Оксана Караванська:
«Один–єдиний раз я мала справу зі старим піджаком Армані»
«Українське виробництво не витримує конкуренції ні з «секонд–хендом», ні з Китаєм, ні з Бразилією, ані з Індонезією через неправильну податкову політику. Так що від заборони ввозу «секонд–хенду» собівартість українського одягу ні на копійку не знизиться.
Особисто я «секонд–хенд», як потенційний одяг, для себе не сприймаю. Будь–яка річ, що колись належала іншій людині, залишає на собі ії енергетику. Я навіть iз подругами майже ніколи не обмінювалася одягом, хоч вони на мене й ображалися. Проте покупки в «секонд–хенді» я здійснювала неодноразово. Це було в 90–х роках, коли хорошу фурнітуру для одягу практично неможливо було придбати, тому ґудзики доводилося зрізати з уживаних речей. Ніколи не черпала ідеї з «секон–хендівського» одягу. Хоча один–єдиний раз я мала справу зі старим піджаком Армані, який розпорола, щоб зрозуміти феномен його крою».
Лілія Літковська:
«Я ніколи не чула про актуальний, якісний одяг українського виробництва!»
«На жаль, у нашій країні дуже банальний «секонд–хенд». Ціль таких магазинів — одягнути людину якнайдешевше, на відміну від Європи, де на «секондах» трапляються цікаві вінтажні костюми, плаття з історією, актуальний одяг. У розвинених країнах, де існує історія моди, її історичне минуле, на «секонд–хенди» ходять зірки та стильна молодь. У той час, як в Україні вся історія — Радянський Союз, і старі речі ніякої історичної цінності не несуть.
Що стосується питання, чи може «секонд–хенд» скласти конкуренцію українським виробникам одягу, то це нісенітниця! Де продається одяг українського виробництва — в ЦУМі? Я ніколи не чула про актуальний, якісний та щоденний одяг українського виробництва! А якщо говорити про те, що Україна займає провідне місце з виробництва підробок в Європі — то не думаю, що варто якось оберігати це досягнення».
Марина Асаулюк:
«Навіть джинси за 20 гривень будуть виглядати шикарно. Головне — креативний підхід!»
«До «секонд–хенду» я ставлюся дуже позитивно! Не кожен модник може дозволити собі одягатися в дорогi бренди, а при великому бажанні на «секонді» завжди можна знайти все, що хочеш, за невеликі гроші. Головне — це креативний підхід і навіть джинси за 20 гривень будуть виглядати шикарно. Мені доводилось користуватися «секонд–хендом». Я якось працювала над кліпом, де був дуже маленький бюджет на костюми і масовку довелось одягати з «секонду». Я вважаю, що «секонд–хенд» — це можливість добре одягнутися за невеликі гроші. Там є безліч цікавих та екстравагантних речей. Але який тоді з мене дизайнер, якщо я буду «передирати» чужі ідеї, звалені у великі купи.
Про конкуренцію «секон–хенду» та дизайнерського одягу не може бути й мови! А ось якщо говорити про масове українське виробництво, то так... Можливо, конкуренція й існує, але все одно будуть люди, яким «секонд–хенд» буде не до душі і вони купуватимуть тільки новий одяг».
Віталій Гринько,
маркетолог української компанії Meri`s: «Головним конкурентом
є контрабандний одяг».
«Секонд–хенд» для нас складає часткову конкуренцію. А ось головним конкурентом для нашої компанії (виробляє жіночий одяг. — Авт.) є контрабандний одяг, переважно китайський. Звичайно, до заборони «секонд–хенду» ми ставимось позитивно, але якщо його ввезення заборонять, то, можу запевнити, наш одяг не подешевшає, — вже немає куди».