Царик у своїй професії

Існують професії, які предковічно прийнято вважати чоловічими, тому поява на цих аренах жінок сприймається як чудо й подвиг. Такими свого часу були жінки–машиністи, жінки–пілоти, жінки–кранівниці. Міняються часи, міняються й герої. Сьогодні ми зустрічаємося із першою та єдиною в Україні жінкою–кліпмейкером — Катею Царик. На вид це дівча студентського віку. Але Катя не конфузиться щодо такого компліменту, каже, що всередині себе десь зупинилася в тому часі. Симпатична, натуральна (мінімум косметики, а то й відсутність такої), стильна (строге сіре пальто й сірі високі чоботи, прикрашені кокетливою маленькою торбинкою). Оскільки минуло всього пару тижнів, як вона та її чоловік — оператор Юрій Король (до речі, Катя взяла його прізвище, хоча у творчих проектах використовуватиме дівоче ім’я) повернулися з весільної подорожі, тому я намагаюся «прощупати» настрій та відчуття щойно одруженої. Хоча до цього статусу Катя ставиться спокійно — з Юрою вони разом дев’ять років.

Весільний переполох

— Ви були режисером весілля вашої подруги Ані Лорак. Який сценарій розробили для власного свята?

— Основна ідея сценарію — відсутність будь–якого сценарію (Посміхається). Я не належу до категорії жінок, які з дитинства мріють про весілля і чітко знають, яким воно буде. Взагалі, це свято ми організували, щоб зробити приємне батькам, особливо мамі, яка хотіла, щоб у мене було гарне весілля, — можливо, це бажання можна пояснити тим, що її власне весілля було дуже скромним... Оскільки для мене було голов­ним зібрати найближчих родичів, то нікого зі знайомих відомих людей я не запрошувала, хоча мене поздоровили Ані Лорак із Муратом, Світлана Лобода, Алан Бадоєв — багато артистів, з якими я працювала.

Ми з Юрою хотіли, щоб усе було елегантно. Для церемонії вибрали Львів: крім того, що я львів’янка, для половини гостей, які ніколи не були у цьому місті, наше весілля стало подвійним святом. Одружувалися у Будинку вчених — це місце, де знімали фільм «Д’Артаньян і три мушкетери», для мене воно ще особливе й тим, що там я вчилася грі на гітарі. Також ми запросили струнний квартет: я хотіла, щоб грала жива музика і замість маршу Мендельсона була композиція Луї Армстронга What A Wonderful World. Після того ми поїхали в готельний комплекс, а наступного дня — на відпочинок.

— Вашому весіллю передував медійний бум: новина про одруження, примірка сукні, анонс події. Наскільки ви готові бути публічною особою?

— Оскільки про мене мало особистої інформації, то мас–медіа підхопили цю новину, хоча у нас не було мети роздмухати повідомлення на всю країну. Я ніколи не мала на меті бути настільки публічною, щоб мене впізнавали на вулиці. Наприклад, є багато пропозицій від каналів зняти програму про моє особисте життя, але я відмовляюся. Так, я хотіла би зніматися в кіно — це бажання внутрішньої реалізації, а не пошуку популярності — хотіла би грати трагічних героїнь.

— Весільну подорож ви здійснили по Європі. Чому не омріяний Нью–Йорк?

— Ми з Юрою досить непосидючі, тому вибрали подорож «три країни, чотири міста» — це Амстердам, Париж, Ніцца, Барселона. Хоча у Франції ми вже були, але нам дуже імпонує ця країна — культурою, мистецькими уподобаннями, культом їжі. Зрештою, хотіли надихнутися музеями: д’Орсе, Ван Гога, Далі, творіння Гауді. В Амстердамі ми також відвідали музей вітряків під відкритим небом і музей виробництва сиру. А знаєте, що мене найбільше вразило в тому місті? Люди там не закривають вікна шторами! Вони ніби показують своє життя у величезних вікнах: сидять, читають книжки, танцюють, розмовляють, готують їжу.

