Ні для кого не секрет, що більшість спортсменів марять олімпіадами. Вочевидь, і їхні наставники живуть думками про головні старти чотириріччя — найбільше клопотів, звісно, в перших осіб своїх підрозділів. Не дивлячись на те, що до Лондонських iгор ще майже два роки, українські важкоатлети вже повністю занурилися в передолімпійську підготовку, адже першочергове завдання на тернистому шляху до Олімпу — ліцензування. Ще у квітні цього року після повернення з континентального форуму головні тренери жіночої та чоловічої команд Василь Кулак та Петро Алаєв у розмові з кореспондентом «УМ» казали, що планують повезти до Лондона максимальну кількість учасників — чотирьох представниць прекрасної статі та шістьох (у гіршому випадку — п’ятьох) чоловіків. Але для того щоб матеріалізувати ці бажання, дівчачому колективу за підсумками двох планетарних форумів (2010 та 2011 років) потрібно потрапити до числа дев’яти перших збірних, а хлопці мусять заскочити до провідного секстету.
Жінкам — ліцензії
Задля вирішення цього відносно нескладного ребуса вітчизняні силачі минулої п’ятниці відправилися на Середземноморське узбережжя Туреччини до курортного містечка Анталія. Тут упродовж десяти днів найсильніші важкоатлети планети робитимуть «перший крок до Лондона». Саме під таким девізом проходять 78–й чоловічий та 21–й жіночий світові форуми, на яких присутні й 14 українців. Наставник жіночої збірної Василь Кулак під своїм крилом до турецького курорту привіз сімох вихованок, залишивши на батьківщині найсильніших атлеток. Вирішувати поставлені завдання «синьо–жовтим» доведеться без лідерів збірної — призерок Олімпіади–2008. Ольга Коробка (володарка єдиної нагороди останнього єврофорума) бореться зі своїми старими травмами, а Наталя Давидова лікує лікоть, ушкоджений на тому ж таки чемпіонаті Європи.
Про те, що за путівки на Ігри точитиметься серйозна боротьба, можна було здогадатися ще й до старту змагань — турнір зібрав рекордну кількість учасниць — 218 жінок із 54 країн світу. Однак загроза отримати урізану версію жіночої збірної в Лондоні набула реального вигляду вже після перших змагальних днів, коли лише одній із трьох представниць «синьо–жовтої» команди вдалося потрапити до першої дев’ятки.
У категорії до 53 кг найлегша з наших, Марія Відливана з Калуша, свій виступ на турнірі завершила з 16–м результатом, піднявши у двох вправах (ривок і поштовх) 175 кг. Цікаво, що представниця Івано–Франківщини цього року виграла національну першість iз показником 177 кг.
Напевно розчарував українську делегацію виступ і наших дівчат у ваговій категорії до 58 кг, де державу представляв дует Юль: Калини з Маріуполя та Паратової з Одеси. Думається, що в тренерському штабі очікували медалі від бронзової призерки попереднього «мундіалю» Калини. Проте представниця Донеччини, схоже, ще не набрала оптимальної форми після тривалого перебування на лікарняному, тож обмежилася сумою в 220 кг і підсумковою п’ятою сходинкою. А от одеситка Паратова на турецькому помості повторила свій результат (200 кг), який цьогоріч приніс їй титул чемпіонки країни. Проте його тепер вистачило, аби піднятися лише на 12–й рядок протоколу. Сподіваємося, що в двох найважчих категоріях, де заявлені чотири наших співвітчизниці, Україна таки зможе втрутитися в розподіл нагород.
Чоловікам — медалі?!
Якщо в жінок кращі з кращих залишилися на батьківщині, то наша чоловіча еліта важкої атлетики чекає свого часу в Анталії. Обидва українські богатирі (категорія понад 105 кг) маріуполець Артем Удачин та львів’янин Ігор Шимечко в останній день змагань спробують повторити успіх корейського Кояна–2009. Тоді 30–річний Удачин здобув звання віце–чемпіона світу, а 24–річний Шимечко повернувся додому з «бронзою». А першими ж iз вітчизняних геркулесів атмосферу місцевого Експоцентру в п’ятницю випробують Костянтин Селиванов та Юрій Чикида (вагова категорія до 85 кг).