій або завуальованій формі ставив під сумнів факт отруєння Ющенка. Ми запитували, чи досить у справi доказів і наскільки переконливі вони в тому, що мало місце умисне токсичне отруєння. Треба було бачити очі цих учених. Вони заздрили наявності такого колосального матеріалу. Вони говорили, що у справi є фактаж на кiлька докторських дисертацій. І ніхто з них не висловив і тіні сумніву в тому, що Ющенко отруєний діоксином.

— Але нинішня команда слідчих Генеральної прокуратури стверджує, що у справi немає доказів отруєння Віктора Ющенка. Експертизу аналізів іноземними клініками вони не розглядають як доказ, оскільки її проводили люди, які не несуть карної відповідальності за помилку...

— Я не знаю, про яку таку команду слідчих ідеться, тому що організацією проведення експертних досліджень в іноземних лабораторіях займався якраз Володимир Проскурник, у якого зараз ця справа у прова­дженнi.

Якщо ж iдеться про слідчих Калiфицького і Грищенка, то в мене є більш ніж достатні підстави критично оцінювати їхнi професійні, а тим більше моральні якості, оскільки ці двоє за командою керівництва робитимуть і стверджуватимуть що завгодно. Це вони свого часу сфабрикували справу щодо слідчого Генпрокуратури Віктора Сандиги, звинувативши його в крадіжці мобільного телефону, який сам Сандига вилучив під час обшуку і зафіксував вилучення в протоколі.

Природно, що справа розвалилася! Людина, яку «моральні» прокурорські змусили оббрехати слідчого, в усьому зізналася, але ніхто так і не поніс ніякої відповідальності за те, що було зламано життя і заплямовано її репутацію.

Так–от, перш ніж провести експертизу у спеціально акредитованих лабораторіях трьох країн: Бельгії, Німеччині та Великобританії — в ці країни на підставі Європейської конвенції 1959 року і міжнародних угод Генеральною прокуратурою України були спрямовані клопотання про надання правової допомоги.

Фахівці, які проводили експертизи, висували низку вимог: як повинні відбирати зразки, як транспортувати, як зберігати. Пізніше в рамках слідства цих фахівців допитували місцевi суди, де їх попереджали про карну відповідальність.

Отримані результати були легалізовані українською комісійною комплексною судовою медичною експертизою, до якої ввійшли як українські, так і міжнародні фахівці. Їх теж попереджали про кримінальну відповідальність за свідомо брехливi висновки.

— Зараз у керівництва Генеральної прокуратури виникли підозри, що при відборі аналізів могло бути зовнішнє втручання. Наприклад, один із слідчих нібито засвідчив, що при транспортуванні аналізів у нього не було візуального контакту з контейнером..

— Таку інформацію може поширювати тільки особа, зацікавлена в дискредитації вказаних експертних досліджень і факту отруєння Ющенка. Я і моя група не провели вказану експертизу, але ми пройшлися по всьому ланцюжку — від відбору зразків крові до їх передачі в міжнародні лабораторії.

Ми встановили і допитали всіх осіб, що мали до цього відношення. Процедура відбору зразків відбувалася в присутності багатьох осіб, фіксувалася на фото і протокол. Відібрані зразки опечатували в пробірки, які фотографували, скріплювали підписами понятих і вкладали у відповідні контейнери.

Ці контейнери опечатували, скріплювали підписами понятих, фотографували, після чого поміщали в дипломатичні сумки, які опечатували дипкур’єри. Були сформовані три групи, в кожну з яких входили по одному експертові–токсикологу, співробітнику прокуратури, співробітнику управління держохорони і дипкур’єру. Кожна з цих груп iз розривом у кiлька годин відвезла літаком упакований контейнер зі зразками в конкретну міжнародну лабораторію.

— А в лабораторіях?..

— Залишалося одне–єдине питання: що відбувалося в самих лабораторіях. Але там під час досліджень були присутні наші вітчизняні токсикологи, яких ми теж допитали. Ці люди, володіючи предметом, упевнено виключали підміни зразків.

