Цього тижня виповнюється 200 днів, відколи в Україні з’явився новий Президент — Віктор Янукович. Прийшов він на престол із цілою валізою солодких обіцянок і гаслом «Україна для людей». За цей час можна було чимало встигнути — і Янукович устиг: здати Україну в користування Росії, згорнути демократичні процеси і змусити українців покласти «зуби на полицю». Про забуте–обіцяне й зроблене новою владою вирішила нагадати «Україна молода».
Найбільше по гаманцях ударило підвищення цін на газ — із 1 серпня українцям доводиться платити за нього на 50% більше (хоча «регіонали» обіцяли дешеве «блакитне паливо» і виправдовували цим здачу Севастополя Росії). Відтак одразу майже на все підскочили ціни.
Чимало «сюрпризів» принесла українцям угода з МФВ: заради омріяного кредиту нам із 1 квітня 2011 року підвищать ціну на газ ще на 50%. І це лише початок, бо МВФ наполягає на регулярному підвищенні тарифів і надалі. «МВФ раніше вимагав у нашої держави зростання ціни на 20%, — нагадав «УМ» колишній уповноважений Президента Ющенка з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. — Причому зi справжнім, а не декларованим механізмом матеріального захисту малозабезпечених. Чому нова команда погодилася на 50% — і без такого механізму — пояснити важко». Паралельно наші державні мужі ще й збираються ввести пеню та штрафи для боржників із «комуналки».
Ще одна «чудова» новина для працівників бюджетної сфери — лікарів та вчителів. Кабмін в угоді з МВФ зобов’язався не підвищувати зарплати бюджетникам у наступному році та «в середньостроковій перспективі». Експерти прогнозують: це може спровокувати витік мізків з України і зробить нашу державу неконкурентоспроможною на світовому ринку праці.
Інше «соціальне звершення» Президента — підвищення пенсійного віку для жінок уже з наступного року. Цікаво, що напередодні виборів Янукович відкидав будь–яку можливість змусити українок працювати довше.
Напередодні президентських виборів у своїй програмі «Україна для людей» Віктор Янукович гарантував українцям «золоті гори», однак соціальні обіцянки так ними й лишилися. «По–перше, так і не введена обіцяна вже в цьому році щомісячна допомога дітям до 18 років, — наголошує «УМ» колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики Павло Розенко. — Дітям від 3 до 13 років обіцялося 250 гривень на місяць, від 13 — 18 років — 500 гривень. Так і не підвищена одноразова допомога при народженні дитини — Віктор Федорович теж обіцяв її проіндексувати. Крім того, обіцялося виплачувати з 2011 року: за першу дитину 25 тисяч гривень, за другу — 50, за третю — 100. Але вже зараз зрозуміло: і цієї обіцянки дотриматися не вдасться. У передвиборчій програмі Януковича було також зафіксовано зобов’язання встановити мінімальну пенсію на рівні на 20% більше, ніж прожитковий мінімум. На сьогодні це теж не здійснено. Серед таких конкретних речей говорилося і про закон, розпіарений тодішньою опозицією, про встановлення нових соціальних стандартів. Команда Януковича обіцяла, що з першого дня нової влади закон буде виконаний у повному обсязі, а його не виконують».
Окрема розмова — зарплата вчителів та лікарів. Як відомо, зарплати бюджетникам розраховуються на основі тарифної сітки, але схема нарахувань зарплати від уряду Азарова зламала її. Адже перший тарифний розряд, від якого «стартують» усі решта окладів, зафіксовано на рівні... 2008 року, а не нинішньої мінімальної зарплати. «Це означає, що працівники бюджетної сфери щомісяця недоотримують (залежно від категорії) від 200 до півтори тисячі гривень зарплати, — каже Павло Розенко. — І ми маємо знову ганебну «зрівнялівку» праці: коли прибиральниця у лікарні отримує зарплату майже на рівні лікаря».
