Класи... на стовпах

Кожного ранку батьки села Мульчиці Володимирецького району Рівненщини випроводжають своїх дітей до школи з думкою, щоб вони повернулися додому живі та здорові. А хвилюватися й справді є чого, адже школа, в якій навчаються майже 420 учнів, перебуває в аварійному стані ще з 2004 року. Це офіційно визнала й обласна санепідемстанція. Хоча для такого висновку авторитетної комісії й не потрібно, адже як тільки переступаєш поріг навчального закладу, так і остерігайся, щоб на голову не впав шмат штукатурки. Зокрема, журналістам довго чекати цього не довелося — лише зайшли на хвильку під час уроку до класу, як зі стелі посипався пісок. Навіть дверима не довелося грюкати.

Біленька та чепурненька, як... Шевченкова хата

«А ви уявляєте, що робиться, коли розпочинається перерва і учні починають бігати коридорами? — каже директор школи Олександр Ярута. — Відразу ж наші техпрацівники «озброюються» віниками та совками, щоб зібрати обсипані зі стелі та стін вапно й пісок. А після закінчення уроків їм потрібно ще й кілька відер з глиною та вапном, щоб ті діри залатати».

Винуватити школярів у тому, що вони бешкетують та оббивають стіни, немає потреби, адже все валиться само по собі. І зарадити цьому просто неможливо, тому що все тримається на «чесному» слові. «Це нині школа біленька і чепурненька, але скільки зусиль потрібно було затратити влітку під час ремонту, важко й переказати, бо ж в одному місці замазуєш, а в іншому вже облітає, — бідкається директор. — Нам тонни вапна на рік не вистачає! Коли надворі гарна погода, ще терпимо, а коли задощить, то просто на учнівські зошити зі стелі капає вода. Під час негоди усе горище доводиться заставляти тазиками та мисками, щоб хоч якось цьому зарадити. Але виникає інша проблема, пересуватися горищем вкрай небезпечно, адже можна провалитися. Ремонтувати ж дірявий дах теж недоречно: якщо взятися перекривати приміщення, то воно просто–напросто завалиться».

З куркульського дерева

Дійсно, якщо й справді зовнішній вигляд школи досить непоганий, то варто подивитися на стелю в класах — латка на латці, та ще й підперта стовпами, інакше давно вже лежала б на землі. Навіть підлога прогнулася. «Школа збудована наспіх у 1960 році, — говорить сільський голова Василь Шкіль. — Із дерева, що позабирали в тих селян, яких репресовували чи як куркулів, чи як посібників УПА та виселяли — розбирали їхні хати й клуні, й з того, що було, ліпили школу. А скільки років деревина до цього використовувалася, ніхто не скаже. Може й до сотні років. От вона й відслужила своє».

Після того, як санепідемстанція визнала приміщення аварійним, стали шукати вихід із цієї ситуації. У 2007 році була розроблена проектно–кошторисна документація на реконструкцію школи. Було вирішено прибудувати до при­шкільного інтернату, де нині навчаються діти молодших класів, їдальню на 200 місць, а під спортивний зал, який взагалі відсутній у школі, було вирішено переобладнати кінозал, що знаходиться в приміщенні культурно–дозвільного комплексу. У 2008 році для цього виділили з обласного бюджету майже 800 тисяч гривень. За ці кошти було перекрито дах у КДК, частково замінили вікна. Після цього реконструкцію «заморозили». За останні роки не було виділено жодної копійки.

Сільська громада попереджає...

Мульчицька громада неодноразово писала звернення до обласної влади, надсилала листи і в Київ, звідки отримували лише відписки. Зрештою в цьому році селяни прийняли рішення: якщо не буде відновлено фінансування на продовження реконструкції, а це майже чотири мільйони гривень, то з Нового року дітей до школи не пускатимуть. Представники батьківського комітету налаштовані вкрай серйозно й готові до рішучих дій, адже йдеться про здоров’я та життя їхніх дітей. Вони запевняють, що вдаватимуться до всіх можливих акцій, бо хочуть, щоб діти жили і навчалися в кращих умовах, ніж доводилося їм самим.

«Нині дітей у Мульчицях народжується вдвічі більше, ніж помирає людей, — розмірковує голова батьківського комітету Людмила Отрада. — У селі нараховується 204 матері–героїні, 158 багатодітних сімей. А дитячого садочка немає. Понад 40 першачків у цьому році пішло до школи, і те, що кількість дітей з кожним роком зростатиме, факт очевидний. А в яких умовах доводиться їм навчатися, то душа болить лише в нас. Зараз осінь, проблем менше, а взимку діти часто хворіють, бо в класах дуже холодно».

Грубки, хоча їх у школі 18 штук, збудовані за старими технологіями, не мають заслінок, й тепло відразу вивітрюється. На уроках фізкультури доводиться сидіти в класах, бо ж спортзалу немає. А село спортивне. Всі ж місцеві знають, що батько відомого спортсмена, нині голови Національного олімпійського комітету Сергія Бубки народився саме в Мульчицях. У дитинстві рекордсмен зі стрибків із жердиною часто приїздив сюди на канікули...

ДО РЕЧІ

А в Познані діти вчаться

У селі Познань Рокитнівського району після скандального серпня діти першого вересня таки прийшли в школу. Перший урок, заспокоюючи батьків, довелося проводити голові Рівненської облдержадміністрації Василю Берташу, який, виконуючи настанови Прем’єра Азарова, оголосив догани своїм заступникам Олексію Губанову та Юрію Кічатому, а також начальнику обласного управління освіти Івану Вєтрову.

Цьогоріч школярі погорілої школи навчатимуться у реконструйованому вцілілому приміщенні, до навчального процесу пристосували навіть шкільну їдальню, а також кімнати у двох сільських хатах та місцевому клубі. «Діти ходять до школи, — запевнив директор навчального закладу Валерій Кібукевич. — Дві групи дітей уже відправили до санаторію, готуємо третю. А на шкільному будмайданчику роботи йдуть повним ходом». Нова школа на 600 місць, на будівництво якої Кабмін виділив понад 28 мільйонів гривень, буде розбудовуватись по ліву й праву сторони від приміщення, що залишилось після пожежі. У першу чергу зводитимуть класні кімнати, а у другу — їдальню і спортивний зал. Закінчити роботи обіцяють до 1 вересня наступного року.