Допитуючи різних учених, у тому числі зарубіжних, ми з’ясовували можливість підміни зразків у зарубіжних лабораторіях за дуже великі гроші, що викликало незвичайну реакцію. На нас дивилися, як на не зовсім адекватних людей, намагаючись пояснити, що репутацію установи не можна вимірювати грошима. Тим більше що діоксин в організмі людини знаходиться багато років і обман може виявитися в будь–який час.

— Ще одне звинувачення, яке зараз висувають слідству, полягає в тому, що після закінчення експертизи слідча група знищила залишки зразків крові Віктора Ющенка. Це правда?

— Ні. Насправді кров не знищували взагалі. Знищували пробірки. Але найголовніше, що фахівцi їх знищили після досліджень, і сталося це 24 листопада 2005 року. А я, нагадаю, прийняла справу до свого провадження тільки 7 вересня 2007 року.

Але найцікавіше, що на той момент нагляд за цією справою здійснював Кузьмiн! Він був наглядовим прокурором у цій справі з другої половини 2006 року по 15 червня 2007 року — саме, коли знищували пробірки. Проте тодi в нього не виникало питань iз приводу зразків, пробірок і речдоків. Питання в нього виникли зараз, і то не в тему. Як це пояснити, якщо не профанацією підлеглих або ж умисним спотворенням фактів самим Кузьмiним?

— Ви обговорювали з Віктором Ющенком можливість проведення ще однієї експертизи?

— Так. Я обговорювала з ним проведення такої експертизи, але вже в Україні, сподіваючись максимально точно встановити час надходження отрути в його організм, і він абсолютно спокійно поставився до цього. Запитав, що для цього потрібно. Я відповіла: «Гроші з бюджету на акредитацію вітчизняної лабораторії», на що він тільки гірко зітхнув, відзначивши, що це — у підпорядкуванні Кабміну, але обіцяв допомогти.

Я вела тривале листування з Мінохорони здоров’я та Інститутом імені Медведя з питання можливого проведення додаткової експертизи, але питання про акредитацію української лабораторії не вирішувалося.

Вирiшили його тільки після того, як я зустрілася з Юлією Тимошенко, яка дуже оперативно відреагувала і змогла посприяти у виділенні Кабміном грошей. Але сама акредитація тривала дуже довго, майже до кінця 2009 року.

— Чи правильно я розумію, що, якщо зараз у крові Ющенка є діоксин, що підтверджує умисне отруєння, він може повторно здати аналізи і підтвердити факт отруєння саме в той період?

— Може.

— Чи допитували в рамках справи керівника групи лікарів Віктора Ющенка Жана Сора?

— Так. У 2009 році ми змогли це зробити. Він прилетів до Києва на планове обстеження Ющенка з усією документацією, і ми запросили його до себе. Пригощали чаєм, налагоджували контакт. У результаті він не лише надав дуже детальні й аргументовані свідчення, а й погодився видати нам історію хвороби Ющенка за період iз січня 2005–го по червень 2008 року.

У цій справі, крім усього іншого, були також протоколи систематичних вимірів рівня діоксину. Його свідчення і саму історію хвороби теж піддали критичній оцінці нашi вітчизнянi вченi, які дуже високо оцінили ці докази.

— Під час вашої роботи групу слідчих часто звинувачували в незаконному прослуховуванні. У матеріалах справи, в принципі, є роздруківки телефонних розмов?

— Ні, і бути не могло. Пояснюю для особливо обдарованих політиків і прокурорів, що нині наглядають за справою. Слідчий має право звертатися до суду по дозвiл на «прослуховування» тільки в тому випадку, коли у справi є підозрюваний або звинувачуваний, які можуть обмінюватися з кимось інформацією, що має значення для справи. Крапка.

У «фактовій» справі слідчий такого права не має. У нас — «фактова» справа. Прикро, що деякі «заслужені юристи» не можуть відрізнити факт прослуховування абонента від факту витребування відомостей про час і кількість його з’єднань, тобто трафіків.