Пенсійна реформа залишилася лише розмовами. «Так звана «пенсійна реформа» проводиться за рахунок малозабезпечених категорій населення, трудових, а не спеціальних пенсій чиновників, суддів, народних депутатів, — каже Павло Розенко. — У передвиборчій програмі було зафіксовано, що вже у 2011 році мінімальна пенсія становитиме 1200 гривень. Але вже очевидно, що це також не буде виконано, адже на сьогодні мінімальна пенсія становить лише 709 гривень. І до кінця року вона підвищиться лише на кількадесят гривень».
А жити українцям легше не стало: за аналітичними даними ООН, за межею бідності в Україні перебуває вже 78% людей. Це на 10% більше, ніж минулого року. Водночас на обслуговування діяльності Президента, його адміністрації та інших державних органів додатково виділяють 15 мільйонів 698 тисяч гривень — усе «заради людей».
А українцям, до речі, було обіцяно перед виборами зовсім інше: ліквідація пільг для депутатів та високопоставлених чиновників, квартири лікарям, вчителям та військовослужбовцям та ще по 100 тисяч квартир для молоді щороку. І про здоров’я нації обіцяли дбати й виділяти на медицину щороку 10% ВВП (маємо ж нині 3,4%). І про дороги — щороку не менше тисячі кілометрів якісних шляхопроводів. А армію, казали, вже наступного року переведуть на контрактну. Нічого з цього ми не бачимо.
Перший крок зроблено ще на початку березня, коли «регіонали» сформували коаліцію не з фракцій (як це має бути згідно з Конституцією), а з окремих депутатів — «тушок». Безпорадним виявився і Конституційний Суд, який уже 8 квітня узаконив коаліцію, незважаючи на своє попереднє, протилежне рішення. Взагалі, КС поступово входить в орбіту нової влади й втрачає незалежність: судді КС (небачене діло!) почали подавати заяви про відставку. Першим ще навеснi звільнився суддя Джунь (на його місце Президент одразу призначив лояльного заступника Генпрокурора Винокурова), а на початку вересня заяви про відставку подали одразу троє — Домбровський, Дідківський та Мачужак. Ще влітку головою КС обрано «донецького» генерала спецслужб Анатолія Головіна. Після зміни складу Конституційній Феміді лишилося тільки визнати неконституційною політреформу–2004 та відкрити шлях Януковичу до набуття президентських повноважень Кучми за Конституцією зразка 1996 року. Принаймні все до цього йде. Міністр юстиції Лавринович днями заявив, що ніякої законної політичної реформи в 2004–му не було, а відтак — і переходу до парламентсько–президентської республіки.
За короткий час «регіоналам» вдається вибудувати власну владну вертикаль. «Губернаторів» та голів РДА лише де–юре затверджує уряд Азарова (до речі, без жодної жінки–міністра у складі), але де–факто всі кандидатури ставлять на Банковій. Окремі урядовці відверто говорять підлеглим, що виконавчу владу в країні очолює лише Президент, натомість посаду Прем’єра сприймають як «технічну». Коаліція у Раді (ПР, Блок Литвина, КПУ та «тушки») одностайно ухвалює потрібні владі закони після команди за межами парламенту. Отже, законодавча влада стала залежна від виконавчої. Усі шляхи ведуть до адміністрації Президента, а влада поступово концентрується в руках однієї партії. Справа за малим — отримання влади в місцевих радах. Нове виборче законодавство ухвалено таким чином, що переваги на місцевих виборах 31 жовтня отримує саме ПР. На думку багатьох правників, те, що раніше було лише піар–технологіями та сумнівними схемами, нині стало законом, згідно з яким владі зручно карати конкурентів та контролювати підрахунок голосів. Мери великих міст масово почали вступати до ПР. Без виборів «регіонали» взяли владу в столиці: фактичним керівником КМДА є перший заступник Черновецького Олександр Попов, а райради столиці взагалі скасовано.
