Як майже на всіх основних каналах, за винятком «Інтера», на «К1» нещодавно стартував новий телевізійний сезон. Сама по собі ця подія не вартувала б особливої уваги: на початку осені сітка мовлення кожного каналу, який поважає себе, оновлюється або змінює формат. Але старт «К1» показовий у тому, що цілком відповідає планам більшості українських телеканалів — починаючи з нинішньої осені, збільшити присутність в ефірі програм власного виробництва.
Візьмемо науково–популярні проекти. Їх відтепер менше закуповують для «К1» як готовий телепродукт, натомість цей контент для каналу виробляють вітчизняні продакшн–студії. А це означає, що наповнення цих програм теж буде українським. Наприклад, раніше «Таємні знаки», хоч і озвучені українською, розповідали про таємниці російської історії та росіян, котрі стикаються по життю з домовиками. Усе те коментували російські експерти. Нині проект «Прихована реальність» знайомить нас з українським поглядом на кінець світу та іншу чортівню. Відповідно подіям, фактам та явищам дають оцінку експерти та очевидці з українськими паспортами та близьким нам світоглядом. Такий самий підхід — розповідати про відомі речі, але в питомо українському контексті — і в інших нових проектах каналу, яких обіцяно показати більше десяти.
Подібні тенденції можна відстежити і в наповненні «Плюсів». «1+1» уже давно закріпився у свідомості глядачів як такі собі руїни, залишені після відходу останнього інтелектуала часів Роднянського. Канал останніх років небезпідставно звинувачують у надмірній розважальності, що майже повністю нівелює колишню репутацію «1+1» як Першого Інтелігентного. Проте нещодавнє нагородження програми власного виробництва каналу «Міняю жінку» премією «Фаворит телепреси» підтвердило: відзнята за іноземним форматом розвага, що базується на українських реаліях, може бути якісною. Новий сезон проекту лише закріплює позиції телепродукту власного виробництва. А інші подібні — у сезоні 15–ліття «Плюсів» їх півтора десятка — свідчення цілеспрямованого курсу на власне виробництво на вітчизняному матеріалі.
Раніше за всіх власні проекти презентував і запустив в ефір Перший Національний. Але в цьому випадку маємо практично зворотний ефект. Адже «чужого» виробництва на каналі, котрий фінансується з бюджету, донедавна майже не було. Щоправда, до якості продукту, виробленого силами державного каналу, у пересічного глядача завжди виникала низка доречних запитань, найголовніше з яких — на що витрачаються кошти платників податків.
Нова команда Першого Національного вирішила піти широким фронтом, переформатувавши консервативний державний канал відповідно до вимог комерційного мовлення. Але при цьому всі 26 проектів власного виробництва мають мізерні бюджети. Через те на державному каналі намагаються заманювати глядача іншим: упізнаваними обличчями. Оскільки на справжніх зірок грошей катма, залучають «зірочок», серед яких, зокрема, популярні серед молодої аудиторії вихованці продюсера Наталки Могилевської. Така новизна відразу дала стрімкий стрибок рейтингу. Але нині він поволі сповзає. Бо державне телебачення має інше призначення, не комерційне, і від нього чекають не яскравої картинки, а змістовного наповнення, яке можуть робити професіонали, не зашорені прислужництвом владі.
Поки що узагальненому продукту власного виробництва на вітчизняних телеканалах можна закинути хіба що білінгвізм: у кожній програмі українська та російська мови присутні в кращому випадку 50 на 50, але зазвичай — 20 на 80 — не на користь державної. Проте успіх, який у минулому сезоні мав серіал власного виробництва «Сусіди», показаний на «Інтері», доводить: поки що глядач обирає знайомі реалії, нехай вони для нас не надто втішні. А герої «Сусідів» спілкуються між собою не так, як філологи на кафедрі української мови та літератури, а так, як наші сучасники — зі своїми сусідами по будинку, вулиці, місту, життю. Переважила не мова, а український матеріал, який автори проекту поклали в основу сюжету.
Тут підходимо до головного: чому пересічний телеглядач, як правило, не може ідентифікувати проекти власного виробництва телеканалів? Чому щоразу треба вести просвітницьку роботу, тицяючи пальцем в екран: «Ось, це наші роблять!»? І чути у відповідь: «Да ти шо!» Чи не головною причиною такої «непомітності» є неможливість урівноважити свої документальні, науково–популярні та розважальні програми своїми ж телевізійними художніми фільмами, як одно–, так і багатосерійними. На тому ж «К1» на одну «документалку» припадає щонайменше два фільми та п’ять епізодів серіалу російського чи західного виробника. Знайшовши баланс між купленими програмами та адаптованими до інтересів українців форматами і навіть витісняючи в цих сегментах чуже своїм, треба поступово готувати себе до наступного кроку: робити ігрове телевізійне кіно на власному матеріалі, для внутрішнього споживача. Бо саме кіно й серіали відіграють одну з головних ролей у згуртуванні телеглядачів–громадян довкола певних ідей та міфів. І, безперечно, буде краще, коли ці ідеї будуть нашими або близькими нам, мешканцям держави Україна.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