Зараз пан Кузьмiн і його «стерв’ятники» мусують тему про порушення щодо мене справи за витребування ось таких трафіків, мотивуючи це наявністю постанови пленуму Верховного Суду України, який вважає, що в цьому випадку треба брати санкцію суду. Але постанова пленуму ВСУ не є законом, а лише актом рекомендаційного характеру для судів. Тим більше, це суперечить вимогам карно–процесуального законодав­ства.

Витребування трафіків — це те саме, що витребування відомостей про перетин кордону людиною, про стан на обліку тощо. Усі ці відомості витребовують у рамках кримінальної справи в порядку 66–ї статті КПК України.

До речi, я систематично не давала спокою з цього питання своєму керівництву, в тому числі Генеральному прокурору, який, заручившись висновком управління правового забезпечення та інших структурних підрозділів ГПУ, підтримав нас у цьому питанні.

Більше того, коли пан Сивкович вимагав порушення справи у зв’язку з витребуванням нами трафіків, Медведько як особисто, так і через прес–службу неодноразово захищав нас, заявляючи, що наша група діє у рамках закону.

«Ми допитали близько 2,5 тисячi свiдкiв»

— А зараз ви маєте інформацію про те, що відбувається зі слідством після того, як ви пiшли?

— Ні. Зі мною не контактує ні слідчий, в якого справа у провадженнi, ні прокурор. Думаю, вони бояться, що будуть проблеми.

— Які версії розслідування можуть стати пріоритетними для нової команди?

— Нинішня команда робитиме все для того, щоб спростувати факт отруєння, і саме цей напрям буде для неї пріоритетним. Але, повірте, сьогодні заперечити факт отруєння неможливо. Ми настільки глибоко копали, що, якби щось було не те, воно б обов’язково вистрелило. Та й, врешті–решт, не можуть же всі навколо бути негідниками та пройдисвітами: лікарі, вчені, експерти!

— Ви дiйсно вірите, що слідство може висунути версію, ніби Віктора Ющенка не отруїли?

— Так. Ось тільки не знаю, як почуватиметься в цій ситуації Олександр Іванович Медведько... Адже він неодноразово, 14 або 15 разів тільки в 2008—2009 роках, публічно виступав і переконував суспільство в тому, що умисне токсичне отруєння Віктора Ющенка — це доведений факт.

Звичайно, для того щоб дискредитувати факт отруєння, необхідно дискредитувати слідчу групу, яка збирала докази отруєння. Ось цим і займатиметься Ренат Кузьмiн, інакше я ніяк не можу пояснити причини, чому йому захотілося чіпати мене, яка давно пішла в нікуди.

Кілька років тому я спілкувалася з одеським старцем Іоною, який намагався мене переконати в тому, що Янукович — справжній християнин. Як же може справжній християнин дозволяти так глумитися над людським життям, дозволяючи винним уникнути покарання, а пожадливим і владолюбним — наживатися на крові?

— Скільки чоловік, у принципі, володіють вповні інформацією у справі?

— Небагато — я, заступник Генпрокурора Микола Голомша і слідчий Олексій Донський.

— Давайте по черзі: як ви думаєте, що буде з Донським?

— Гадаю, що Олексія чекають репресії, тому що в нього з Кузьмiним дуже давній особистий конфлікт. Донського вже незаконно звільняли з подачі Кузьмiна, бо він завжди відкрито виступав проти нього. Швидше за все, Кузьмiн або зараз за допомогою цієї справи спробує звести рахунки з Донським, або зробить це, як тільки в його підпорядкування передадуть управління криміналістики. Але переконана, що Кузьмiн обламає зуби об Донського, тому що в Олексія дуже міцний стержень всередині.

— Але його можуть перевести кудись, як Миколу Голомшу...

— Не можу коментувати цей факт з етичних міркувань, але думаю, що Микола Ярославович теж постраждав через цю справу.