Фактично залежною від виконавчої стала й судова гілка влади. Незалежні правники відзначають, що ухвалені закони «Про судоустрій», «Про статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» у своїй сукупності аж ніяк не є судовою реформою (як люблять наголошувати їхні розробники — одіозні Сергій Ківалов та Андрій Портнов), а навпаки, є узаконеним перерозподілом повноважень у судовій системі, зміною її структури тощо. Мета — контроль над суддями та їхніми рішеннями. Фактично кожного служителя Феміди відтепер може звільнити Вища рада юстиції під будь–яким приводом. Зміни також послабили роль Верховного Суду на чолі з ненадійним для нової влади Василем Онопенком. Згідно з останнiм указом Президента, ліквідації підлягають і військові суди.
Цю роль наразі покладено на силові структури, переважно на МВС та СБУ. Міліцейське відомство на чолі з Анатолієм Могильовим усе більше розбудовується за моделлю російського МВС. Міліція все частіше локалізує мітинги та демонстрації опозиції, автобуси з пікетувальниками (й навіть віруючими «неканонічного» Київського патріархату) не випускає з регіонів під надуманими приводами ДАІ. Кращі місця на мітингах відводяться прихильникам влади, а опозицію бійці спецпідрозділів відтісняють на узбіччя. Підозри та невдоволення пересічного «беркутівця» може викликати навіть вишиванка, вдягнена учасником акції. Усе частіше акції опозиції влада забороняє через суд. Утім до розгону демонстрацій кийками ще не дійшло. Щодо свободи зібрань міністр Могильов часто повторює улюблену «мантру» російських колег: «Мітинг може заважати іншим громадянам!» При цьому, на службу в органи повернулося чимало одіозних генералів зразка 2004 року — Сало, Варцаба, Русин, а криміногенна ситуація в державі, згідно з даними опозиції, різко погіршилася.
Приклад iз російського ФСБ узяла й СБУ. Тут і порушення кримінальних справ проти екс–урядовців та ув’язнення Діденка й Макаренка у рамках «газової» справи «Росукренерго», і допит екс–очільника СБУ БЮТівця Турчинова. Натомість Юлію Тимошенко допитала Генпрокуратура.
СБУ також цікавиться протестними настроями у студентському середовищі — пропонує співпрацю та лояльність ректорам ВНЗ, а також намагається контролювати науку — здійснює тиск на істориків, які опрацьовують раніше розсекречені документи з архівів спецслужби (затримання директора музею «Тюрма на Лонцького» Руслана Забілого та обшук приміщення музею у Львові). Ці методи роботи СБУ все більше нагадують звичну практику КДБ. Явний конфлікт інтересів виник і в медіа–магната та голови СБУ Валерія Хорошковського в його суперечці з телевізійниками «5–го каналу» та TVi. Громадськості також стали відомі профілактичні бесіди співробітників СБУ з окремими журналістами. Самі ж «акули пера» звинувачують владу у відновленні цензури: насадження на ТБ таких собі «усників» — подібних до «темників» 2002—2004 років розпоряджень щодо висвітлення подій, але в усній формі. Натомість Президент Віктор Янукович та заступниця глави АП Ганна Герман відкидають закиди щодо цензури, мовляв, конкретних фактів не зафіксовано. При цьому різко побільшало нападів на журналістів під час виконання професійних обов’язків, а в Харкові безслідно зник журналіст Климентьєв, який гостро критикував місцевих «правопохоронців».
Зміна європейського курсу на промосковський, повернення до 11–річки, відредаговані підручники з історії та обмеження в навчальному процесі української мови — ось такий ужинок має за 200 днів перебування у кріслі Президента Віктора Януковича українська освіта. «На жаль, важко назвати зміни в освітній політиці держави успішними, — каже голова правління громадської мережі «Опора» Ольга Айвазовська. — Україна відмовилася від переходу до 12–річки, чим позбавила можливості випускників вступати з українськими атестатами до престижних закордонних вишів або ж отримувати профорієнтацію у старших класах. Але на впровадження цієї реформи країна вже витратила майже 9 років та більш ніж 1,5 мільярда гривень! Ми не готові до високої планки європейської освіти, але й не хочемо цього визнавати, як на рівні вчителів, так і можновладців».