— Чудовий сюжет для кліпу! Але, взагалі, до Амстердаму їздять за іншим...

— Чесно вам скажу, ми з Юрою не вдаємося до цього, так би мовити, засобу натхнення. Колись ми спробували й не відчули жодного ефекту, тоді зрозуміли, що це не наше.

Стрес від зірок

— Який стан речей щодо реалізації заповітного бажання зняти кіно? У проекті короткометражок «Закохані в Київ» ви заявлені як автор одного із сюжетів.

— Через мій нестабільний графік роботи довелося вийти з цього проекту. Але завдяки йому ми з Олександрою Березівською приступили до написання сценарію. Згоду на участь у цьому короткометражному фільмі дав Андрій Мерзликін, ми тісно з ним спілкуємося, він — відкрита людина і йому цікаво експериментувати. Фільм не входитиме в рамки якогось проекту, ми його презентуємо окремо — плануємо це зробити до квітня наступного року й потім відправлятимемо на фестивалі.

— І про що буде картина?

— Загалом, про кохання, але точніше — про внутрішні проблеми людини, яка втомлюється від напруженого ритму у своєму житті. Їй здається, що вона знаходиться в певній проблемі, але щоб зрозуміти, в чому річ, треба вийти з цієї проблеми. Власне, наші герої зустрічаються для того, щоб один одному допомогти.

— Це екстраполяція власного досвіду?

— Частково, так. Це власні переживання, може, навіть певні моменти винесені з депресії. Хоча фільм не буде депресивний, швидше — лірично–філософський.

— Які фактори у вашій професії є найбільш стресовими?

— Це людський фактор. Найбільша проблема у взаємовідносинах — чиїсь комплекси. Буває, людина не достатньо освічена або будує свої позиції, не чуючи тебе, або надто віддана обраному образу, через що важко докопатися до її сутності. Це може сильно ранити.

— Як часто доводиться поступатися своєю ідеєю, позицією і йти на компроміс?

— Компроміс малою кров’ю завжди присутній. Зараз, слава Богу, завдяки моїй репутації до мене приходять артисти з чітким розумінням, чого вони хочуть. Їм подобається моє бачення, і вони намагаються його не ламати. Я дуже люблю категорію артистів, які кажуть: «Ви краще знаєте...», «Як ви буде вважати...», «У мене є побажання, але якщо ви буде вважати...»

— Чесно кажучи, не віриться, що такі репліки можливі з уст Наталії Могилевської чи Фiлiпа Кіркорова.

— Коли я йшла на зустріч із Кіркоровим, то пам’ятала все, що про нього пишуть, але це виявилася людина високого професіоналізму: він не ламає, а довіряє. Наталка — та хоче бути і продюсером, і артистом, і режисером, і мало не оператором. Але якщо ти попередньо з нею все обговорив, то вона може виключити в собі продюсера та режисера і залишитися просто артистом. Звичайно, я дуже люблю Ані Лорак — ми одне одному повністю довіряємо. Мені дуже подобається працювати з російськими артистами — Саті Казановою, наприклад. Приємні враження залишилися від Таїсії Повалій.

«Броділкі», оголені тіла та інші тренди кліпмейкерства

— Кліпи на наших телеканалах досить однотипні — це через те, що всі ідеї вичерпані, чи просто існують модні тенденції, які всі наслідують?

— Є такий момент — кожен артист знає свої найкращі ракурси, і дуже важко його переконати щось змінити. Щодо цікавості кліпів, то тут багато диктує ринок. З появою фотоапарата, на який можна знімати досить якісне відео, стало можливим робити недорогі, бюджетні кліпи — приміром, за 30 тисяч доларів. У такому кліпі артист ходить в одному інтер’єрі або по місту — тому вони й однотипні. Таке відео ми називаємо «броділкі». Гарний кліп із творчим підходом — дороге задоволення.

