Дивні речі трапляються інколи у світі шоу-бізнесу. Одні артисти починають промо-кампанію свого майбутнього альбому задовго до початку його запису, розпускають про себе плітки, дають скандальні інтерв'ю, інші по-партизанськи мовчать про новий продукт, ніби води в рот набрали. Про те, що співачка Оксана Пекун випустила свій четвертий альбом «Я без тебе», ми дізналися цілком випадково. Виявляється, першими почули пісні з останнього альбому Пекун винятково... старшокласниці. 5 тисяч компакт-дисків розлетілися по школах найбільших українських міст у рамках акції, яку проводила польська торгова марка Bella. Крім «товарів із крильцями», Bella випускає серветки, перев'язувальні матеріали тощо, ось і вирішив менеджмент ТМ провести зі старшокласницями корисні розмови про гігієну, безпеку і таке інше, і найактивніші дівчата старшого шкільного віку отримали в подарунок ще й СD Оксани «Я без тебе». До альбому ввійшло 11 пісень, серед яких уже відомі «Осінь», «Мамо», попурі з пісень «ранньої Пекун», і сьогодні продюсер співачки Володимир Коваленко шукає партнерів для випуску диску для всiх. Найімовірніше, на заголовну пісню альбому буде знято кліп, і, за традицією, цей кліп Оксана Пекун презентуватиме одночасно з альбомом.
На відміну від багатьох своїх колег, Оксана Пекун — не «безробітна» артистка, з вересня минулого року вона трудиться ведучою на УТ-1, щодня виходить в ефір Першого Національного як авторка і ведуча програми «Вітаємо Вас» — як золота рибка, виконує бажання трудящих щодо улюблених пісень. Хочете знати, яке заповітне бажання у самої «рибки»? Розширення житлоплощі, і якщо воно здійсниться, заслужена артистка негайно забере з Тернополя свою доньку Ліду, яка ось днями закінчує 6-й клас. Весь цей час Ліда живе з мамою Оксани у Тернополі, а День матері, до речі, зовсім не за горами. Так що можна привітати своїх мам, наприклад, піснею Оксани Пекун. Учіть слова і слухайте маму.
Музика Олега Макаревича
Слова Олени Лайко
I
Із Києва чи Львова, Бордо чи Амстердама,
З доріг далеких чи близьких порогів
Ми їдемо у місто, де нас чекає мама,
Ми знову повертаємось додому.
Так часто не встигаєм сказати, що хотілось,
Бо час розлуки нас наздоганяє.
В тих зустрічах коротких усе життя вмістилось,
В якому мама завжди нас чекає.
Приспів:
Будь здорова, мамо,
Будь щаслива, мамо,
Найвірніший і найкращий друг.
Не сумуй так, мамо,
Не тривожся, мамо,
Бо любов твоя рятує від розлук.
II
Ти завжди зрозумієш, підтримаєш, порадиш,
Які б нас не спіткали буревії,
Ти все на світі знаєш, ти серцем відчуваєш,
Що сповнене любові і надії.
Приспів.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