Експерт додає, що навесні Україна стояла перед цілком реальною загрозою відмови від зовнішнього незалежного оцінювання (а саме ця обіцянка була задекларована в програмі Януковича «Україна для людей») та повернення до корупційних методів вступу до вишів. «На жаль, поки ця загроза нікуди не зникла, адже наступного року пропонується ввести обов’язковий іспит у ВНЗ», — каже Ольга Айвазовська.
Хвалити Бога, не була реалізована ще одна обіцянка — дозволити тим, хто закінчив школу до 2009 року, вступати до ВНЗ за шкільним атестатом. Адже це прямо суперечить Конституції України, яка гарантує право громадян на рівний доступ до освіти.
Що нам іще обіцяли? Збільшити кількість місць державного замовлення у ВНЗ до 75%, зберегти 2000 сільських шкіл та кожній дитині — гарантоване місце в дитячому садку. Натомість деякі ВНЗ у цьому році взагалі не отримали держзамовлення на низку спеціальностей, але набрали контрактників, порушуючи Закон «Про вищу освіту». Нерентабельні сільські школи продовжують закриватися, а черги в дитячі садки, які відвідує ледь половина українських дітей, нікуди не зникли.
«Українська освіта хвора на корупцію та низьку якість знань, — підсумовує Ольга Айвазовська. — На жаль, зміни, які пропонують зараз, є ситуативними та поверхневими. Ніхто не говорить про те, куди рухається українська освіта, які довготермінові реформи їй потрібні, як забезпечити ринок праці якісними кадрами. Ситуативні зміни важко назвати реформами. Але основною загрозою, на мою думку, є політизація освіти. Історією повинні займатися історики, а навчальними планами — педагоги».
В Україні суттєво подорожчали продукти: хліб — на 2,4%, масло — на 5,8%, алкоголь і тютюн — на 3,7%, молоко, сир і яйця — на 2,3%. Подорожчання гречки та картоплі викликало справжній купівельний ажіотаж. Через дороге зерно подорожчали комбікорми, а це означає, що й надалі зростатимуть ціни на м’ясо, молоко, яйця. За прогнозами, наступні осінні та зимові місяці тільки прискорять процес.
До речі, країна досі не знає справжніх масштабів проблеми: інфляція за серпень — 1,2% — говорить мало про що. Адже «заміри» головних цінових показників роблять у 20–х числах, коли українці ще тішилися сезонним, літнім «цінопадінням». А тому перші симптоми «поліпшення життя вже сьогодні» буде зафіксовано Держкомстатом у перших числах жовтня.
Звичайно, на зростання цін на продукти харчування впливають і природні фактори. У нашому випадку — дефіцит зерна на світовому ринку, небувало спекотне літо, кон’юнктура традиційних ринків збуту. «Враховуючи, що Держбюджет на 2010 рік ухвалили у квітні, то вимагати від уряду суттєвих успіхів у справі стабілізації ринків чи цінової ситуації не доводиться», — сказав «УМ» аграрний експерт Володимир Лапа.
Тим часом аналітики називають дії уряду антиринковими і пояснюють: штучно стримувати ціни там, де їх зростання економічно обґрунтоване, — небезпечено. Адже підприємці будуть змушені скорочувати виробництво, і дефіцит призведе до ще одного цінового стрибка. «Тож влада має керуватися принципом — «Не зашкодь!» — каже Лапа.
Харківські угоди про подовження перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі ще на 25+5 років після 2017 року в обмін на дешевий газ та виплату 40 млрд. дол. за оренду розчарували вже навіть лояльну до Януковича владу «міста моряків». Адже Росія взятих на себе зобов’язань наразі не виконує, а програшна «торгівля» суверенітетом не призвела до здешевлення газу для населення. Натомість скандальна ратифікація угод у ВР із запеклими бійками та димовими шашками так і не знайшла юридичної оцінки. Спроби влади порушити кримінальні справи проти окремих депутатів від опозиції за димові шашки провалилася, адже до відповідальності потрібно притягти багатьох «регіоналів», які травмували кількох депутатів від «НУНС».