— А нинішній керівник слідства Володимир Проскурник... Адже він працював iз вами?

— Він не працював зі мною ніколи, але йому не пробачать експертизу, яку дійсно дуже складно зганьбити. Швидше за все, його змусять звільнитися, як і мене, а там, дивись, і справу потихеньку поховають. Хоча можливі й гучні ходи, з порушеннями справ і скандалами, оскільки Ренат Кузьмiн дуже любить іноді ефектно виступити на публіку, демонструючи себе як полум’яного борця за закон і справедливість.

До речі, у справi судді Зварича він був не останньою людиною і якось дуже навіть полум’яно по телебаченню виступав, а в результаті крайнім виявився керівник слідчої групи Володимир Жербицький, що, в принципі, у стилі Кузьмiна.

— На якій стадії ви залишили справу?

— Ми однозначно закріпили сам факт отруєння і відпрацювали дуже багато місць, де це теоретично могло статися. Ми не зациклювалися тільки на дачі Сацюка і не вважали цю версію головною, а відпрацьовували її нарівні з іншими.

Ми взяли для відпрацювання досить великий період часу, перевіряючи можливість отруєння не лише 5 вересня 2004–го, а й у інший час. Особливо приділили увагу вивченню періоду після реєстрації Ющенка як кандидата у президенти. На момент мого відходу ми активно відпрацьовували на причетність до цього злочину тих або інших осіб.

ВЕРСІЇ

— Які взагалі версії висували під час слідства?

— Їх було багато. Тiльки планів розслiдування я склала п’ять. Вони мали дуже великий обсяг — по 40–50 сторінок, складалися в міру відпрацювання конкретних версій із приблизним інтервалом у кожні 5–6 місяців.

Ми працювали по 14–16 годин, допитали приблизно 2,5 тисячі свідків. І зараз у мене викликають усмішку повідомлення у ЗМІ про те, що Кузьмiн дав команду «розкручувати» все спочатку, передопитувати свідків. Ну що це, як не дешева самореклама?!

Немає в Кузьмiна людей, здатних працювати за ідею і «на знос!» Ні! Його помилка в тому, що він оточує себе послужливими людьми, нездатними говорити «ні».

Адже він не може фізично сам усе прочитати, вивчити, вникнути і отримує інформацію від підлеглих, які доповiдають йому те, що він хоче почути. Але так можуть і «підставити», що, на мою думку, і відбувається зараз.

Наприклад, на всю країну оголошують, що у справi в 2010 році з’явився «в’єтнамський слід», а цей «слід» у справi був ще в 2005 році! І насправді він не в’єтнамський, а російський, оскільки йдеться про спільний російсько–в’єтнамський центр, про діяльність якого в’єтнамці без згоди Росії нічого не хочуть повідомляти.

— Якщо не вдаватися до конкретики, чого дiйшло слідство на момент вашого відходу: отруєння Ющенка — це справа рук опонентів, спецслужб чи най­ближчого оточення?

— Не скажу, оскільки не хочу зашкодити слідству. Я все–таки сподіваюся, що хоча б через деякий час цю справу буде доведено до кінця. Я можу ствер­джувати одне: отруєння сталося умисне, без відома і згоди самого потерпілого.

— Тобто розглядали й таку версію, що Ющенко сам себе свідомо отруїв?

— Так, звичайно. Нам наполегливо «підсовували» і таку версію деякі з осіб, кого ми допитували, тому ми перевіряли, чи міг Ющенко, бажаючи перемогти на виборах, погодитися на прийом діоксину. Після вивчення особи потерпілого, його способу життя, світогляду, захоплень ми відкинули цю версію як нереальну, оскільки дійшли висновку, що Ющенко дорожив своєю зовнішністю і на умисне спотворювання себе ніколи б не пішов.

Мустафа НАЙЄМ,
сайт «Українська правда»

Друкується зі скороченнями.

Закінчення — в наступному номері «УМ».