Мені особисто подобається те, що зараз мало використовують, — цікаві людські історії. Я вважаю, що за ними майбутнє. Про це першим сказав Джеймс Кемерон, одразу після виходу «Аватару», — що наступний його фільм буде про стосунки між людьми й романтичне кохання, без графіки і спецефектів.

— Ще одна ознака сучасного музичного відео — засилля голих тіл на екрані. Чи готові ви використовувати цей «тренд» у своїх роботах?

— Секс завжди продавався дуже добре, тому ним часто спекулюють. Мені подобається знімати інтимні сцени (як на мене, гарною вийшла сцена у кліпі Ані Сєдакової з Андрієм Малаховим), але я намагаюся не зловживати цим.

— Комп’ютерною графікою в музичному відео зараз нікого не здивуєш. А як часто в кліпах використовують можливість підрихтувати зовнішність на кшталт того, як це роблять у глянцевих журналах?

— Інколи це є.

— Ви хочете сказати, що не кожна співачка вимагає, щоб її образ покращили?

— Не кожна. Хочу вам сказати, що в останній роботі Таїсія Повалій попросила мінімальної корекції її зовнішності, вона сказала: «Мені подобаються зморшки, я хочу щоб вони були». Зараз нова тенденція: люди хочуть, щоб усе було природно. Так, є те, що обробляється, якщо цього потребує ідея відео. Зрештою, не ми це придумали — всі античні скульптури зроблені з ефектом «занадто» — занадто гарне тіло, занадто випуклі м’язи.

— Мене здивувала інформація, що проявку плівки та її обробку ви здійснюєте в Москві. В Україні немає таких можливостей?

— У нас уже є ці студії, але до них я ще не зверталася, оскільки важливе не тільки обладнання, а й досвід працівника.

— Зараз ви задіяні у телепроектах «Пороблено в Україні» та «Народна зірка». Багато режисерів та акторів, які йдуть на ТБ, нарікають на низьку якість продукту, проте погоджуються в цьому брати участь через вигоду — гроші, піар. Якщо не лукавити, ці мотиви були серед ваших пріоритетів?

— У третьому сезоні «Народної зірки», куди мене запросили режисером, мене привабила можливість безпосередньо ставити номери й працювати з артистами, оскільки в майбутньому я планую знімати кіно. Ця робота розкриває певні риси, загартовує, хоча у мене ніколи не було мети працювати саме на телебаченні. А те, що це хороший заробіток, — це також є.

— Чи є для вас у кліпмейкерстві гуру — режисери чи артисти, у яких ви вчитеся?

— Мені дуже подобається Бруно Уїльям — він працює у Франції, знімає багато реклами — він створив свій неповторний стиль. Подобаються роботи Coldplay, Земфіри, російських кліпмейкерів Гоші Таїдзе та Ірини Міронової. Але мені подобаються різні роботи, немає певного типу, що викликає найбільше захоплення.

ДОСЬЄ «УМ»

Катя Царик (нар. 27 лютого 1983 року) вважає себе особою емоційною та вразливою, проте це не заважає її впертій цілеспрямованості. Навчаючись на другому курсі на режисерському факультеті (Інститут кіно й телебачення при Університеті культури та мистецтв), почала працювати на каналі «1+1». Перше музичне відео зняла на пісню Бйорк. Перше серйозне замовлення отримала від співачки Надін. Найдорожчим кліпом в її кар’єрі була робота з бюджетом понад 100 тисяч доларів. Авторка представленого на «Євробаченні» кліпу Shady Lady Ані Лорак, працювала з Таїсією Повалій, Саті Казановою, Фiлiпом Кіркоровим, Наталею Могилевською, Зарою, Гайтаною, Оксаною Федоровою, Олександром Пономарьовим, гуртами «Неділя», «СКАЙ», Скрябіним. Має власну продакшн–студію Tsarik Production. Має двох сестер: старшу Аню та молодшу, двійнятко, Настю. Мріє жити в Ніцці, біля моря, й працювати у власній квітковій крамниці.