Але ж підвищення цін на газ не уникнули. І цікавий нюанс — на які цілі витрачатимуть отримані гроші? «Добре, якщо на стимулювання видобування власного газу, — каже колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань економічної безпеки Богдан Соколовський. — Але країна цього не почула». А це значить, що кошти підуть у бюджет, звідки їх витрачатимуть «за потребою»: зокрема й на «кадилаки» чиновникам у тому числі.
Прем’єр Микола Азаров одразу пригальмував щедру обіцянку Віктора Януковича. І прокоментував нововведення так: ПДВ щороку зменшуватимуть на відсоток — до 17%. Натомість у законопроекті, що його влітку роздали депутатам, написали зовсім інше: пільгова ставка ПДВ у нас діятиме тільки з 2012 до 2014 року, а потім її знову піднімуть до 20%. Але найцікавіше, що насправді не така вона вже й пільгова. Де–юре, ми платитимемо двадцять відсотків, але при цьому зростуть ставки місцевих податків: міських на 2%, районних — на 3%», — стверджує Сергій Кисельов, експерт Школи політичної аналітики при НаУКМА.
Мрії Мюнхгаузена–Януковича: «Україна ввійде у перелік 10 країн iз максимальною свободою для бізнесу та у 20–ку найрозвинутіших країн світу».
Україна, за оцінкою Всесвітнього економічного форуму 2010 року, посiдає 128–ме місце серед 133 країн за показником«обсяг та ефективність оподаткування», а після очікуваного прийняття нового Податкового кодексу скотиться ще нижче. І реалії про нашу економічну «міць»: Україна за валовими обсягами економіки перебуває в шостому десятку країн, а з розрахунку економічного продукту на душу населення — наприкінці першої сотні.
Головним козирем команди Януковича в економічній сфері мав стати ліберальний та прагматичний Податковий кодекс, якого країна чекає вже 19 років. Саме на постулатах кодексу фактично і тримається передвиборча програма нинішнього глави держави. Утiм малий бізнес «у шоці» від кодексу, який розв’язує руки правоохоронцям, податківцям, дає преференції олігархам, натомість серйозно ускладнює життя дрібним підприємцям. Проте побачити всі сюрпризи, які готують нам у кодексі Президент та уряд, досі неможливо. «Ми, тобто громадськість, почули від уряду, що всі вже активно обговорили проект Податкового кодексу, — каже аграрний експерт Володимир Лапа. — Але ніхто з фахівців цей документ ще досі не бачив».
Голосування у ВР з цього приводу ще попереду, та навіть головних постулатів кодексу достатньо, щоби зрозуміти: Президент не виконав економічну частину своєї передвиборчої програми.
«Максимальний грошовий обіг — 300 тис. грн. у рік, але підпадають під цю пільгу тільки побутові послуги. А перелік послуг, які можна вважати побутовими, затверджує Кабмін. І це створює пiдґрунтя для корупції, — пояснює «УМ» експерт школи політичної аналітики при КМА Сергій Кисельов. — Ініціативу інших сковує обмеження 100 тис. грн. у рік або трохи більше 8 тис. щомісяця — дуже і дуже мало».
Нових дотацій «від Януковича» у період дефіциту бюджету, звичайно ж, не з’явилося: криза... Натомість влада намагається створити аграріям проблеми на порожньому місці. «Скажімо, ініціатива реформувати механізм підтримки м’ясо–молочного тваринництва може призвести до зменшення виробництва в галузі, — переконаний Володимир Лапа. — Незрозуміло, для чого міняти схему, яка вже довела свою ефективність?».
