Наталія Яресько: Україна має розвивати свій АПК та наукомісткі галузі

Відреставрований особняк на Печерську — ідеальне місце для офісу компанії, яка інвестує у малий та середній бізнес. З одного боку, достатньо респектабельно, з іншого — не б’є в очі хизування дороговизною інтер’єру, яке полюбляють більш грошовиті структури, що «сидять» на офшорних схемах та тіньових грошових потоках. А елементи модерну «втиснуті» в атмосферу старосвітського Києва: скляні двері навпроти ікони на півстіни — ніби свідчення, що тут намагаються грати за сучасними правилами бізнесу, але сподіваються не тільки на себе.

«Ситуація навколо нас вельми... тендітна»

— Пані Наталіє, на вашому сайті табличка «Інвестиційний клімат України» датується 2007 роком. Не хочете лякати інвесторів ситуацією в нашій державі?

— Усе не настільки погано (сміється). Сьогодні ми перебуваємо на самому дні — і цей факт дозволяє сподіватися, що попереду в нас зростання. Утiм якщо світова економіка знову впаде, в Україні знову може відновитися криза. Але я переконана: такої гостроти кризових явищ, яку ми бачили у 2008 році, не буде — ні девальвації, ні спаду ВВП. У наших металургів, від яких надміру сильно залежить українська економіка, непогані перспективи після девальвації. Але наші перспективи дуже залежать від стану справ у світі: Україна — країна з відкритою економікою, країна, яка потребує експорту металургії та імпорту капіталу, а також залежить від тенденцій глобальної економіки, наприклад зростання кількості робітників у США та динаміки ВВП Китаю.

— Наскільки, на вашу думку, ймовірна «друга хвиля» кризи?

— Глобальна ситуація... (задумується) дуже тендітна. Для України це дуже небезпечно. Аби врівноважити ризики, нам потрібно робити ставку й на інші сектори економіки, окрім металургії.

— Наприклад.

— Скажімо, аграрний сектор. Незважаючи на глобальні економічні проблеми, попит на продукти харчування, у тому числі на зерно, зростає. Паралельно зі зростанням населення світу. На жаль, український АПК не ефективний: не ухвалено необхідних законів, не скасовано мораторій на відчуження сільськогосподарської землі. І земля не стала товаром, її не можна використати як заставу, а значить, немає коштів для фінансування агросектору. Плюси українського АПК: якість землі, досвід її обробітку, мінуси — не маємо доступу до капіталу.

З іншого боку, Україна має дуже високий рівень наукових знань, дуже велику кількість науковців. Скажімо, на всіх ринках знають український софт (комп’ютерні програми. — Ред). Що ми робимо, аби раціонально використати свої напрацювання у цьому секторі?

Середній бізнес цікавіший, ніж великий

— Як ваша компанія переживає кризу? Судячи з відкритої інформації, 2009 року в «Харайзен кепітал» не було жодної активності на ринку, а 2010–го відзначився першими придбаннями активів.

— Ми дуже вчасно залучили 390 млн. доларів. Необхідні контракти підписали у вересні 2008 року — за місяць до початку кризи. А коли ділова активність завмерла, зосередили увагу не на нових інвестиціях, а на наших партнерах: допомагали їм підсилювати їхні можливості, аби ці компанії могли вийти з кризи повноцінним ринковим лідером. А найновіші інвестицій справді робили вже у 2010 році: коли був прогнозованішим курс гривні. Адже наші фонди сформовані в доларах, а вкладаємо в гривневу економіку.

— Шість років тому в одному з інтерв’ю ви сказали, що навіть якби мали змогу вибирати, то все одно займалися б дрібним і середнім бізнесом. Сьогодні ця точка зору не змінилася?

— Ні! Тому що «наш» сектор — це найбільш прозора і найбільш прибуткова частина ринку — тут сильніша конкуренція, більше творчих підходів. І є ще один нюанс: у великих підприємствах наш капітал не матиме великого впливу: там потрібні зовсім інші гроші. Зрештою, на середні підприємства є стабільний попит і значно більше покупців, ніж на гігантів.