Напередодні виборів влада обіцяла створити земельні аукціони. Але виконати цю обіцянку не змогла, як і її перша авторка — колишній Прем’єр Юлія Тимошенко. «Вона намагалася проводити аукціони не шляхом змін законодавства, а постановами Кабміну, — нагадує експерт. — Відтак стало ще гірше: частина аграріїв просто фізично не змогла оформити документи на оренду ділянок». Президент Янукович у цьому контексті виглядає краще: він просто вирішив нічого не робити і забути про цю обіцянку.
Так само і щодо обіцянки захистити земельні паї — жодних реальних кроків у цьому напрямi не зафіксовано.
— Найжорстокіше влада вирішила повестися із дрібними підприємцями, які працюють за спрощеною системою і сплачують єдиний податок 200 грн. До переліку «щасливчиків» уже не потрапляють юристи, бухгалтери, аудитори, рекламісти тощо — всього десять категорій. Перелік пільговиків, котрі платили 6% податку щомісяця, збідніє одразу на 20 категорій: обмін валют, оренда нерухомості тощо. Удар нижче пояса — змусити цих людей платити податок у Пенсійний фонд, що нівелює суть самої системи спрощеної процедури.
— Суттєві податкові пільги отримає тільки великий бізнес: чим вищою є сума інвестицій, тим більша пільга.
— Уряд «регіоналів» вирішив посилено оподаткувати вдів і вдівців, а також багатодітні родини. Перші збідніють на 95 гривень щомісяця, а сім’ї з трьома і більше дітьми, яким пільгу в оподаткуванні скоротять удвічі, втратять близько 190 гривень. Зовсім не зайві кошти для таких родин.
— Попри обіцянки Президента Януковича про збільшення надходжень інвестицій, зафіксовано зниження на 7,4% інвестиційних вкладень у основний капітал навіть порiвняно з кризовим 2009 роком.
— Влада за короткий час вкинула в економіку понад 40 мільярдів «новоспечених» грошей, однак збільшивши дефіцит бюджету на 88,4%, наростила прямий і гарантований борг України на понад 8 мільярдів доларів.
Із перший днів правління команда Януковича почала обслуговувати інтереси Москви: спільне помпезне святкування 9 травня (тоді як День незалежності взагалі фактично проігнорували), безкінечні вояжі українських політиків до Москви, пам’ятник Сталіну, вислови від перших осіб держави про «братання» слов’янських народів — усе це боляче б’є по справжніх українцях. Церква Московського патріархату стала в Україні фактично державною: під патронатом головного прихожанина Януковича на користь релігійних громад «правильного» патріархату захоплюються землі й виганяються на вулиці музеї. Московський патріарх Кирил приїздить із політичними візитами до України й почувається тут, наче на власній вотчині. Настало справжнє свято для принижених від української мови — при новій владі обмежується державна мова на телебаченні та в кіно. А нині в парламенті «дозріває» справжній Емський указ–2 — законопроект про мови. Патріоти стурбовані — це справжнє оголошення українській мові відкритої війни на знищення, адже законопроект проголошує так звану «українсько–російську двомовність». І витіснить державну мову з усіх сфер життя.
Навіть зважаючи на демографічну катастрофу, виїзд мільйонів українців за кордон і потребу інтеграції нашої діаспори, прийняти легалізацію множинного громадянства, не можна було підтримувати цей законопроєкт у такому вигляді. >>
Унаслідок вибуху в ранці 17 грудня в Москві загинули генерал-лейтенант Ігор Кіріллов та його помічник. Напередодні СБУ заочно повідомила генералу про підозру. >>
Голова Служби безпеки України генерал-лейтенант Василь Малюк запевнив, що СБУ рішуче розбереться з діяльністю політиків-колаборантів. >>
Рада Європейського Союзу в понеділок, 16 грудня, ухвалила 15-й пакет економічних та індивідуальних обмежувальних заходів проти Росії, у який увійшли 54 людини та 30 організацій. >>
У Сирії після падіння режиму експрезидента Башара Асада почалося «полювання» за статками його родини, які та накопичувала десятиліттями. >>
До 15 років увʼязнення в Україні заочно засудили голову Держдуми рф Вʼячеслава Володіна. Його визнали винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. >>