Окрім того, саме середній та малий бізнес створюють реальні робочі місця. І, зауважте, середній клас не формується на великий підприємствах!

— Ви залишатиметеся таким же оптимістом, навіть якщо влада зуміє ухвалити Податковий кодекс — у тому вигляді, в якому він нині існує?

— Знаєте, мене більше хвилює не рівень сплати податків, а адміністрування цього процесу. Величезна кількість податків — проблема для бізнесу. Але не менше непокоїть підприємців інша проблема — нестабільність судової системи. Якби вони мали гарантії притягнути несправедливих чиновників до суду, то діяли б значно активніше.

Коли криза допомагає

— Якою мірою іноземні інвестиції можуть зробити галузь стресостійкішою? Скажімо, до 2008 року закордонні інвестори масово вкладали у банківську сферу. Сьогодні ж фінансисти переживають системну кризу.

— Це проблема не тільки українська. Але очевидно: у тих банках, де є іноземні інвестиції, нині ситуація значно стабільніша. Хоча... Існують різні типи іноземних інвестицій. І короткотермінові інвестиції дійсно не допомогли українській економіці. Адже, коли розпочалася глобальна криза, вони зразу мусили «витягнути» ці гроші й повернути капітал. Це дещо «розхитало» ринок. Натомість стратегічні та довгострокові фінансові інвестори дають Україні не тільки капітал, а й зв’язок зі світом, покращенням менеджменту. Скажімо, ми допомогли нашим підприємствам із пошуком кредитних ресурсів, хоча для цього часто мусили міняти стратегію компанії, щоб відобразити нову ситуацію після кризи. Наприклад, у страховій фірмі найбільшим каналом продажiв була реалізація через банківську систему. Потім, коли це все зникло, довелося «перезавантажуватися»: ми розширили асортимент страхових продуктів, змінили та збільшили канали продажу.

— Зовсім недавно ви придбали телекомунікаційну компанію, тому що ця галузь найменше постраждала від кризи, чи ви бачите в ній значні перспективи?

— Телекомунікаційний сектор цікавий завжди. Логіка ж наших дій проста: ми не купуємо пасивні акції на біржі. Нам цікаво працювати, коли це цікаво партнерам. Криза відкрила нові можливості, адже підприємства бачать, що ми не налаштовані на «короткі» інвестиції. Коли «швидкі» гроші відійшли, підприємства зрозуміли, що потрібно по–іншому працювати: не тільки дивитися на рівень продажів, а й прогнозувати розвиток ринку та зосереджуватись на прибутковості. І якщо виникають сумніви, робити ставку на довгостроковий капітал.

СТРАТЕГІЯ ІНВЕСТИЦІЙ

Продати можна тільки лідера

— Пані Наталіє, наскільки ви готові ризикувати, обираючи партнера для інвестицій? Вкладаєте гроші тільки в лідера ринку чи?..

— У лідера! Нинішнього або потенційного. Адже логіка нашого бізнесу полягає у тому, що це підприємство через певний час ми продаватимемо. А іноземні інвестори не купуватимуть «номер 20» чи «номер 50», а тільки зважатимуть на лідерів ринку, можливо кілька перших або першу десятку залежно від розмірів ринку.

— Яку середню дохідність ваших інвестицій ви вважатимете прийнятною у посткризовий період? Чи готові побити власний рекорд — 470%, отриманий у результатi продажу Шосткинського молокозаводу?

— Прогнозувати прибутковість будь–якого підприємства важко, передбачити ціну продажу через 3—7 років практично неможливо. Судячи з досвіду, з інформації. Так, ми маємо власні пріоритети щодо галузей для інвестування. Це споживчі товари і послуги, включаючи роздрібну торгівлю, виробництво товарів для бізнесу, зокрема й аграрного, телекомунікації, будівельнi матеріали. Ну і, звичайно, фінансові установи, зокрема банки. Але планувати конкретний прибуток сьогодні, на жаль, нам не пiд силу.